Головне
- Верховний Суд визнав законним вирок військовослужбовцю за самовільне залишення частини (СЗЧ) попри проживання в орендованій квартирі.
- Він отримав 6 років позбавлення волі за вироком Шевченківського райсуду Запоріжжя.
- Захист стверджував, що орендована квартира фактично стала новим місцем служби - Суд це відхилив.
- Розквартирування після обстрілу частини стосувалося лише побутового розміщення, а не зміни місця служби.
- Відсутність письмового наказу з'явитися на службу конкретного дня не звільняє від обов'язку прибувати за викликом.
Верховний Суд визнав законним вирок молодшому сержанту за самовільне залишення частини (СЗЧ), хоча після обстрілу підрозділу він мешкав в орендованій квартирі. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на sud.ua.
Обставини справи
Молодший сержант проходив службу за мобілізацією. Шевченківський районний суд Запоріжжя 5 грудня 2025 року визнав його винним за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначив покарання - 6 років позбавлення волі.
Суди встановили: 6 грудня 2022 року військовослужбовець умисно самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу, не виконував службові обов'язки, не повідомляв командування про своє місцезнаходження і не намагався повернутися до частини аж до 9 березня 2023 року, коли сам з'явився до територіального управління ДБР.
Аргументи захисту
Захист наполягав: з серпня 2022 року військовослужбовець мешкав в орендованій квартирі за усним наказом командування, тож саме ця квартира фактично була його місцем служби - а територію частини, де він не перебував, самовільно залишити не міг. Адвокат також зазначав, що військовослужбовець повідомляв командирам свою адресу, підтримував зв'язок через Telegram і навіть займався переведенням до іншого підрозділу.
Однак суди встановили: після масованого обстрілу частини весь особовий склад розквартирували по квартирах, але це стосувалося лише побутового розміщення - військові продовжували службу і були зобов'язані виконувати накази та прибувати за викликом.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд нагадав: касаційна інстанція не досліджує докази й не встановлює нові обставини, а перевіряє лише правильність застосування норм права. Суд роз'яснив: місцем служби, як правило, є військова частина, але якщо вона не збігається з фактичним місцем перебування, ним вважається будь-яке інше місце, де військовослужбовець повинен виконувати обов'язки за наказом командира. Розквартирування через обстріл не означало зміни місця служби чи звільнення від обов'язку прибувати за викликом.
Відсутність письмового наказу з'явитися на службу саме 6 грудня 2022 року, за висновком Суду, не спростовує обов'язку військовослужбовця перебувати в розпорядженні командування. Суд також врахував, що в умовах воєнного стану після ракетного ураження частини накази нерідко передавали усно чи через месенджери.
Аргумент про постійний зв'язок з командуванням Суд оцінив критично: дізнавшись про статус СЗЧ, військовослужбовець не звернувся до поліції, частини чи ДБР і не оскаржив рішення про СЗЧ.
Чим завершилась справа
Верховний Суд погодився з попередніми інстанціями: дії військовослужбовця правильно кваліфіковано за частиною 5 статті 407 КК України як самовільне залишення місця служби без поважних причин в умовах воєнного стану. Вирок і рішення апеляційного суду залишили без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Як повідомляло видання From-UA.org, Міноборони пояснило, чи блокують рахунки військовослужбовців у СЗЧ.