ліса

Головне

  • Закон не має єдиного статусу «екзотична тварина»: значення мають вид тварини, її охоронний статус, законність набуття та дозвіл.
  • Сову не можна тримати у квартирі, приватному будинку чи на присадибній ділянці: це хижий птах, а совоподібні є у Додатку II Бернської конвенції.
  • Штрафи становлять від 51 до 8 500 грн залежно від порушення, а конфіскувати тварину може лише суд.

В Україні тримати вдома сову, лисицю чи єнота можна не в кожному випадку: за порушення правил передбачені штрафи, а тварину можуть тимчасово вилучити і згодом конфіскувати за рішенням суду. Про це повідомляє From-UA.org з посиланням на Sud.ua.

Для закону важливо не те, як власник називає тварину, а її вид, правовий та охоронний статус, законність набуття, наявність дозволу, а також місце й умови утримання. Ці питання регулюють закони про захист тварин, тваринний світ, мисливське господарство, Червону книгу, ветеринарну медицину, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і Порядок утримання диких тварин у неволі №429.

«Екзотична тварина» — не окремий правовий статус

Законодавство України не встановлює єдиного режиму для всіх тварин, яких у побуті називають екзотичними. Спершу потрібно з'ясувати, чи є тварина дикою, до якого виду належить, чи охороняється цей вид спеціально і звідки тварина походить.

Народження тварини в розпліднику чи тривале життя поруч із людиною не роблять дикий вид свійським. Порядок №429 визначає диких тварин як тих, природне середовище існування яких — дика природа, зокрема й тих, що перебувають у неволі чи напіввільних умовах. Станом на 2026 рік цей Порядок діє в редакції від 11 грудня 2020 року.

Стаття 8 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» допускає утримання диких тварин у неволі за наявності дозволу. Є й винятки, зокрема тимчасове утримання врятованої постраждалої тварини. Тому тимчасовий порятунок пораненої дикої тварини юридично не те саме, що рішення залишити її собі для постійного утримання.

Мають значення й умови утримання. Порядок №429 встановлює вимоги залежно від виду тварини. А з 2 березня 2026 року Закон «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» визначає благополуччя тварини через відсутність голоду, спраги, страху, страждань, фізичного й температурного дискомфорту, болю, травм і хвороб, а також наявність умов для прояву типової поведінки.

Чи можна тримати сову вдома

Закон прямо не називає сову видом, який заборонено тримати вдома. Проте стаття 25 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» забороняє тримати у квартирах, приватних будинках, на присадибних, дачних і садових ділянках хижих птахів, а також види, включені до Додатка II Бернської конвенції.

Сови належать до хижих птахів. До того ж у Додатку II Бернської конвенції, який стосується видів, що підлягають особливій охороні, зазначені всі види совоподібних (Strigiformes). Тому утримання сови у квартирі, приватному будинку чи на присадибній, дачній або садовій ділянці суперечить прямій забороні статті 25.

Це не означає, що в Україні заборонено утримувати сов у неволі за будь-яких обставин. Для диких тварин діють окремі правила та дозвільні вимоги, а закон допускає їх утримання в спеціально визначених місцях — зоопарках, реабілітаційних центрах та інших. Але документи на тварину не скасовують заборони тримати її саме в житлі чи на присадибній ділянці.

Що з лисицею та єнотом

З лисицею й єнотом правова ситуація інша: стаття 25 не називає їх окремо, як хижих птахів чи отруйних змій. Щодо кожної тварини потрібно встановити точний вид, охоронний статус, законність походження та чи не належить вона до категорій, прямо заборонених статтею 25, зокрема до тих, що загрожують людині. Далі діють загальні правила про дозвіл на утримання дикої тварини та вимоги Порядку №429.

Лисиця належить до мисливських тварин, їхній режим додатково регулює Закон «Про мисливське господарство та полювання». Він допускає, щоб мисливські тварини перебували в приватній власності, якщо їх вилучили з природи у встановленому порядку, розвели в неволі чи напіввільних умовах або набули іншим не забороненим законом способом. Водночас право власності можна обмежити в інтересах безпеки населення та охорони тваринного світу.

Єнота не слід плутати з єнотовидним собакою: останній окремо згадується в законодавстві про полювання як мисливський вид. Тому правовий режим одного виду не можна автоматично переносити на інший.

Купити в продавця чи знайти в лісі

Одна з ключових умов законного утримання дикої тварини — можливість підтвердити її законне походження. Щодо мисливських тварин закон прямо передбачає: якщо законність набуття не підтверджена документами, тварин вважають незаконно добутими. Тож пояснень «купив у заводчика» чи «знайшов у лісі» недостатньо.

Самовільне вилучення дикої тварини з природи для утримання вдома не слід плутати з порятунком постраждалої тварини. Закон дозволяє тимчасово утримувати врятовану дику тварину без дозволу, але це не спосіб автоматично отримати право залишити її собі назавжди.

Для видів із Червоної книги України або Додатка II Бернської конвенції обмеження суворіші: закон забороняє добувати таких тварин із природи, щоб утримувати й розводити в неволі чи напіввільних умовах, крім спеціальних випадків і порядку, передбачених законодавством про Червону книгу.

Якщо тварину ввезли з-за кордону і вона належить до видів, міжнародна торгівля якими контролюється, можуть знадобитися документи за міжнародними договорами, зокрема за режимом CITES (міжнародна торгівля видами, яким загрожує зникнення). Тож універсального «одного паперу на екзотичну тварину» немає: комплект документів залежить від виду, походження та способу набуття.

Які штрафи передбачені

Основна адміністративна норма для таких ситуацій — стаття 88-1 КУпАП. Для розрахунку штрафів один неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.

  • За порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного світу — від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів (від 510 до 1700 грн), з конфіскацією тварини або без неї.
  • Якщо таке порушення стосується об'єкта з природно-заповідного фонду, Червоної книги України або того, що охороняється міжнародним договором України, — від 100 до 215 неоподатковуваних мінімумів (від 1700 до 3655 грн). Санкція цієї частини статті передбачає конфіскацію об'єкта.
  • За порушення правил утримання диких тварин у неволі чи напіввільних умовах — від 3 до 50 неоподатковуваних мінімумів (від 51 до 850 грн), з конфіскацією тварини або без неї.

Сам факт, що тварина перебуває у людини, не означає автоматичної конфіскації. Суд має встановити конкретне правопорушення й застосувати саме ту санкцію, яку передбачає відповідна частина статті.

Коли тварину можуть вилучити, а коли — конфіскувати

Тимчасове вилучення й конфіскацію не слід змішувати. За статтею 29 КУпАП конфіскація — це примусова безоплатна передача предмета у власність держави за рішенням суду. Тому інспектор чи поліцейський на місці остаточно конфіскувати тварину не може.

Водночас стаття 265-5 КУпАП передбачає тимчасове вилучення. Якщо є підстави вважати, що власник вчинив порушення, за яке може бути призначена конфіскація тварини, особа, уповноважена складати протокол за статтями 88-1, 89 або 154 КУпАП, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі. Про це складають окремий протокол або роблять запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Тож тварину можуть спершу тимчасово вилучити, а потім суд, розглянувши матеріали справи, вирішить питання відповідальності і, якщо санкція це передбачає та є підстави, — питання конфіскації.

Якщо тварину тримають у тісноті, без їжі чи догляду

Порушення дозвільних правил і жорстоке поводження — різні склади правопорушень. Якщо йдеться лише про порушення правил утримання дикої тварини, спеціальна норма — стаття 88-1. Але якщо поведінка власника має ознаки жорстокого поводження (тварині завдають фізичного болю чи страждань, залишають напризволяще), може застосовуватися стаття 89 КУпАП.

За частиною першою статті 89 штраф становить від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів (від 3400 до 5100 грн). Якщо перебування тварини у власника загрожує її життю чи здоров'ю, застосовують конфіскацію.

Якщо такі дії вчинили щодо двох або більше тварин, групою осіб або повторно протягом року, штраф становить від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів (від 5100 до 8500 грн) або можливий адміністративний арешт до 15 діб. За загрози життю чи здоров'ю тварини також передбачена її конфіскація.

Сам по собі малий вольєр не слід автоматично описувати як «жорстоке поводження»: потрібно встановити ознаки, передбачені статтею 89. Проте систематичне утримання в умовах, що спричиняють біль чи страждання, або відсутність належного годування, води чи догляду можуть мати іншу правову оцінку, ніж звичайне порушення технічних правил.

Коли настає кримінальна відповідальність

Якщо жорстоке поводження з хребетною твариною спричинило тілесні ушкодження, каліцтво чи загибель, питання може перейти з адміністративної у кримінальну площину. Частина перша статті 299 Кримінального кодексу передбачає обмеження волі на строк від одного до трьох років або позбавлення волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини. Для кваліфікованих випадків покарання суворіше.

Кримінальний процесуальний кодекс також передбачає: якщо перебування тварини у власника загрожує її життю чи здоров'ю, уповноважена службова особа зобов'язана тимчасово вилучити її та забезпечити утримання до вирішення питання в установленому порядку.