Нелюстрованого беркутівця пов'язані з ним судді протягують на високу посаду у судовій адміністрації.
Йдеться про Павла Трясуна, який керував полком беркутівців під час Революції Гідності і був настільки довіреною людиною у регіоналів, що через нього роздавалася "чорна каса" підлеглим та тітушкам.
За брудну роботу, аж до побиття та розстрілів мирних демонстрантів.
За відданість справі він навіть був нагороджений Януковичем медаллю "За бездоганну службу".
Проте після Майдану Павло Трясун успішно уникнув відповідальності, ба навіть люстрації, і знову випірнув у поліцейських структурах вже у якості радника начальника Головного управління нацполіції у Київській області.
Якраз цей кар'єрний фінт тоді дозволив йому навіть обжитися гектаром елітної землі під Вишгородом, а пізніше ще двома не менш вартісними ділянками у 2 гектари.
Причому, свою участь у розгоні Майдану на посаді командира полку міліції особливого призначення "Беркут" він не приховував, пояснюючи куртуазно: "інакше б звільнили".
Сприйнявши посаду поліцейського радника, як реабілітацію та сатисфакцію, Павло Трясун у своїх кар'єрних амбіціях пішов ще далі.
І невдовзі, за допомогою брата - судді Юрія Трясуна та його кримського приятеля - також судді Віталія Саліхова він вже опиняється на посаді заступника керівника ТУ ССО у місті Києві та області.
Тут треба зазначити, що Віталій Саліхов та Юрій Трясун свого часу успішно провадили судочинство у Автономній Республіці Крим. А після російської окупації напару перебралися у Київ і знову запрацювали суддівським тандемом.
Причому, Юрій Трясун й тут швидко вискочив у дамки, і з'їздом суддів був обраний ще й членом Етичної ради та був включений до складу комісії з перевірки членів ВРП на доброчесність.
Навіть бруднувата історія з минулого йому не завадила.
Річ у тому, що у листопаді 2016 року суддя Трясун був у складі колегії, яка винесла ухвалу про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт одному з беркутівців - Олександру Бєлову підозрюваному у вбивствах 18 лютого 2014 року в районі Кріпосного провулку.
Після чого той втік. Судячи з приналежності до злочинної структури його брата, схоже, спрацювала класична ідіома: "Свій до свого по своє".
Проте саме обрання його друга Трясуна у члени Етичної ради й дозволило Саліхову, як члену Вищої ради правосуддя, успішно пройти перевірку і продовжити роботу у Київському апеляційному суді.
А коли настав час повертати борги за послугу, Юрій Трясун і звернувся до Віталія Саліхова щодо працевлаштування брата - Павла. На відповідальну посаду заступника голови Служби судової охорони.
Оборудка пройшла успішно, хоча підставою для такого призначення банально була лише письмова заява Павла Трясуна.
Далі більше. Невдовзі було оголошено конкурс на посаду самого голови Служби судової охорони. І ясне діло, одним із претендентів став хто, вірно - відставний беркутівець Павло Трясун.
А чому б ні, якщо одним з п'яти членів конкурсної комісії був, хто б ви думали, правильно - той же Віталій Саліхов.
Але на превеликий їхній жаль, зреалізувати задумане не вдалося. Двоє з членів комісії були за Трясуна, проте троє проголосували за дійсно кращого, професіонала, військового, котрий і виграв конкурс.
Здавалося б, справедливість перемогла. Але точно не у нашому випадку.
Бо одразу ж після фіаско у конкурсі, яке таким Саліхов і Трясуни, схоже, не вважають, почалися ігри, які мають на меті дискредитувати і переграти його очевидні результати.
Тож пішли активні пошуки юридичних казусів та блудів, аж до підготовки оскарження результатів конкурсу у судах. А також почали з'являтися брудні публікації у ЗМІ стосовно реального переможця.
Зараз затіяна триумвіратом войнушка триває, щоправда, набираючи гротескних форм. Беркутівського полковника будь-що намагаються пропхати на відповідальну посаду. Навіть всупереч здоровому глузду й інстинкту самозбереження. Наплювавши на громадську думку та реноме солідної державної структури.
Якраз тоді, коли наш президент Володимир Зеленський, після недавньої зустрічі з Джозефом Байденом, отримав вимогу навести нарешті лад із судовою реформою в Україні. Від виконання чого тепер залежатиме військова допомога союзників.
Думаємо, ціна питання зрозуміла всім. Для України це означає стару лаконічну формулу: "Або пан, або пропав".
Цікаво, яка думка з приводу наведених нами фактів у керівництва Офісу Президента України, котрий конкретно задіяний у міжнародній співпраці та проведенні реформ?
Бо до слова, навіть перебуваючи на посаді заступника керівника ТУ ССО, Павло Трясун примудрився організувати скромний власний бізнес і відряджав своїх підлеглих надавати охоронні послуги бізнесменам.
Не знаємо, скільки вони отримували за охорону суддів, а за роботу бодігардами у бізнесменів Павло Трясун щомісяця видавав їм по 900 доларів США. Що це, якщо не примітивна, брутальна корупція?
Але схема накатана з антимайданівськими тітушками успішно працювала і у судовій адміністрації.
Ось така от історія, яка точно матиме продовження...
Тому - далі буде.