"Он хотел взглянуть на прыщик, который вчерашнего вечера
вскочил у него на носу; но, к величайшему изумлению,
увидел, что у него вместо носа совершенно гладкое место..."
Н.Гоголь, "Нос"
Коли до влади в Сумах прийшла молода команда на чолі з Михайлом Ананченком, із місцевим обласним осередком партії «Слуга народу» пов’язували зміни на краще майбутнє. А сам Ананченко мав усі можливості стати лідером змін у регіоні. Силові структури й правоохоронці були готові підтримати його у наведенні ладу. Але реальність виявилася зовсім іншою.
Грабунок під час війни: мародерство та моральна деградація
Всі сподівання місцевих жителів, які висловили довіру партії влади, виявилися марними. «Косолапий» Мішка і його компашка грубо розтоптали надії виборців на справжню боротьбу з корупцією та казнокрадством. Правоохоронні органи так і не дочекалися співпраці з головою обласної організації «Слуга народу», щоб спільними зусиллями навести законний порядок. Натомість «люди Ананченка» безнадійно захворіли гріхами своїх попередників – старих корупціонерів та бандитів, на місця яких новоспечені «слуги» й прийшли.
Останнім часом місцеві чиновники почали красти ще більш зухваліше та масштабніше. Особливо цинічно це виглядає в умовах війни, коли Сумщина стала регіоном тилового забезпечення наших військових підрозділів, які виконує бойові завдання на Курщині. Важливість для наших воїнів надійного тилового прикриття добре розуміє ворог, який щоденно обстрілює Сумську область. Здається, що в таких умовах безпека місцевих жителів, а тим більше дітей Сумщини, має бути першочерговим завданням влади. Але в Сумах вважають по іншому. У них на першому місці дерибан!
Про кричущий епізод розкрадання бюджетних коштів, виділених на безпеку сумських діток, розповів телеграм канал «Суми діско партізани». У схемі задіяні ключові особи з команди Михайла Ананченка. Задля реалізації примітивної оборудки керуючий справами Сумської обласної військової адміністрації Ігор Кальченко призначив директором школи свою колишню підлеглу, а у тендерах на будівництво шкільного укриття дивовижним чином постійно перемагає компанія ТОВ «ТІРАДА», яка належить ще одному члену угруповання - В’ячеславу Степченко. Згори всю нехитру схему прикриває виконуючий обов'язки міського голови Артем Кобзар, а головні дивіденди, як і належить голові мафіозного клану, отримує Михайло Ананченко.
Важливо наголосити, що народний депутат і перші особи міста навіть не ставлять за мету побудувати для дітей укриття. Вони вже півтора року лише відмивають на цьому «будівництві» бюджетні кошти. Нещодавно провели вже третій (коригуючий) тендер, в якому, звісна річ, перемогла ТОВ «ТІРАДА». У результаті на будівництво самого звичайнісінького укриття вже витрачено близько 13 мільйонів гривень! За трохи більший бюджет можна було побудувати повноцінну сучасну підземну школу, яких, наприклад, вже з десяток за останній рік з'явилося у сусідньому Харкові. Чому, чорт забирай, у Харкові будують, а в Сумах крадуть? Агов! Сумські правоохоронці, ви серйозно? У вас під носом корумповані чиновники «розпилюють» мільйони на безпеці наших дітей!
Як бачимо, масштаби казнокрадства досягли таких небезпечних розмірів, що вже складається враження про готовність даного «скоробагатька» здати рідну Сумщину путлєровським окупантам. Бо ж як не крути, а факти – річ вперта. Михайло Олегович веде себе так, ніби ворог ось-ось захопить прикордонну область: мовляв, усе, що досі ще не вкрадено, невдовзі буде окуповано. Та чи ж можна носіям такої підступної психології довіряти керівництво Сумщиною? Питання, як-то кажуть, риторичне…
У попередніх публікаціях ми почали та будемо надалі викривати злочини сумської мафії. До речі у мережі Інтернет вже з'явився сайт «Сумський спрут» та телеграм канал «Сумська маска Фокса», які також викривають зловживання та корупцію з боку сумських можновладців.
Продукт ворожих спецслужб?
Але варто зауважити, що нашого героя зваблюють не тільки великі бюджетні потоки. З початком повномасштабної російської агресії Ананченко захопився ще одним прибутковим «бізнесом» – організацією переправлення українців за кордон. Про це йдеться в аналітичному звіті дослідження Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), присвяченому темі «Корупційні схеми та ризики під час виїзду з України в умовах воєнного стану».
Презентуючи результати цього дослідження на прес-конференції в «Інтерфакс Україна», тодішній заступник голови НАЗК Артем Ситник навів приклади корупційних схем, в яких «засвітилися» відомі на Сумщині публічні особи – нардепи Микола Задорожній та Михайло Ананченко. За їхніми клопотаннями було надано дозвіл на виїзд за межі України громадянину Владиславу Кобзарю для нібито перевезення автотранспорту та гуманітарної допомоги для ЗСУ та постраждалого населення Сумщини. Проте після повернення в Україну, так званий «волонтер» ухитрився двічі задекларувати іноземний транспортний засіб для власних потреб. Нічого дивного тут немає, оскільки пан Владислав – рідний брат того ж самого Артема Кобзаря, якого з подачі Ананченка спочатку призначили головою фракції «Слуга народу» в міськраді, потім – секретарем міськради, а пізніше – ще й тимчасово виконуючим обов’язки міського голови.
Як нам відомо, «подвигами» Михайла Олеговича вже зацікавилися співробітники трьох правоохоронних органів: НАБУ, НАЗК і СБУ. Запитаєте чому у цьому списку присутня Служба безпеки України? Можливо причиною стала версія, що народний депутат є продуктом інкубатора ворожих спецслужб та проросійських сил в Україні. Дивіться самі, його політичний злет був тісно пов’язаний зі структурами одіозного екс-нардепа Віктора Медведчука та іншими ідеологами «руського миру». Про контакти із російським шпигуном Андрієм Деркачем, який у Верховній Раді представляв ту ж таки Сумщину, теж нехтувати не слід.
Також загальновідомо, що на роль студентського президента України (що стало трампліном у його кар‘єрі) Михайла Олеговича поставила так звана ВМГО «Студентська республіка», де «зірками», «суддями», ключовими тренерами та експертами були особи, запідозрені в державній зраді та занесені до чорного списку інтернет-ресурсу «Миротворець».
З огляду на це, інформація телеграм каналу «Суми діско партізани» про співпрацю Михайла Ананченка із лідером проросійської ОПЗЖ Юрієм Бойко нас не здивувала. Нагадаємо, що буквально кілька днів тому соратник Віктора Медведчука фактично почав свою передвиборчу кампанію, оприлюднивши відео-звернення, яке містило усі актуальні російські прогандистські наративи, за що нардеп був навіть викликаний на допит до СБУ. Після цього Бойко публічно вибачився, але хто повірить цим крокодилячим сльозам?
Але що саме пов'язує лідера Сумської обласної організації «Слуга народу» Михайла Ананченка та одіозного проросійського політика? Можливо Михайло планує злити під ОПЗЖ очолювану ним обласну організацію президентської партії, вторгувавши собі взамін прохідне місце у медведчуковській політичній силі на наступних виборах? Цілком можливо.
Хоча може бути зовсім інша причина їх дружби, яка, в першу чергу, повинна зацікавити СБУ. Тепер зрозуміло, що екс-депутат від Сумщини та державний зрадник Андрій Деркач багато років був резидентом-нелегалом російських спецслужб в Україні. Але хто може напевно сказати, що таку ж роль зараз не виконує Юрій Бойко, перебравши на себе, у тому числі і залишки ще до кінця не викритої деркачівської агентурної мережі? Якщо у цьому ракурсі поглянути на взаємини Михайла Ананченка з лідером «біло-синіх», то характер та зміст їх стосунків заграє зовсім іншими фарбами...
У цьому ж контексті викликає питання діяльність керівника апарату Сумської обласної військової адміністрації Ігоря Кальченка, який вважається одним із найбільш довірених осіб Михайла Ананченка. Нардеп власне і пролобіював його призначення на цю посаду. На перший погляд перебування власної людини безпосередньо біля глави обласної адміністрації потрібно Ананченку задля забезпечення особистих меркантильних інтересів на рівні керівництва області. Але подейкують, що Ігор Кальненко не тільки лобіст, але й інформатор, який за вказівкою Михайла Ананченка весь час шпигує за головою Сумської обласної військової адміністрації Володимиром Артюхом. Навіщо насправді нардепу інформація, у тому числі навіть інтимного характеру, яку можна використати у якості компромату? Не важко уявити яку цінність для російських спецслужб представляють чутливі дані щодо генерал-лейтенанта, котрий очолює владу в прикордонній області, а також як ворог може використати цю інформацію, у випадку коли вона потрапить до його рук. Якщо вже не потрапила... Питань багато і схоже, що держава втрачає контроль за процесами у прикордонній області.
Оцінюючи діяльність цього нардепа, відомий телеграм-канал «Суми діско партізани» запитує: «Кому це вигідно? На прикордонній Сумщині відсутня системна робота спецслужб і все пущено на самоплив. Зовнішня військова агресія та внутрішня корупційна агресія на чолі з Ананченком і К° – вже не просто небезпека, а смертельна загроза для регіону та України загалом…».
Між іншим, схоже, що Михайло Ананченко все ж таки готується до втечі з України. Зверніть увагу на свіженькі фото Михайла у Фейсбуці.
Де подівся його колоритний майже гоголівський ніс? Невже Михайло Ананченко комплексує від своєї зовнішності та редагує свої зображення? Микола Гоголь кажуть теж страждав з приводу свого завеликого носа та врешті-решт навіть з глузду з'їхав... Хоча в той час ще не було фотошопа та й про пластичну хірургію нічого не чули. Але геніальний письменник мабуть відчував, що колись можна буде легко позбутися неприємної зовнішності. Тому напевно й народилася повість «Ніс», як передбачення майбутнього розвитку медицини в області естетичної хірургії.
Але не можна триматися лише однієї версії. Не виключно, що Ананченко просто «плутає сліди». Намагається ввести в оману правоохоронців та громадськість, щоб у випадку втечі легше було загубитися за кордоном. Всі його шукатимуть по «офіційним» (редагованим фото), а він зі своїм звичайним обличчям буде собі спокійнісінько загоряти на банановому острові. Непоганий план, ще й чудова економія - редагувати свої фото значно дешевше ніж робити пластичну операцію.
Далі буде...