Михайло Ананченко, Суми
03.02.2025 10:56

Те, що зараз відбувається в Сумах, нагадує продовження трагікомедії Еміра Кустуріци «Підпілля», сценарій якої писав божевільний комік у стані глибокої депресії та тривалого алкогольного сп’яніння. Ворог бомбардує місто, руйнуються будівлі, гинуть люди, а в міській владі в цей час точаться запеклі бої за крісла й посади. Але головний режисер цього абсурду – не сербський фанат Путіна, а наш місцевий політичний авантюрист, горе-депутат від партії «Слуга народу» Михайло Ананченко. Втім, у них є і щось спільне – кожен у свій спосіб підіграє російському агресору.

Перетворивши міську політику на знімальний майданчик артгаузного кіно, Михайло Олегович одночасно виконує всі ролі: і клоуна, і жонглера, і фокусника, і навіть диригента хаосу. Він створює інтриги там, де їх ніколи не було, роздмухує конфлікти, які шкодять місту, і настільки захоплюється своїм шоу, що зрештою забуває, заради чого вся ця вистава була задумана. Тільки от фінал у цього «кіно» може бути далеко не комічний…

Ананченко у паніці: змова, зрада і танцівниці з «Маринаду»

У Сумській міськраді тим часом розгортається власна сюжетна лінія, поява якої очевидно і стало тригером деструктивних дій Ананченка. Справа в тому, що секретар міськради та за сумісництвом виконуючий обов’язки міського голови Артем Кобзар поступово дистанціювався від Ананченка та фактично відколовся від мафіозної ватаги, яку Михайло Олегович кілька років ретельно вибудовував із місцевих депутатів та чиновників.

Безумовно, Артем Кобзар — далеко не найкращий і не найкомпетентніший керівник міста. Але варто пам’ятати, що саме Ананченко всадив його в це крісло, провернувши грандіозну аферу та обдуривши всіх: від Офісу президента до депутатів міськради. Головам фракцій він брехав, що кандидатуру Кобзаря погодили в Києві, а в столиці — що його обрання було самоуправством місцевих депутатів. Дивно, що ця багатоходівка тоді зійшла йому з рук. Але тепер саме Ананченко має нести політичну відповідальність за всі промахи та невдачі свого протеже, включно з його політичними маневрами та співпрацею з опонентами.

Тим часом Артем Кобзар, позбавившись від корупційних забаганок Ананченка та спираючись на підтримку лідерів фракцій «Європейська Солідарність» (Вадима Акперова) та «Батьківщина» (Анатолія Сагача), а також низки депутатів, які справді вболівають за інтереси громади, почав налагоджувати бодай якусь нормальну роботу міської ради.

І, схоже, саме цей неочікуваний поворот подій вибив Ананченка з рівноваги. Усвідомивши, що він втрачає вплив на міську владу, а значить і доступ до міського бюджету та ресурсів, Ананченко вирішив розіграти політичну інтригу, яка може на довго дестабілізувати ситуацію у сумській міськраді.

План дуже простий: під прикриттям боротьби з «прибічниками партії Порошенка» (що, на його думку, мало сподобатися у Києві) розігнати виконком міськради та усунути «зрадника» Кобзаря та його заступників. На їх місця Ананченко намагатиметься «пропихнути» когось із своїх «незамінних» соратників:

  • Максима Зеленського – міського депутата та директора департаменту інспекційної роботи. Людину, яка мала б контролювати благоустрій міста, але перетворила Суми на звалище. Головні досягнення: місто в суцільних кіосках (з власниками «дуже поважними» людьми), сміття та загальна атмосфера розрухи.
  • Ігоря Кальченка – ще одного депутата міськради, який паралельно керує апаратом Сумської ОВА. Тобто сидить на двох стільцях одночасно. Але не дуже підходить, бо хто ж тоді шпигуватиме в інтересах Ананченка за головою обладміністрації?
  • Сергія Дмитренка – начальника управління комунального майна, який наразі настільки задоволений своїм становищем, що позбавити його цієї «хлібної» посади може хіба що група захоплення СБУ (або, у крайньому разі, НАБУ).

Як не дивно, але на цьому список «кадрового резерву» Ананченка вичерпується. Хоча… ні! Ще є кілька надійних танцівниць і офіціантів із його улюбленого нічного клубу «Маринад» – і тоді вже точно все.

Хід Лисенком: Міша заметушився як миша

Як не старається Ананченко, але його «антикобзарний» план сиплеться на очах. Навіть колишні соратники вже дивляться на нього, як на дитину, що грається прутиком у калюжі, вередує, тупотить ніжками, але нічого вдіяти не може. Ображений Михайлик, усвідомлюючи, що його інтриги не дають результату, подався до голови Сумської ОВА Володимира Артюха – мовляв, разом будемо все руйнувати! І що ви думаєте? Сивий генерал, вислухавши скарги та наклепи Ананченка на депутатів, одразу ж почав атакувати всіх підряд – від Кобзаря до друзів самого ж Ананченка.

У результаті ситуація дійшла до абсурду: навіть найближче оточення Михайла Олеговича вже не знає, як реагувати – чи то сміятися, чи то бігти якнайдалі від такого «геніального» стратега.

Не знайшовши вагомої підтримки серед однопартійців та не задовільнившись активністю Артюха, невгамовний Міша заметушився, як миша у мішку. У підсумку вирішив витягнути з політичного небуття того, кого ще недавно сам же і топив – Олександра Лисенка, опального мера, відстороненого від влади через корупцію.

Що ж до самого Лисенка – це взагалі окрема історія! Він — справжній герой цієї трагікомедії. Замість того, щоб давати покази у суді, де розглядається його справа про отримання хабаря, він разом з Ананченком намагається тиснути на депутатів щоб перебрати на себе владу, ніби поєднуючи дві неймовірні суперечності: стати одночасно лідером у міськраді та «паханом на зоні»!

Тож сценарій цього політичного цирку стає дедалі цікавішим. Але фінал для його головних акторів може виявитися зовсім не таким, як вони собі уявляють.

Війна війною, інтриги – за розкладом

Складається враження, що своїми діями Ананченко допомагає окупантам. Адже дестабілізація роботи міськради – це саме те, що зараз грає на руку ворогу. Як інакше пояснити, що під час чергового обстрілу, коли місто потерпає від руйнувань, народний депутат не мобілізує ресурси для захисту Сум, а мобілізує власні сили для інтриг і підкилимних ігор?

Ананченко так захопився боротьбою проти виконуючого обов'язки мера Кобзаря, що, здається, забув: у нас – воєнний стан! Замість того, щоб консолідувати депутатів і працювати на благо громади, він займається політичним саботажем, створюючи внутрішній фронт там, де його бути не повинно.

Ви уявіть собі, що заколотники на чолі із Ананченком щоб «переконати» одного неслухняного чиновника – директора КП «Міськводоканал» та голову фракції «Батьківщина» Анатолія Сагача, який не погоджується грати за правилами Ананченка, навіть обговорюють можливість припинення фінансування водоканалу! Місто без води – чудова ідея, правда? Головне ж досягнути мети своєї, а там хоч трава не росте і вода не тече!

Якщо він думає, що залякування депутатів за допомогою Володимира Артюха та Олександра Лисенка (який, подейкують, навіть Юлію Тимошенко підключив), подіє — то він глибоко помиляється. Його ніхто не боїться. Більше того, депутати міськради йому не вірять і відкрито зневажають. Усім уже остогидли його скандали, корупційні афери, політичні інтриги, маніпуляції людьми та постійна брехня.

Отже війна війною, а інтриги – за розкладом. Але кого цікавить репутація, коли на кону – особисті амбіції?

У планах Ананченка не тільки помститися Кобзарю та усунути його з посади, але й позбутися його заступників, Артема Кузнєцова та Станіслава Полякова. Саме тих керівників, які щодня працюють із постраждалими, очолюють штаби з ліквідації наслідків ворожих обстрілів, знаходять спонсорів і благодійників для відновлення зруйнованого житла.

А чим за цей час може похвалитися сам Ананченко? Кому він допоміг? Чи хоч раз з’являвся на місцях прильотів не заради чергової фотосесії?

І тепер він хоче звільнити людей, на яких тримається найважливіша сьогодні робота в місті? А кого поставить замість них? Офіціантів із «Маринаду» чи «праву руку» мера-хабарника Юлію Павлик? Це вже не просто політичні ігрища — це відверта диверсія, якою повинно займатися СБУ. А ці питання до Ананченка давно вже мали б задавати слідчі.

Коли політичні інтриги важливіші за місто та людей

Поки міськрада занурена Ананченком у внутрішні чвари, на вирішення реальних проблем – захисту громади, допомоги постраждалим, забезпечення стабільності – просто не залишається часу. Але, незважаючи на всі проблеми, місцеві депутати все ж намагаються працювати. Виконком, хоч і атакований інтригами Ананченка, далі вирішує питання транспорту, благоустрою та підтримки життєдіяльності в складних умовах прифронтового міста.

І ось парадокс: коли міськрада та майже весь депутатський корпус нарешті об’єдналися заради інтересів громади, почали працювати злагоджено, відновився діалог між виборцями та депутатами, саме в цей момент Ананченко вирішив усе зруйнувати. Чому? Бо особисто йому це не потрібно. Тому він готовий посіяти хаос і навіть паралізувати місцеве самоврядування лише щоб задовільнити власні амбіції.

Сумчани сподіваються, що ця трагікомедія врешті завершиться. Але поки що її режисер продовжує політичну виставу, забуваючи, що час працює проти нього. Адже місцеві депутати та навіть сумська громада вже давно зрозуміли: інтриги Ананченка – не стратегія, а спосіб приховати власну неспроможність працювати на благо людей.

Михайло Ананченко остаточно втратив повагу не тільки в місцевих депутатів, а й серед колег у Верховній Раді, які перестали бачити в ньому лідера. А постійні «зашквари» зробили його просто токсичним. І якщо навіть у Києві намагаються триматися від нього подалі, то чому Суми мають терпіти цей балаган?

Якщо Ананченко і далі гратиме у свої змови, то ризикує залишитися не лише без глядачів, а й без сцени. А місцевій владі, не звертаючи уваги на цього блазня, час повертатися до реальної роботи. Навіть якщо для цього доведеться прибрати зі сцени головного комедіанта…

P.S. Схоже, що сумські політичні ігрища, які загрожують дестабілізацією місцевої влади, врешті набридли Офісу президента. Містом ширяться чутки про можливу відставку голови Сумської обласної військової адміністрації Володимира Артюха. Один уже догрався. Тепер справа за Ананченком, якого теж давно час спустити з небес на землю.