Референдум в Каталонії офіційно, за конституційними нормами Іспанії, не може бути визнаним чинним і результативним. В Іспанії немає процедури прямого застосування результатів референдуму щодо територіальної цілісності.
В Україні, до речі, це так само не є простою процедурою. У нас в Конституції виписана пряма норма, що питання територіальної цілісності держави, зміна території і кордону тощо можуть бути прийняті тільки на загальнонаціональному референдумі, а не на якому-небудь регіональному.
В Іспанії виписана інша процедура, але вона теж не передбачає автоматичної імплементації будь-яких рішень якогось регіонального референдуму щодо можливості виходу з країни. Тобто це є вже певний антиконституційний момент, який, згідно з іспанським законодавством, не може давати результату.
Момент другий. Результати цього референдуму, і для цього спеціально постаралася іспанська влада з Мадриду, вже точно не можуть розглядатися як законні. Причина в чому. Іспанська влада створила певні перешкоди. Вони не були тотальними, але вони були достатніми для того, щоб провести референдум, нехай і антиконституційний, але згідно з дотриманням норм іспанського законодавства, це було практично неможливо.
І бажаючи зробити певний політичний крок, певний демарш, ініціатори референдуму пішли на найгірший з можливих варіантів — на те, щоб повністю знехтувати будь-які законодавчі норми щодо проведення референдуму.
Що я маю на увазі? Такі знайомі нам з не дуже давнього минулого речі, як, скажімо, створення за одну ніч півтисячі нових виборчих дільниць рішенням прем'єр-міністра, а не виборчого органу, які не були сформовані згідно з законом, куди не були призначені і представлені згідно з іспанським чинним законодавством члени цих комісій. Більш того, про існування яких навіть не були попереджені завчасно самі мешканці, які могли би там голосувати.
У нас така спроба була на виборах 2004 року щодо окремих таких дільниць в Придністров'ї і Росії. Попри всі звинувачення щодо негативного режиму того часу, в Україні ця річ не пройшла, при тому, що вона могла бути введена голосуванням ЦВК, тобто, в принципі, це голосування формально могло бути легітимним. В Каталонії ініціатори референдуму повністю знехтували цю норму. Як в Європі мають поставитись до референдуму, де керівник місцевої влади сам вирішує — тут будуть комісії, тут не будуть, в ці комісії я ставлю таких людей, а в ці таких? Яке це має відношення до реального волевиявлення?
Наступне. Був заклик. Іспанська влада зуміла заблокувати відповідні інтернет-ресурси плюс ліквідувати значну частину бюлетенів, фактично цим ускладнивши, а іноді і унеможлививши легітимну і більш-менш закону процедуру голосування. Тому організатори референдуму, опинившись перед фактом, що вони не зможуть його провести, розповсюдили заклик офіційно до громадян роздруковувати у себе вдома на принтерах бюлетені і з ними приходити на дільниці голосувати. Не було на т.з. референдумі проведено абсолютно жодної системи контролю за голосуванням, за відсутністю масового вкиду бюлетенів і за процедурою підрахунку голосів. Взагалі контроль був відсутній.
Тобто те, що відбулося, його навіть не можна назвати чимось подібним до соціологічного опитування. Це відбулося достатньо масово в дуже дивній і нетрадиційній формі проведена загально каталонська демонстрація. Це була політична акція, яка ніякого відношення до волевиявлення не мала. Більш того, заяви про інтерпретації результатів — 90% від тих, хто прийшов голосувати. Але всі противники, яких, хочу нагадати, в Каталонії трішки менше, ніж прихильників незалежності, але теж близько 50%, і ще невідомо, чи в цих обставинах, добре подумавши, всі прихильники незалежності точно б висловились “за”. Але всі противники однозначно і категорично відмовились йти на голосування, тому що іспанська влада оголосила цей референдум незаконним і закликала сторонників єдиної держави в ньому участі не брати, тобто бойкотувати.
Тобто насправді заява про те, що проголосували всі, що могли, це вже маніпуляція чисто російського типу. Цей референдум своєю суттю, правовими особливостями і чисто юридичними, а не політичними наслідками, найбільш схожий до двох інших референдумів, які проводилися російсько-окупаційною владою в Криму до приєднання Криму до Росії і в ДНР/ЛНР. Фактично вони дуже це нагадують. І російський слід, на жаль, тут теж винен. Зараз він більше, очевидно, буде звучати в інтерпретації міжнародних подій, особливо засудження застосування Іспанією сили і т.п., але поза тим виринули конкретні речі: на російських інтернет-площадках були розміщені основні інтернет-ресурси прихильників референдуму, урядових структур Каталонії, які організовували референдум. Вони його проводили, щоб утруднити можливість блокування цих інтернет-ресурсів іспанської владою, їх їм розмістила Росія. Мені здається, що щось більше про це говорити вже просто немає потреби.
Крім іспанського уряду, зокрема прем'єр-міністра Іспанії, який в той же вечір сповістив, що референдум не відбувся як юридичний факт, подібні речі на упередження сказали всі основні лідери ЄС. Вони ще до старту референдуму заявили, що в цій ситуації за даних обставин вони не визнають його результати. Під час проведення процедури рядом європейських лідерів було зроблено, правда, дуже жорстке зауваження в бік іспанської влади і поліції щодо немотивованого застосування сили. Це дійсно було сказано, але це типово для ЄС, де вважають, що там, де немає прямих терористів, де не кидають бомби і гранати, там застосовувати жорстку силу недопустимо. Це є позиція ЄС, але я думаю, що вже сьогодні, крім цих заяв, які трохи зіпсують настрій іспанському керівництву, будуть теж заяви про те, що ЄС не може не тільки визнати, але й навіть розглядати результати цього референдуму.
Тому його наслідки юридичні, кажучи правовою мовою, нікчемні. Наслідки політичні — тут питання відкрите. Все залежить від того, наскільки рівень насильства, який був вчора на території Каталонії, зокрема і застосовування сили поліцією, може спровокувати ті чи інші настрої в суспільстві. Поки ще це до кінця прогнозувати важко, але я думаю, що зараз для каталонського суспільства є момент трошки біфуркації — роздвоєння. Є таке поняття, що перший постріл дає абсолютно не прогнозовані результати, причому протилежні. Один варіант — це ескалація насильства, коли всі починають вбивати всіх. Другий, зовсім протилежний варіант, який є рівно на стільки ж ймовірним, - це різке охолодження, відчуття страху за майбутнє і зупинка будь-яких радикальних дій.
Що зараз відбудеться в Каталонії і як себе поведуть, перше, лідери місцевих політичних сил, друге, як себе поведе уряд Іспанії, поки ще до кінця не відомо. В уряду Іспанії є так само дві альтернативи. Пункт перший — вони можуть, заявивши про нікчемність референдуму, вступити в переговорний процес з лідерами автономії, в певну торгівлю. Каталонія на сьогоднішній день має неймовірно високий рівень автономії. Можна повністю припинити будь-які каталонські відрахування до центрального іспанського бюджету, тому що вони скаржаться, що вони відраховують трохи більше, ніж отримують назад. Тобто вони є спонсорами, вони дотують іспанський бюджет, хоча ця ситуація не є такою однозначною, і в окремих ситуаціях бувають й абсолютно протилежні речі, і вже були періоди, коли іспанський державний бюджет надавав дотації каталонському бюджету так само.
Тобто тут дуже не однозначна річ, але повна фінансова незалежність — це вже ознака повної державної незалежності. Коли у нас в Криму пробували провернути такі речі ще при Кучмі, тоді до цього досконально ставилися дуже багато саме державних українських політиків, кажучи, що такі речі приведуть до остаточної утрати Криму. В решті-решт ми до цього й прийшли.
Стосовно другого шляху. Можливо, іспанська влада ще щось буде обіцяти каталонському уряду як підвищення рівня автономності — це є один варіант. І абсолютно протилежний варіант, який є в арсеналі іспанської влади, - це оголошення прямого правління Каталонії з Мадриду, розпуск всього керівництва, всієї каталонської влади, арешт основних організаторів референдуму, оскільки в час до підготовки до нього їхні дії вже носили певний кримінальний характер за іспанським законодавством, але в обмежених рамках.
Зараз після його проведення, по-перше, вони призвели до ескалації насильства, а друге, що набагато важливіше, вони вчинили прямі злочини проти виборчого референдумного законодавства. Тобто підстави для арештів, в принципі, існують. Іспанська влада може це зробити, тобто заарештувати керівників уряду, ввести пряме правління, запровадити там досить серйозне обмеження прав і свобод, включно з можливістю введення в Барселоні надзвичайного стану. Це є абсолютно реальним кроком.
Знов-таки, коли ми говоримо про позицію самих каталонців і реакцію на це, вона так само не прогнозована. На відміну від країни басків, коли там розкручувалась ЕТА, Каталонія — багата провінція. Ескада — це не тільки баскська провінція, як ми всі думаємо, а це дві провінції, в яких в основному переважають баски — Наварра і Біскайя, вони на момент розгоряння терористичної діяльності ЕТА були, мабуть, найбіднішими провінціями Іспанії, і там спалахи тероризму мали підтримку місцевого населення.
Але є відоме правило, що багаті коти не хочуть бачити автоматів, і тому в багатій Каталонії можуть дуже сильно задуматись, чи підтримати радикальні елементи, які прагнуть зараз до спалаху насильства. Тому що це тягне за собою не тільки втечу туристів, що може стати теж явним і нанести колосальний удар по всій Каталонії, але це може привести до розриву цілого ряду зв'язків з Іспанією, а каталонський бізнес на 3/4 орієнтований не на інші країни ЄС, а саме на інші провінції Іспанії. Тобто Каталонія з найбагатшої провінції Іспанії може в один день стати найбіднішою — з найбільшим рівнем бюджетного і з найбільшим рівнем безробіття.
Тобто на сьогоднішній день майбутнє Каталонії абсолютно не визначено, крім одного: юридично статус незалежності вона в найближчому часу не отримає.