Головними викликами для уряду 2018 року стане подовження впровадження реформи системи охорони здоров’я, реформи освіти, включаючи поліпшення соціального забезпечення вчителів, а також реформування митниці. Про це заявив міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко.
Викликів, звичайно, багато, бо країна знаходиться в перехідному стані, плюс маємо війну і важкий соціальний стан. Що стосується цих перерахованих, то по медичній реформі абсолютно зрозуміло, що виклики є, тому що з квітня має початися виконання закону, закріплення людей за конкретними лікарями першої медичної ланки і в подальшому відповідне фінансове забезпечення і виплати зарплат цим лікарям у відповідності до того, наскільки з ними захоче працювати місцеве населення.
Тому зрозуміло, що буде певний опір, що буде спроба заблокувати цей процес і знизу, і зсередини самої медичної системи. Очевидно, що це буде серйозний виклик, тому що це плюс і сама необізнаність населення, і неготовність робити якісь кроки. Суджу по собі: треба йти вибирати якогось лікаря, а для цього потрібно мати якусь інформацію. Якщо Уряд не примусить, щоб кожна поліклініка скрізь надавала таку масову інформацію населенню, то навіть для мене буде проблема, які конкретно кроки маю робити. Тому зрозуміло, що буде пробуксовування, але рішення має бути якомога швидше запущено, щоб система запрацювала.
Що стосується забезпечення по освіті, важко сказати, чи будуть далі якісь серйозні виклики, тому що з 1 січня вчителям вже нараховується на чверть вища зарплата. Питання тут більше в державній скарбниці, в бюджетному процесі, щоб ці гроші реально були, особливо в січні, коли відбуваються бюджетні розриви, щоб не було провалу, просідання, щоб гроші можна було виплатити саме в таких розмірах. Наскільки пригадую, за січень пенсії в основному постаралися заплатити в грудні, тобто, в принципі, бюджетний ресурс в січні для педагогів повинен бути, але все одно, певний виклик є.
В чому є серйозні проблеми цього року — це збереження стабільності української валюти — гривні, тому що є застереження з боку МВФ. В кінці минулого року була дискусія, вона відбулася і безпосередньо персонально. Представник МВФ зробив заяву, що Україна робить занадто великі видатки на соціальну сферу, які перевищують можливості бюджету, і тому можуть бути не покриті в нормальному бюджетному процесі. Гройсман відповідав, що саме ці кошти зарезервовані, що вони є, що цього достатньо. Але при тому всьому МВФ не переконали в цих обставинах. Що це за собою тягне? Це тягне те, що затягуються переговори про надання нового траншу саме в той момент, коли українська гривня в дуже нестабільному стані. Зараз стабілізаційний кредит, який фактично лягає для зміцнення платіжного балансу НБУ, він би гривню стабілізував і було б все в порядку. Але з цими соціальними програмами кінця минулого року — початку цього МВФ поки що не хоче продовжувати надання траншів. Відповідно гривня під тиском. Це створює, безумовно, проблеми для бюджетної сфери, загалом для добробуту. Тому такий виклик є.
Є виклики з приводу подальшого необхідного реформування сфери економіки і бізнесу, тому що там потрібні деякі додаткові дерегуляційні акти, тому що ВР має проголосувати ті законодавчі рішення. Без них нормально наповнювати бюджет буде проблемним явищем.
Є виклики по цілому ряду дрібних питань, які переносяться з ріку в рік, але їх розглядати треба. Скажімо, у нас просідає легальний продаж автомобілів зі сплатою всіх податків, тому що йде масове завезення автомобілів на так званих “євробляхах”. З іншого боку, зниження податків на легальний ввіз автомобілів і легального їх розмитнення, воно могло би дати Уряду мотиви для того, щоб вже при серйозній підтримці населення задушити ось цей варіант “євроблях”. Зараз важко, тому що населення в більшості своїй “на витяжці” — не знає, яку сторону прийняти. А от якщо б було зроблено жорстке рішення митних тарифів, я думаю, що це питання б розв'язалося і була б соціальна підтримка. Спочатку було б просідання надходження митних зборів, але потім це дало би все ж таки плюс. Але такого поки що немає.