2 червня Зеленського офіційно запросили на міжнародну конференцію в Канаді, яку готував для підтримки України саме канадський уряд. На цій конференції будуть представлені фактично всі донори, які готові опікуватися фінансовою і політичною підтримкою України, думаю, що й військовою теж. Є також запрошення від канцлера Меркель відвідати Берлін. Очевидно, що ведуться переговори про можливість розблокування цього тромбу з Вашингтоном, який штучно організований командою Порошенка-Луценка, і саме в цьому напрямку зосереджені ключові зусилля команди Зеленського.
За три дні до виборів його команда з трьох чоловік відвідала Конгрес і сенат, де провели досить непогані переговори. Одночасно, думаю, що візити президента Угорщини, а також міністра закордонних справ Польщі на інавгурацію – свідчать про те, що ми можемо в цьому напрямку розширювати переговори.
Єдине, що гальмує цей процес, це відсутність у Зеленського чіткої зовнішньо-політичній команди і стратегії одночасно. Міністр Клімкін, який виконує тимчасово ці обов'язки до моменту формування нової команди, не задовольняє ні з якого боку власне політику Зеленського, не дивлячись на те, що він чітко заявив під час виборчої кампанії і зараз про те, що курс України в ЄС і НАТО буде основною її існування і що двосторонні переговори з Росією не можуть бути пов'язані з торгівлею суверенітетом і територіями.
Думаю, що мова також йде і про розробку певної зовнішньо-політичній стратегії. Вона тісно вплетена у внутрішню, оскільки внутрішня політика України є частиною зовнішньої. І не тільки тому, що ми знаходимось у стані війни, а й тому, що Україна опинилася, як і Сирія, на дуже важливому геополітичному перехресті, і навколо її внутрішньої і зовнішньої політики зосереджена більша частина інтересів зовнішніх гравців.
По-перше, це серйозна фінансова підтримка з боку урядів Заходу, США, ЄС. По-друге, це підтримка МВФ, Світового банку розвитку і ЄБРР. І третє — це власне Росія, це геополітика відносно РФ, це стримування Росії як фактору, який сьогодні руйнує безпековий статус світу.