Однак Бабченко не був пов'язаний жодним чином з Порошенком. Він чітко акцентував на загрозі, яку несе Тимошенко, а потім, коли змінилася ситуація, так само говорив про Зеленського. Бабченко не українець, він росіянин, він втік сюди через те, що став в Росії персональним ворогом Путіна, і там його чекало неминуче знищення. В Україні на нього теж готувався замах, і тільки спецоперація дала можливість врятувати його життя.
Але зараз в нинішній ситуації він чітко сказав, що не виключає, що при певному результаті виборів йому доведеться покинути Україну, тому що прихід політиків, які в той чи іншій спосіб є залежними від Росії, не гарантує безпеки тим, хто є ворогами Росії. Тому що відбувається зміна керівництва спецслужб. Подібні спецоперації, які ми уявляли як бажання російських спецслужб чи когось вбити, чи когось викрасти, на сьогоднішній день немислимі. Наші спецслужби через те, що Зеленський не хоче злити Путіна, хоче бути з ним добреньким і ніжненьким, будуть готові закрити очі на багато речей. І тому російські спецслужби можуть поводити себе у Києві, ніби у себе вдома.
Тому Бабченко, як будь-яка інша людина, яка не хоче стати жертовним цапом, якого мають вбити для вівтаря історії, логічно зробив, що покинув Україну. Якщо він був би українським громадянином, ми б ще могли критикувати, чи це правильно, чи це патріотично тощо. Але він нормальна людина, яка сказала багато чого доброго, пропонувала українцям багато хороших речей. Ми йому за це вдячні, але він нічим не є зобов'язаний, щоб тут жертвувати своїм життям, причому абсолютно без всякої причини.
Обставини, які сьогодні є, сприяють поверненню людей, які в той чи іншій спосіб ментально пов'язані з Росією психологічно, повернення Хорошковського, Портнова — кожен день нові історії. То якісь місцеві лідери з Партії регіонів стають головами ОДА, як в Тернопільській області. То серед очільників фракції “Слуги народу” виявляються лідери “Українського вибору” Медведчука. Тобто насправді ми бачимо, що прийшла певна партія реваншу. Реванш у нас пов'язаний не стільки з поверненням колишніх, скільки з певною проросійською орієнтацією. За таких умов будь-хто, хто є ворогом Путіна, мав би очевидно покинути Україну. Ми вже мали приклад за часів Януковича, коли викрали з країни одного з російських політиків, який тут переховувався. Причому в центрі міста, на вулиці Інститутський — схопили і спокійно доправили до Росії. Що з ним потім стало, невідомо, це був один з помічників Навального.
Очевидно, Бабченка очікував більш жорсткий сценарій, не тільки викрадення, а й знищення, тому що йому винесений, що називається, смертний вирок, як Вороненкову і іншим. Тому очевидно, що йому треба було перебратися в країну де влада не є проросійською.