Днями президент Зеленський дав інтерв’ю ВВС. Думки щодо його заяв розділилися. Особливо, що стосується заяви про те, що він не тримається за крісло і готовий піти у разі не встановлення миру.
Але є ще й такі думки, як нерозуміння Володимиром Зеленським того, про що у нього взагалі запитували. Коли ведучий ставив це запитання, він не прив'язувався виключно до того, залишиться Зеленський на посаді чи ні, піде він чи не піде. Це питання було набагато вищим. Воно було надперсональним, воно стосувалося самої проблеми і процесу. Воно стосувалось взагалі того, чи розуміє Володимир Зеленський, що швидко закінчити війну або розпочинати мирні угоди з Путіним — це безперспективно, і принаймні на цьому етапі це неможливо, тому що Путін не говорить про мир і він не хоче закінчувати війну.
Тобто, чи розуміє це Зеленський, і якщо він розуміє, то навіщо він тоді створює ілюзію, що це можливо? Якщо це неможливо, то треба тоді озвучувати реалістичний варіант, реалістичний підхід і про це говорити.
Якщо говорити загалом про саме інтерв'ю, то воно показало неготовність Зеленського спілкуватися з нелояльними західними журналістами, а цей формат хард-ток передбачає не лояльність до будь-якого політика. І якщо Зеленський починав вдало: його окремі відповіді про вибори у США, де він сказав, що правильно зберегти підтримку конгресу і що не треба якось заявляти про свою позицію; про НАТО – то далі його відповіді скотилися до не зовсім правильної навіть психологічної поведінки.
Він все почав валити на свого попередника. Питання було про призначення колишніх кадрів Януковича, він сказав, що це винуваті ЗМІ Порошенка, бо якби вони про це не казали, то такої проблеми б не було. Про олігархів було запитання: чому олігархів ніхто не притягує — і він знов почав говорити про Порошенка.
Потім були відповіді про прірву в Україні, але якщо взяти показники 2019 року, то вони будуть кращі, ніж показники, які ми мали навіть до коронавірусу на початку 2020-го, ще до пандемії. І ця легковажність, коли звучали питання про падіння рейтингу і чи взагалі він розуміє серйозність проблеми, якщо він каже про Росію. Це була посмішка і це було зведення виключно до себе, що “я піду”.
Але це питання було, що буде з країною, а не підеш ти чи не підеш. Це ж не питання твоєї долі як президента, це не те, як складеться доля Зеленського, це про те, що буде з країною. Чи то на адресу звинувачення до попередника, чи це персоналізація замкнення все на своїй фігурі – це виглядало, як інфантилізм.
Загалом враження, що Зеленський був не готовий, він програв в такому форматі інтерв'ю.