Епоха Трампа завершилась. Жодні судові рішення і казуїстичніоборудки його головного консельєріДжуліані вже нічого не змінять. Америка танцює, радісно плаче, гримить пательнями, розливає по широких проспектах шампанське, цілується… Як після апокаліпсису. Трамп закопався в Білому домі. Леді Меланія і прагматичний зять Кушнер закликають його визнати Байдена президентом. На наступний день, так поступила Гілларі Клінтон, коли та ж «лівацька» преса порахувала Дональда Трампа 45 президентом США. Не дивлячись на те, що вона виграла у Трампа у 2.5 млн виборців, але програла колегії виборщиків: 306 проти 232. І цифри можуть бути близькими при прикінцевому підрахунку голосів у п’яти штатах, що ще не завершили цей процес. У чотирьох з них Байден є лідером. Він же випереджає Трампа на 4 млн виборців.
Супротив Великого Дональда програшу вивів із толерантної рівноваги і зовнішній світ. Основна частина світових лідерів привітала Байдена з перемогою на виборах. Включно із лідерами всесвітніх організацій: ООН, ВОЗУ, НАТО, ОБСЄ, тощо. Це серйозна заявка на легітимність Джо Байдена як 46 президента США і визнання законності, демократичної транспарентності та високого ступеню релевантності виборчого процесу міжнародному праву.
Нарешті увесь світ приймав участь у виборах лідера Америки. За невеликим виключенням, Росія, КНДР, Сирія та інші своєрідні диктатури, голосував своїми емоціями почуттями, молитвами за демократа Байдена.
Усі втомилися від згортання лідерства США, ізоляціонізму Трампа і значної частини республіканської партії, непередбачуваності, продовження за Владіміром Путіним зламу світового порядку і руйнації Євроатлантичної єдності та підриву НАТО, які майже століття забезпечували глобальну стабільність.
Дональд Трамп перетворив політичну машину США в інструмент своєї інтуїції, амбіцій і маніпуляції, трансформувавши «глибинну державу» у слабкий придаток до власного авторитаризму. Попри все, маючи за спиною республіканців, Рейгана і Бушів, він так і не спромігся об’єднати американців та вивести їх на спільну стратегію процвітання.
Ми не знаємо, що буде робити Дональд Трамп дальше. Його точно не врятує Верховний Суд, який має консервативну, але зовсім не віддану Трампу, більшість. На цей час вища судова палата США всіляко уникає приймати рішення щодо тиску на виборчі комісії штатів. Кожен з них має власне, досить специфічне виборче законодавство, яке тримається на двох ключових принципах: всі американці мають право голосувати в найбільш прийнятний для них спосіб і кожен голос має бути порахований. Система виборів, контролю за ними та перевірені часом спосіб підрахунку голосів практично унеможливлюють підкуп, каруселі, фальсифікації та різноманітні вкиди. На цей час, тому ні правоохоронні органи штатів, ані волонтери-республіканці разом із величезною армією юристів Трампа не знайшли будь-яких притомних фактів масових і окремих порушень виборчого процесу. У президента Трампа перший дедлайн завершиться коли всі голоси будуть пораховані. Це старт для подачі ним масових позовів з розрахунком, що республіканська частина Верховного Суду на чолі з Емі Коні Барретт спробують прийняти рішення «аля» Буш проти Гора. Останній обійшов свого суперника на півмільйона голосів. Попри те, Верховний Суд США прийняв рішення припинити ручний перерахунок бюлетенів у штаті Флорида, де розрив скорочувався на користь Гора. Нинішній аналіз показує, що Верховний Суд США не готовий стати на граблі.
Другий дедлайн – 20 грудня. Сесія колегії виборщиків. І їхнє рішення буде остаточним. Інтриги не буде. Жоден із штатів не збирається посилати дві колегії.
20 січня 2021 року Джо Байден увійде в Овальний кабінет. Звичайно, там його може чекати, за купою робочих паперів, Дональд Трамп. Йому є що втрачати. Втративши імунітет, він може перетворитися у кролика. Ну, не дикого, який привів до поразки Джимі Картера після першої його каденції. Вся американська преса тривало смакувала історію як дикий водяний кролик налякав президента Картера, готуючись напасти на нього в човні у рідному містечку Плейнс штату Джорджія. Саме американське ЗМІ створило образ слабкого, недолугого і страхопудного президента, якого більше неможна обирати. Ті ж ЗМІ перетворили Дональда Трампа в загрозу для національної безпеки Америки, основоположним правам і свободам її громадян та руйнівника національної історії.
У Дональда Трампа немає вчителів. Він вважає себе унікальним і найкращим. Але варто взяти урок у Буша старшого, який програв після першого терміну вибори Білу Клінтону. Коли той зайшов в Овальний кабінет 20 січня 1993 року, на ідеально чистому столі лежав лист від його попередника: «Дорогий Біл, коли я тільки що увійшов у цей офіс, я відчув ті ж почуття дивовижності і поваги, що й чотири роки тому. Я знаю, що ти також відчуваєш це.
Я бажаю тобі тут великого щастя.
Я ніколи не відчував тут тієї одинокості, яку описували деякі президенти.
Попереду будуть дуже важкі часи і вони стануть ще більш важкими. Через критику, яку ви можете порахувати несправедливою. Я не дуже добрий порадник, але тільки не дозволяйте критикам бентежити вас або збивати з обраного курсу.
Ви будете нашим президентом з великої букви коли прочитаєте цю записку. Я бажаю вам добра. Я бажаю вашій сім’ї добра. Ваш успіх тепер – це успіх нашої країни. Я вболіваю за вас.
Удачі.
Джорж».
Не забудемо, що Джордж Герберт Вокер Буш програв Білу Клінтону, зруйнувавши перед тим Берлінську стіну, поховавши Брежнєва, Андропова і Черненка та підписавши з Єльциним феноменальний документ про завершення холодної війни.
Кремль мовчить. Очікуючи диво, або розраховуючи на якусь кібер чи іншу закладку, яка може змінити ситуацію в інтересах Дональда Трампа. З огляду на абсолютну більшість експертів він і є російським кандидатом, який готовий до «сделки» з Владіміром Путіним. Особливо під час другого президентства, коли він не буде особливо пов'язаний з внутрішніми компромісами. Свідченням цього можуть бути настрої та дискусії не стільки прокремлівської так і опозиційної преси. До прикладу візьмемо симпатичну мені Юлію Латиніну. На «Ехо Москви» у своєму «Коді доступу» (7.11.2020, о 19.06), вона їдко посміялася над Байденом. Бо в день виборів він назвав свою онуку іменем покійного сина Бо, як беззаперечну ознаку когнітивних здібностей майбутнього президента імперії номер один. Дальше більше. За текстами кремлівських темників вона в’їлася в ХантераБайдена, «у которого проблемы с алкоголем… который тратил по 11 тис. долларов в стрип-клубах, по 21 тис. долларов на порно сайты на что откешивалсяадминресурс семьи», а потім «сдал в починку свои безнадежно залитые компьютеры… С homevideoна которых… подвиги самого Хантера»…Закінчує вона ці фсбешніпропагандонишизофринічнимнаративом московських спеців: «в общем, в США на пост президента баллотировался и победил Черненко».А Трамп душечка, молодець, красавчек. Проти нього всі: від ЗМІ аж до Твіттераі Фейсбука. Ба більше: Гілларі Клінтон замовила у Крістофера Стіла за 168 тис. доларів досьє про «золотий дощ» Трампа з повіями в Москві.
Якось дуже схоже на розробку путінських політтехнологів, що супроводжують стратегію боротьби із США на їх території. Так думає і Фельштинський відомий російський історик, який звинувачує Латиніну у наполегливих спробах «відмазати» ФСБ від страшних терактів – підривів будинків у Росії в 1999 році. У своїй книзі «ФСБ взрывает Россию» надрукованій 20-ма мовами. Піонтковський, після заяви Латиніної, що нові санкції США проти Росії – «это месть Барака Обами лично Владимиру Путину» обізвав її Гордону «КГБешнойсу..ой, которая выполняет специальную функцию спецслужб РФ». Таким чином вона, попри свою позірну опозиційність, постійно «продвигает позицию Кремля в наиболее острых вопросах». Це вона сказала на «ЕХО», що ми живемо «в эпоху самоубийства Запада».
Джо Байден – буде найстарішим президентом США. В його роки Рональд Рейган завершив свій другий термін. Не варто шукати в ньому вікові недоліки. Він сталевий і непохитний. Втративши дружину і малолітню доньку, сина Бо, він жодного разу не зійшов з дистанції, не послав жодного сумніву своїм друзям, прихильникам і світу. У 2015 році, коли його старший син помер від гліобластоми, він мужньо бився за Україну, коли інші намагались її зрадити. Можливо, він більше схожий на легенду американської демократії Франкліна Делано Рузвельта. Він допустив лише одну помилку, яку потім результативно виправив: піддався ізоляціоністським настроям американців після Гувера і відмовився на початку Другої Світової війни захистити Європу своїми збройними силами. Поки японці не струсонули Америку в Перл Харборі. Захворівши у 1921 році на полеомеліт, ускладнений помилкою лікаря У.Кіна, він не міг стояти без допомоги сталевих шин вагою у 10 фунтів, а пересувався без візка лише на милицях. Попри це своїм новим курсом та Мозковим трестом із колумбійських професорів він вивів не тільки США, а й увесь світ із найбільшої в історії війни та запустив механізми відновлення Європи разом із створенням ООН. Джо Байден близький по своїм внутрішнім і зовнішнім стратегіям і до республіканця Рональда Рейгана, свого ірландського земляка. Той також не дав Картеру обратися на другий термін.
Скупі промови Джо Байдена на завершенні американських виборів значною мірою витікають і тримаються на улюбленій фразі Рузвельта: «Єдине чого нам варто боятися – це самого страху, того страху, що паралізує зусилля, необхідні для перетворення відступу в наступ». Віщі слова і для українців, які розгублено борються за свою державність. Нам усім потрібен Джо Байден. Аби повернути світу дорогу до стабільності, поваги суверенітету і свободи та відчуття радості від життя.