Президент Володимир Зеленський в інтерв'ю британському журналісту Пірсу Моргану зазначив, що готовий вести переговори з Путіним, якщо це дозволить досягнути миру для України. Крім того він визнав, що наразі Україна не може повернути всі території, не втрачаючи мільйони людей. Зеленський також підтвердив, що в війні загинули 45 100 українців, а поранених — близько 390 000. За його словами, Україна перебуває в кращому становищі, ніж на початку війни, але ситуація на полі бою залишається складною.
Видання From-UA звернулося до політолога Володимира Фесенка із запитанням: що саме мав на увазі президент? Чи йдеться про можливі мирні угоди, за яких Україна відмовиться від повернення тимчасово окупованих територій?
- Зеленський говорить про це не вперше. У різних інтерв'ю він вже неодноразово зазначав, що наразі у нас немає ресурсів, сил і можливостей для повернення окупованих територій. Так, ми цього хочемо, ми до цього прагнемо, але на даний момент такої можливості немає. І при Трампі вона не з’явиться. Її не було й при Байдені.
Раніше про це говорили експерти, зараз це визнають і багато інших. Але експерти знали ще тоді: американці допомагають нам так, щоб ми не програли цю війну, але не настільки, щоб ми могли її виграти з повним звільненням усіх окупованих територій. Водночас була надія, що завдяки вдалим воєнним операціям у 2023 році це стане можливим.
Вже наприкінці 2023 року для військових аналітиків та частини далекоглядних політичних експертів стало очевидним, що, на жаль, звільнити всі окуповані території не вдасться. Причина проста: у Росії значно більше ресурсів, а допомога наших партнерів обмежена, і вони не готові до прямого конфлікту з РФ. Ось вам і пояснення.
Те, що зараз говорить Зеленський, – це визнання реальної ситуації. Думаю, раніше він також це розумів, але не міг озвучити, оскільки суспільна думка сприйняла б це неоднозначно, а політичні опоненти використали б проти нього.
Тепер він уже відкрито про це говорить. Точно не пригадаю, коли саме він уперше це заявив, але неодноразово наголошував, що у нас недостатньо ресурсів для звільнення всіх окупованих територій. Фактично, це означає визнання того, що в підсумку нам, імовірно, доведеться йти на угоду про припинення вогню.
Що важливо усвідомити? Ваше запитання показує, що багато людей цього ще не розуміють.
Наша головна мета зараз – не звільнення окупованих територій, а зупинка наступу ворога. Якщо ми хочемо припинення війни, першочергове завдання – стримати агресора. Якщо цього не вдасться, війна затягнеться на кілька років, і ми можемо її програти. Ось у чому головне питання, а не у звільненні територій.
Тому наше завдання – отримати шанс на припинення вогню, хоча б у форматі перемир’я. Нам потрібно зупинити ворога. Заяви Зеленського – це визнання реальності, яку мають зрозуміти ті, хто досі цього не усвідомив.
- Ви сказали, що він цього не говорив, тому що було б засудження людей. А зараз не буде засудження?
Так, частина людей цього не сприйме. Скажу про себе, не про Зеленського. Я давно говорю про те, що єдиний можливий компромісний вихід із війни – це припинення вогню по лінії фронту.
Пам’ятаю, як рік тому, коли я висловлював такі думки, реакція була вкрай агресивною: мене ледь не звинувачували у зраді, нібито я пропоную відмовитися від територій. Але я не пропоную відмовлятися від них.
Наша позиція (і зараз Зеленський про це говорить, а я казав про це давно) полягає в тому, що ми маємо погодитися на припинення вогню, але це не означає відмову від окупованих територій – хоча наразі ми їх не контролюємо.
Простий приклад — Крим. Ми не контролюємо його вже понад 10 років. Чи відмовилися ми від нього? Ні. Точно так само буде і з іншими окупованими територіями.
Я давно про це говорю — і до 2022 року, і зараз. Тоді це стосувалося передусім Криму, а тепер і всіх інших окупованих територій. Можливість їхнього звільнення з’явиться лише тоді, коли в Росії почнеться системна внутрішня криза. Просто так, у цій війні, як вона триває зараз, ми, на жаль, не зможемо перемогти Росію.
Нам про це натякали. Ви згадуєте Зеленського, а я вам скажу інше. Незабаром відбудеться Мюнхенська безпекова конференція, і я добре пам’ятаю, як два роки тому новообраний президент Чехії, генерал Петер Павел, заявив, що потрібно розглядати різні варіанти завершення війни.
Тоді реакція багатьох українських учасників була різко негативною: Як так? Це майже зрада! Хоча Павел – друг України. Саме він ініціював чеську програму із закупівлі артилерійських снарядів для нас. Але як генерал, як військовий, він уже тоді чітко розумів, що, на превеликий жаль (і це ще до невдалої спроби нашого наступу), звільнити всі окуповані території, найімовірніше, не вдасться.
Це сувора реальність.
Чи буде осуд? Так, частина українців сприйме це негативно, буде критика. У Зеленського й так вистачає критиків.
У питанні війни та миру, у питанні її завершення, у нас немає і не буде повної єдності. Можу навіть навести цифри: наприкінці минулого року, за даними соціологів, 38% українців були готові на мир навіть ціною територіальних поступок. Майже 40%! А в 2022 році таких було лише 8%. Це серйозна зміна.
Скажу більше. Так, більшість українців проти миру шляхом територіальних поступок. Але є нюанси щодо того, як ці поступки розуміти.
Коли пропонують різні компромісні варіанти, виявляється, що майже 2/3 українців, понад 60%, готові погодитися на мир, на припинення вогню, якщо нині окуповані території залишаться під контролем Росії – але без їхнього офіційного визнання як російських.
Фактично, це саме та позиція, про яку я говорю і до якої, схоже, схиляється Зеленський.
Але при цьому українці вважають, що нам необхідно мати гарантії безпеки та перспективи членства в НАТО і ЄС. І ось питання про гарантії безпеки також дуже важливе в цьому контексті.
Цей приклад я навів, щоб показати, що зараз більшість українців готові до компромісних варіантів. Проте від чверті до третини (за різними даними) категорично проти будь-яких домовленостей з Росією. Критика буде неминучою, але, з іншого боку, вже зараз більшість людей розуміє, що треба шукати вихід з війни, і, найімовірніше, це доведеться робити дипломатичним шляхом.
- Щодо нейтрального статусу України: чи погодиться на це Путін, з урахуванням збереження цих безпекових гарантій?
І при чому тут Путін? Ви неправильно ставите питання. Що значить — чи погодиться на це Путін? Путін вимагає цього. Це не українська позиція, це саме вимога Путіна. Він вимагає відмови України від НАТО. Позиція Зеленського прямо протилежна. Зеленський вважає, що найкраща гарантія безпеки України — це членство в НАТО. Путін категорично проти цього. Навпаки, він вимагає, щоб Україна чітко заявила: "назавжди відмовляємося від НАТО, Україна ніколи не буде в НАТО."
І проблема зараз у тому, що Трамп схиляється до того, щоб йти на поступки Путіну щодо НАТО. Ось тут і виникає проблема для нас, і це великий виклик.
Є багато проблем суто правового і політичного характеру щодо пошуку компромісу в цьому питанні. Якщо Трамп піде назустріч Путіну в цьому питанні, у нас просто не буде іншого виходу. Зеленський неодноразово ставив питання в 2023 і 2024 роках про запрошення до НАТО. І всі, хто займався цим питанням, чітко знають, що позиція США була: "ні, запрошення не буде." Вони нам не відмовляли, але й не казали "так". Це була позиція при Байдені. А Трамп каже: тема НАТО закрита. Ось така реальність.
Тому позиція України така: якщо ви закриваєте тему НАТО, ми маємо отримати гарантії безпеки. Це буде ключове питання для переговорів, а не території. Щодо статусу окупованих територій, домовитися неможливо. Просто неможливо, компромісу не існує. Росія нам нічого не віддасть, за винятком, можливо, тих територій, які не були анексовані.
Наприклад, по Харківській області можна домовлятися: ми виходимо з Курської області, вони виходять з Харківської. Ось це ще можливо. Але щодо тих регіонів, які вони анексували, домовленість неможлива, і ми не будемо визнавати ці регіони російськими. Тому тут ми стикаємося з глухим кутом.
А от щодо припинення вогню домовитися можна. Щодо гарантій безпеки — ми повинні домовитися з американцями і, безумовно, з європейськими партнерами, щоб отримати від них ці гарантії. Абсолютних гарантій немає, але хоча б такі, які б стримували Росію від нової війни проти нас. Це буде ключове питання під час переговорів з Трампом, з США — щоб вони надали нам достатньо вагомі та конкретні гарантії безпеки, аби мінімізувати ризик нової війни.
Ось така на сьогодні реалістична ситуація, і саме так її треба сприймати. Не те, що Зеленський хоче домовитися з Путіним. Він не хоче з ним розмовляти. І я можу сказати, що навіть якщо за ініціативою Трампа відбудеться зустріч між Зеленським і Путіним, вона не дасть жодного результату. Я вірю, і я про це кажу давно: є лише один варіант завершення війни. Або одна зі сторін перемагає, і, на жаль, зараз більше шансів у Росії, на превеликий жаль. Або компромісний варіант — припинення вогню по лінії фронту, і таким чином завершення війни. Обмін полоненими — всіх на всіх. І, можливо, ще якісь технічні домовленості. Ось і все. Про це можна домовитися.
А про інше домовитись буде складно, а може навіть й неможливо. І це треба розуміти — така зараз ситуація. Нам потрібно не жити у якихось фантазіях з YouTube, а виходити з реальної ситуації, в тому числі з оцінки стану нашого війська. А то багато хто говорить про звільнення територій, але це часто люди, які самі не хочуть воювати і не хочуть, щоб їхні близькі воювали, хоча звільнення територій їм хотілося б. Це когнітивний дисонанс. Я вважаю таку позицію абсолютно не щирою і неправильною. Ситуація зараз така, що нам потрібно в першу чергу зупинити ворога, а по-друге — домовлятися (особливо зараз, коли це активно просувають американці) про компромісний варіант завершення війни. Єдиний компроміс — це припинення вогню по лінії фронту.