Після останніх місцевих виборів пропрезидентська партія «Слуга народу», яка раніше взагалі не була представлена в місцевих радах, досить успішно домовилася з регіональними елітами. Її представники очолили половину облрад у країні – 12. Сталося це навіть там, де соратники президента отримали зовсім невеликі фракції. Навіть у традиційно нелояльній для «слуг» Львівській області їм вдалося вибити для себе посаду заступника голови облради. Але, схоже, «медовий місяць» добіг кінця. Відтоді у Київській та Харківській облрадах керівників від «слуг» з різних причин змінили на їхніх однопартійців, а от на Закарпатті представника президентської команди Олексія Петрова, який раніше працював головою ОДА, поки що тимчасово змінив відвертий представник місцевих кланів. Нагадавши таким чином центральній владі, хто справжній господар у такому непростому прикордонному регіоні. Формальною причиною для ініціювання відставки Петрова стали розбіжності в питанні оптимізації комунальних закладів області. Цьому передувала акція протесту медиків, які вимагали зняти з порядку денного сесії облради питання приєднання 15 обласних закладів охорони здоров’я до Закарпатської обласної клінічної лікарні. Цю ініціативу проштовхували фракції «Рідне Закарпаття» та «Команда Андрія Балоги», з чим не погодилося керівництво облради на чолі з її головою.
Минулого тижня за відставку Петрова проголосували 35 депутатів (для ухвалення рішення достатньо 33 голоси). «Відставник» заявляє, що рішення облради має ознаки самоуправства та звернувся до правоохоронних органів. Сам він не був присутній на засіданні, яке вважає просто «зборами» депутатів: його проводив заступник голови Володимир Чубірко з фракції «Рідне Закарпаття». Офіційно нового голову облради не обрано, але «заколотники», вочевидь, намагатимуться це зробити 4 листопада, хоча Петров оголосив про наступне засідання сесії 25 листопада.
Склад Закарпатської облради після тогорічних місцевих виборів виявився дуже строкатий: окрім «слуг народу» та «Рідного Закарпаття», до неї входять «Батьківщина», «КМКС («Партія угорців України»)», «Команда Андрія Балоги», «Європейська солідарність», «За майбутнє» та ОПЗЖ. Після спроби витискання «слуг» з неформальної більшості її контури вимальовуються так: «Рідне Закарпаття», «Команда Андрія Балоги», «ЄС», ОПЗЖ та «Батьківщина».
Фактично переформатування відбулося через зміну позицій «балогівців» та ОПЗЖ. А основні вершки має зняти чисто місцевий проєкт «Рідне Закарпаття», який створювався силами чотирьох нардепів Верховної Ради – Роберта Горвата, Валерія Лунченка, Василя Петьовки та Владислава Поляка. Всі вони – мажоритарники та члени депутатської групи «Довіра», яка регулярно підставляє плече монобільшості, коли тій бракує в парламенті голосів. Про реальний вплив цього квартету свідчить хоча б той факт, що нинішній голова Закарпатської облдержадміністрації Анатолій Полосков не є стопроцентною людиною Офісу президента, а вважається креатурою вищезгаданого Петьовки з «Довіри». Показово, що заради повалення голови облради Петьовка пішов на альянс зі своїм двоюрідним братом Віктором Балогою (входить до парламентської групи «За майбутнє»), з яким давно перебуває у вкрай напружених стосунках. В умовах, коли інтереси місцевих кланів перемішалися в гримучий коктейль з розкладами у Верховній Раді, шансів втриматися в кріслі у голови облради, який досі вважає себе легітимним, майже немає.
У розмові з «Главкомом» Петров розповідає, як місцевий олігархат витискає його з Закарпаття, чому на його бік стала партія українських угорців та яку насправді роль у регіоні грає «легендарний» куратор від Банкової Микола Тищенко.
«Моя відставка була несподіванкою, для неї не було передумов»
Пане Петров, ви і надалі будете відстоювати свою легітимність як голови облради?
Я відстоюю верховенство права, законність та правопорядок. Збір депутатів обласної ради я назвав переворотом з певною долею іронії. Насправді є закон про місцеве самоврядування, є певні повноваження голови. Я виніс розпорядження про перенесення сесії, а якщо точніше – про іншу дату пленарного засідання. А та частина депутатів, яка вважає, що це розпорядження не є нормативно-правовим актом обов’язкової дії, прийняли рішення самостійно провести збори, які не можна назвати сесією. Тобто, вони знайшли ключі, відкрили сесійну залу, зайшли на її територію, розсілися по місцях, взагалі не підключаючи електронну систему для голосування «Віче», апарат технічних співробітників. І провели певні дії. Згідно з регламентом, якщо депутати дійсно бажають провести сесію з будь-яких питань порядку денного, не менше третини з них мають звернутися до голови облради з офіційним листом. Тобто потрібна воля 22 депутатів, а голова облради має 14 днів на прийняття рішення щодо позачергового скликання сесії. Або надати обґрунтовування щодо неможливості її проведення.
Ви зараз кажете про «технічні умови». Але очевидно, що в облраді є більшість, яка хоче вашого звільнення. Невже це стало для вас несподіванкою?
Насправді, для мене це було несподіванкою, бо для цієї ситуації не було передумов. Але якщо ви хочете це зробити, то окей, але зробіть у передбачений законом спосіб та відповідно до регламенту.
Так і скажіть, хто за цим стоїть і яка мета вашого відсторонення.
Чесно кажучи, неправильно буде розвішувати ярлики на конкретні прізвища без чіткої позиції керівництва політичної партії. Для мене закарпатська політика, як шахи, проте деякі наші партнери почали грати в наперстки. Коли ми спільно з більшістю нашої фракції займалися підготовкою бюджету на наступний рік, постало питання щодо глибокого аналізу витратної частини та раціональнішого використання бюджетних коштів. На попередній сесії рада проголосувала за пропозицію уповноваженого фракції «Рідне Закарпаття» (фактично це – депутатська група «Довіра» у Верховній Раді) Володимира Чубірка. Він висунув ідею створити робочу групу, яка активно аналізуватиме можливу оптимізацію використання коштів на наших комунальних підприємствах і доцільність їхнього фінансування у 2022 році. До групи увійшли представники абсолютно всіх фракцій, розділилися на підгрупи та розпочався так званий аудит ефективності комунальних підприємств. Кожна підгрупа дала свої пропозиції.
Під час погодження пропозицій і формулювання конкретного рішення наша фракція не погодилася з фракцією політичних партнерів щодо оптимізації комунальних підприємств області. Бо ця ініціатива не була прокомунікована з громадськістю, спеціалістами, засобами масової інформації, профспілками, трудовими колективами. Так поверхнево, без детального аналізу ризиків, не робиться.
Тобто вам виписали «чорну мітку» виключно у зв’язку з бюджетним процесом?
Близько до цього. Одна з фракцій поставила ультиматум: якщо я не ставлю на голосування їхній варіант оптимізації комунальних підприємств – вони виходять з коаліції. Я запропонував перенести прийняття рішення щодо бюджетних установ, залучити спеціалістів, можливо, не з числа депутатів, бо немає у нас в облраді такого рівня фахівців. І проаналізувати всі напрямки – соціальний, освітянський, культурний, охорони здоров’я…
«Місцеві клани протистоять центральній владі»
Так, а ви намагалися знайти якийсь компроміс із «фрондою», чи вони бачать вихід із ситуації тільки у вашій відставці?
Ви ж розумієте, що в місцевих радах офіційних коаліцій нема. Але є більшість і меншість. Меншість, яка завжди хоче стати більшістю, і вся її діяльність спрямована на створення нових форматів коаліції. Але партнери у неформальній коаліції в ультимативній формі поставили питання, що голосуємо за той чи інший формат реформування. Ми не погодилися і ще раз попросили винести це питання за дужки сесії або пленарного засідання. Нас не почули та проявили певний деструктив, хоча наша фракція була готова дати конкретні аргументи щодо можливих наслідків. Це – відвертий політичний шантаж.
А як пропрезидентська фракція після цього збирається співіснувати з «розкольниками»? Ви ж досі не вважаєте себе офіційно звільненим з цієї посади?
Я за посаду не тримаюся, можу спокійно перейти в сесійну залу та буду працювати зі своєю фракцією. Але в передбачений законом спосіб. Ми ж, вибачте, не в Сомалі живемо, а в цивілізованій європейській державі. І не можуть обласні депутати збиратися де завгодно та коли завгодно для прийняття доленосних для області рішень.
Чи була вже якась непублічна реакція на цю подію від Офісу президента?
Звичайно. Я в політичній ієрархії підпорядкований закарпатському осередку нашої політичної партії, який очолює Микола Тищенко. Він має комунікацію з головою партії Олександром Корнієнком, головою фракції Давидом Арахамією. Цими питаннями опікується Тищенко, тому я очікую позиції та самостійно будь-яких кроків не роблю.
Так ця ситуація – це недопрацювання Тищенка чи центральної влади? Бо це ж їй фактично місцеві еліти виказали «фе».
Я б не сказав, що це недопрацювання, скоріше, непередбачуваність і такий психоемоційний стан партнерів по політичному союзу.
На Закарпатті завжди була великою роль місцевих князьків та кланів – сімейство Балог, Михайло Ланьо… За місцевою фракцією «Рідне Закарпаття» стоять нардепи Роберт Горват, Валерій Лунченко, Василь Петьовка. Спробу вашого звільнення можна сприймати як бунт кланів проти центральної влади?
Мені здається, тут треба казати про протистояння місцевого олігархату, місцевих кланів з центральною владою. У фракції «Слуга народу» зовсім немає представників місцевих фінансово-промислових груп. І ми не хочемо, щоб ті клани, той феодалізм, який укорінився тут за 30 років, надалі впливав на життя області. Це протистояння було закладено саме приходом до влади Володимира Зеленського. На офіційному сайті партії «Слуга народу» є таке гасло – «Ми кинули виклик системі». По суті, це – дорожня карта. Я не хочу, аби тут продовжувало діяти гасло зі старого американського фільму про розбійників – «Техас мають грабувати тільки техасці». Тому ці протистояння є постійними.
«Президент порівняв Закарпаття із діжкою з соленими огірками»
Перед тим, як очолити облраду, ви були головою ОДА. В цьому статусі ви ж, напевно, намагалися знайти точки дотику з цими кланами?
Тоді була чітка позиція президента, щоб губернатором була немісцева, рівновіддалена від усіх людина. Він вжив алегорію: Закарпаття – це як діжка з соленими огірками. Який новий огірок туди не кинеш – все одно розсолом набирається. Я тоді сказав пану президенту, що хочу довести, що можливі винятки з цього.
Є певні стереотипи щодо Закарпаття – контрабанда, угорський сепаратизм, навіть Янукович тут демонстрував високі результати на президентських виборах на відміну від решти Західної України. Як ви пояснюєте цю особливість?
Зрозуміло, що на Закарпатті є свої особливості. Тут завжди існувала клановість, корпоративність окремих маргінальних груп. Регіон є дотаційним, починаючи з моменту свого формування. Область за рівнем достатку дуже нерозвинена через відсутність промислових підприємств, тому тут замовляють музику та формують політичні течії групи, які мають доступ до таких речей, як контрабанда, незаконні оборудки із лісом, бюджетні потоки. Це ми якраз сьогодні і бачимо.
Якщо ми вже кажемо про переплетіння закарпатських кланів, то, наприклад, Віктор Балога, наскільки відомо, знаходиться у складних стосунках зі своїм двоюрідним братом Василем Петьовкою, що має стосунок до «Рідного Закарпаття». Але проти вас обидві ці команди об’єдналися.
«Команда Андрія Балоги» (іменна партія сина Віктора Балоги, який є міським головою Мукачева – «Главком»), представлена в облраді, звісно, мала стосунок до ситуації з непогодженням нашої фракції щодо їхньої позиції з реформуванням медичних закладів. А чи мав сам Віктор Балога, чи був ініціатором якихось дій, не можу сказати.
Але вас підтримала «КМКС» – партія закарпатських угорців, яка влаштовувала показові демарші на етапі формування нової облради та обрання голови. Чому?
Так, вони підтримали стабільність у регіоні. Тут же питання не в особистих політичних симпатіях, а в розумному підході до доленосних рішень обласного рівня. Вони наголошували, що не треба поспішати.
«Тищенко – це феномен»
Угорське питання було завжди актуальним на Закарпатті. Але наразі воно відійшло на другий план в інформаційному просторі. Можна сказати, що все законсервувалось?
Не законсервувалося. Питання постійно стоїть на порядку денному у нашого голови партійного осередку, який урегульовує процеси, пов’язані з кримінальними провадженнями відносно керівника фракції КМКС Василя Брензовича. Цим діалогом дуже активно займається Микола Тищенко.
Варяг Тищенко вписався у специфічний закарпатський ландшафт?
Якщо ви вкладаєте у слово «варяг» повний смисл, то це – скандинавський воїн, людина, яка не лякається нічого невідомого у своєму житті, на своєму шляху. Йому поставили задачу – він поїхав. Тищенко активно, динамічно себе поводить.
Таке враження, що його як в заслання відправили на Закарпаття. Щоб він у Києві не маячив.
Для області Тищенко – це феномен. Закарпатський політикум завжди намагався зробити з політичного життя нашої області не тихе, але болото. До речі, обласна рада знаходиться в історичній частині Ужгороду, яка побудована на болотистій місцевості, – Малий Галагов. Якраз Тищенко достатньо активно намагається змінити цю політичну систему координат, яка завжди в Закарпатті була налаштована на таке собі капсулювання. Він хоче осушити ужгородське болото.
Якщо вас все-таки відставлять, як ви наполягаєте, за усіма правилами і ви будете рядовим депутатом облради, яка подальша стратегія буде в регіоні у пропрезидентської сили?
У політиці завжди є точки перетину, наприклад, доленосні питання для розвитку нашого краю.
Так от бюджет був доленосним питанням, на якому все й посипалося.
Ми асоціюємо бюджет з розкраданням, але чомусь не з економією або вивільненням коштів для проєктів розвитку – будівництва нових об’єктів (за обласні кошти), оптимізації енерговитрат, стимулювання проєктів розвитку ОТГ. Так, після реформи децентралізації ми маємо з боку держави дуже обрізаний канал фінансування. Враховуючи дотаційність області, ми практично все своє свідоме життя в такому стані і знаходимося. Після реформи децентралізації, адміністративної реформи держава поставила територіальні громади, області в позицію малої дитини, якій треба терміново навчитися плавати.
З приводу своєї відставки, з якою ви незгодні, ви вже звернулися до правоохоронних органів. Але чи допускаєте можливість ще домовитися з опонентами?
Провадження щодо самоуправства вже внесено до державного реєстру правопорушень, і проводиться розслідування. Є чинний голова, тобто я, і є заступник, тобто Василь Іванчо з фракції «За майбутнє». Якщо депутати захочуть обрати нового голову у передбачений законом спосіб, то я пручатися не збираюсь. Я сказав колегам – якщо не хочете опротестування в судах, зробіть офіційну заяву до мене щодо моєї відставки. Тоді проведемо позачергову сесію, і якщо проголосуєте за мою відставку, будемо далі рухатися, бо у нас на носі бюджет. Але не виключаю, що ми зможемо прийти до спільного знаменника, бо політика – це мистецтво домовленості.
«На Закарпатті 60% сільського населення, яке традиційно дуже слабко вакцинується»
На відміну від багатьох інших областей та столиці Закарпаття ще не входить до «червоної зони». Наскільки область готова до погіршення епідемічної ситуації?
Дуже болісне питання. Раніше ж ми першими заходили до «червоної зони», бо кордони поруч не оперативно закривалися. Ще раз хотів наголосити, що Закарпаття і такі дві агломерації, як Ужгород та Мукачево, не мають великих підприємств. Це міста дрібного та середнього бізнесу.
Тобто якраз і можуть постраждати під час можливого локдауну.
Так, тут розташовані об’єкти, що мають туристичний потенціал, – санаторії, оздоровчі центри. Звичайно, втратити це буде дуже болісно. На жаль, для нас це єдина перспективна галузь, що формує бюджет, і ми за неї боремося.
Плюс в області є дуже серйозна проблема з вакцинацією, зі свідомістю вакцинування. У нас десь 50% недовиконання плану вакцинування, який поставило Міністерство охорони здоров’я, через особливості менталітету. Закарпаття – мультирелігійний край.
Тобто з релігійних причин люди бояться «чіпуватися»?
«Чіпуватися» не хочуть, хоча ми працюємо, зокрема, з представниками духовенства. На Закарпатті 60% сільського населення, яке традиційно дуже слабко вакцинується.
Тобто скоро можна очікувати, що Закарпаття увійде до «червоної зони»?
Судячи з нинішньої динаміки, думаю, що увійде.