Владу в Южноукраїнську – місті-супутнику Південноукраїнської АЕС – захопили люди з кримінальним минулим, діяльність яких координує “криша” рівня народного депутата. Нині ділки загрожують залишити місто без тепла та водопостачання – це зачіпає роботу станції, яка наразі генерує найбільшу частку електроенергії в Україні, пише "Антикор".
“Ключ до півдня України”: електростанція, що не дісталася ворогу
Восени та взимку 2022-2023 років російська федерація провела одну з наймасштабніших в історії операцій зі знищення цілої енергосистеми однієї з найбільших європейських країн – України. Від жовтня по березень російські окупанти випустили по українських енергооб’єктах понад 1200 ракет і дронів-камікадзе. Проте енергосистема України вистояла, а плани Путіна зазнали краху, – констатувала у своєму звіті від 8 квітня розвідка Великої Британії.
Українські енергетики здивували світ, так само як раніше це зробили і продовжують робити наші військові. Навіть попри окупацію найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції, попри десятки масованих атак на енергоінфраструктуру, нині Україна не лише повністю забезпечує власні потреби в електроенергії, але й починає експортувати струм до сусідніх країн.
Проте загроза нових масованих ударів з боку країни-агресора нікуди не зникла. Також, як показав приклад Одеси на початку лютого, зберігається загроза масштабних аварій на енергетичних об’єктах, які витримали серію обстрілів. Наприкінці лютого у Головному управлінні розвідки Міноборони України заявили, що знищення української енергосистеми залишається ключовою ціллю російських окупантів. Без сумніву, загарбники готують нові обстріли та диверсії. Так, 10 квітня Служба безпеки України повідомила про затримання в Южноукраїнську на Миколаївщині російського агента, який збирав дані про Південноукраїнську атомну електростанцію.
Станом на 24 січня, за даними НАЕК “Енергоатом”, саме Південноукраїнська АЕС генерувала найбільші обсяги електроенергії в Україні. Загалом же атомна енергетика забезпечувала 55% української генерації. На ПАЕС діє три енергоблоки – це третина від атомних потужностей, які перебувають під контролем України, поки Запорізька АЕС окупована.
Стратегічне значення станції для держави важко переоцінити. Для росіян Південноукраїнська АЕС – важлива ціль. Згідно з опублікованими російськими документами, станцію окупанти мали захопити одночасно з Запорізькою АЕС. На початку березня минулого року загарбники перебували на відстані 30 км від станції. Велику колону російських військ тоді розбили у Вознесенську – районному центрі на Миколаївщині. Ця битва – один із ключових епізодів всієї російсько-української війни, хоч він і залишився у тіні подій, які у той час відбувалися навколо столиці, Києва. У разі захоплення росіянами ПАЕС весь південь України міг би бути знеструмленим, а Одеса опинилась би в облозі. Зазнавши невдачі у наступі “на землі”, окупанти вирішили застосувати інші засоби, щоб зупинити роботу станції. У ніч на 19 вересня росіяни завдали ракетного удару по промисловій зоні АЕС. Ракета влучила за 300 метрів від працюючих ядерних реакторів. 23 листопада всі енергоблоки Південноукраїнської АЕС тимчасово зупинили роботу після чергового масованого російського обстрілу. Втім, завдяки досвіду та професійним діям енергетиків зупинка була нетривалою: практично весь осінньо-зимовий період станція працювала на максимальну потужність. Це дратувало окупантів, які неодноразово за час війни запускали ракети та дрони-камікадзе у небезпечній близькості від ПАЕС.
Мільярдний бюджет у руках людей із судимостями
В умовах постійної загрози з боку росіян один із найважливіших в країні стратегічних об’єктів мав би отримувати повне сприяння у своїй роботі від влади – як державної, так і місцевої. Такою є логіка війни: на оборону, на забезпечення стійкості держави мають бути спрямовані всі зусилля. Натомість, в Южноукраїнську ми маємо протилежний приклад: вже не перший місяць атомна електростанція, від функціонування якої залежить життєдіяльність держави, перебуває у конфлікті з місцевою владою, чи точніше сказати, – з організованим злочинним угрупованням, яке контролює місто.
Южноукраїнськ – місто-супутник Південноукраїнської АЕС. Не менше половини родин тут мають стосунок до станції, де працює майже 7 тисяч працівників (населення Южноукраїнська – 38,5 тисяч). Завдяки АЕС місто є другим за заможністю в області після обласного центру Миколаєва. У 2023 році бюджет Южноукраїнська встановлений на рівні 702 млн гривень, а разом із перехідним залишком у 250 млн гривень – складає понад 950 млн. Близько 70% надходжень до бюджету – від Південноукраїнської АЕС. Працівники станції, які, як зазначено вище, складають суттєву частину містян, отримують високу за мірками держави зарплатню. У Южноукраїнська є всі передумови для того, щоб бути містом з високим рівнем добробуту, вітриною регіону. На жаль, один лише стан доріг у місті свідчить про те, що ці можливості не були використані.
16 червня 2022 року депутати Южноукраїнської міської ради достроково відправили у відставку міського голову Валерія Онуфрієнка. Мера звинувачували у незаконному звільненні підлеглого, побитті заступниці та проросійських симпатіях. Обов’язки міського голови відтоді виконує секретар міської ради Олександр Акуленко. Проте реальні важелі влади у місті тримають інші люди. Один із них – заступник міського голови Сергій Горностай, якого називають найвпливовішою людиною Южноукраїнська. Не заважає цьому навіть наявність трьох судимостей. Свої перші тюремні терміни він отримав ще у 90-х – за хуліганство, розбій і пограбування. Вже у 2012 році був засуджений за вимагання хабара у правоохоронця, проте отримав 5 років із випробувальним терміном на три роки. Крім трьох судимостей, до послужного списку Сергія Горностая можна віднести перебування у трьох поспіль каденціях депутатом міської ради. При цьому до призначення заступником міського голови у 2021 році чоловік офіційно ніде не працював. Нині у виконавчій владі міста курує сфери освіти, медицини та земельних відносин. Ще будучи безробітним у 2020 році переїхав у власну велику квартиру в елітній новобудові “Престиж”. У 2021-му також придбав новий позашляховик Mitsubishi Outlander (вартість якого в автосалонах – приблизно 1,3 млн гривень).
Корупція по-українськи. Організатор – народний обранець
Факти кримінального минулого та стрімкого збагачення керівників громади багато говорять самі по собі. Але ще більш промовисті – дані із сайтів “Держзакупівлі.онлайн” і “Прозорро”, які дають розуміння як саме такі люди звикли “засвоювати” бюджет. “Класика” української корупції – це будівництва та капітальні ремонти з завищеною вартістю будівельних матеріалів і робіт, тендери із заздалегідь визначеними переможцями. Приклад: тендер на капітальний ремонт ТРП-6, оголошений Управлінням будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради. Двічі (у березні та червні ) торги скасовувалися, у них брала участь одна й та сама фірма, яка була готова виконати роботи за 10,4 – 10,9 млн гривень. 13 вересня торги були оголошені втретє вже з ціною у майже 16 млн і тією самою фірмою-учасницею .
Так само майже вдвічі зріс бюджет капітального ремонту вулиці Європейської (колишня Дружби Народів), яку ремонтували з 2020 року та досі, фактично, не завершили роботи (відсутня розмітка, дорожні знаки, пішохідні переходи, у кількох місцях почалась руйнація дорожнього полотна). Ще один яскравий приклад – намагання протягнути укладання тротуарної плитки за ціною 2136 грн за квадратний метр – у кілька разів дорожче ринкової ціни. Або планування ремонту кладовища за 15 млн гривень у той час, як на допомогу Збройним силам України у бюджеті на 2023 рік закладають лише 2,2 млн.
Мільйони із бюджету також витрачаються на “папір”. Йдеться про розробку проєктно-кошторисної документації для численних проєктів, які плодить міська влада. Майже всі ці проєкти так і залишаються на папері, проте цей папір для містян коштує дорого. За період з 2020 року у розробку документації вклали біля 40 млн гривень, зокрема, торік, під час війни, – понад 12 млн. Серед найбільш показових “мертвонароджених” проєктів – реконструкція фонтану у парку біля СК “Олімп” і літнього кінотеатру “Луч”. На ПКД витратили 1,6 млн гривень державної субвенції, але до реального втілення справа так і не дійшла. Цікаво і те, що саме ці проєкти у сесійній залі Южноукраїнської міської ради лобіював особисто народний депутат Верховної Ради.
Місто та атомна станція у заручниках
Це була б чергова історія про корумповану владу в одному з українських міст. На жаль, досі типова не лише для Миколаївщини, але й для багатьох регіонів України. Проте непересічною її робить те, що у заручниках у корупціонерів з кримінальним минулим де-факто опинилась стратегічно важлива електростанція, найбільший виробник електроенергії в Україні.
У часи СССР електростанцію та місто будували паралельно – як складові єдиної інфраструктури. Призначенням міста-супутника було забезпечувати комфортні умови для проживання родин атомників. Лише на початку 2000-х енергогенеруючі підприємства почали позбавляти невластивої для них діяльності. Так об’єкти у місті, що раніше були на балансі АЕС, стали комунальною власністю. Зокрема, до Южноукраїнська були передані тепломережі та мережі водопостачання. При цьому водоочисні споруди та споруди з очищення стоків залишилися частиною станції. АЕС також забезпечує місто-супутник теплом. З боку міста тепло, воду та стоки комунальники лише транспортують.
Станом на кінець січня цього року комунальне підприємство “ТВКГ” (“Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”), що є постачальником населенню комунальних послуг, які виробляє станція, заборгувало ПАЕС 287 мільйонів гривень. Такий великий борг накопичено за період з 2015 року. За минулий рік він зріс на 73,5 млн. У чому причина несплати? За даними того ж КП “ТВКГ”, споживачі – мешканці міста Южноукраїнськ – платять за комірне дуже дисципліновано – рівень оплати сягає 95%. Саме ж комунальне підприємство розраховується лише за 65-70% наданої продукції. Пояснюють це проблемами з обліком, спротивом ОСББ, тепловтратами тощо. Проте є підозра, що міська влада банально привласнює частину коштів, які сплачують споживачі. А нині хоче сховати кінці в воду – ліквідувати КП. Про це уповноважена особа Южноукраїнської міської ради заявила 27 січня 2022 року на зборах кредиторів, заявивши про відмову брати участь у санації боржника.
Для ПАЕС 287 млн гривень недоотриманого доходу – значний, але не критичний збиток. У будь-якому разі, виробництво тепла та води для потреб міста є збитковим для станції, оскільки міська влада не встановлює економічно обґрунтовані тарифи за послуги АЕС, використовує це як політичний інструмент. Проте більш небезпечним є те, що у разі ліквідації КП “ТВКГ” місто атомників може залишитися без тепла, питної води та водовідведення. Адже лише це комунальне підприємство має необхідну інфраструктуру та ліцензію для надання цих послуг. Таким чином, група людей, яка контролює владу в Южноукраїнській міській громаді, фактично бере у заручники як місто, так і атомну станцію, працівники якої мешкають у місті та можуть позбутися базових засобів для нормального життя. Все – через небажання цієї групи людей хоч трохи вгамувати свої грошові апетити.
Натомість “сірий кардинал” міста тричі судимий Сергій Горностай через підконтрольні йому інформаційні ресурси (сайт barometr.info, телеграм-канали) розгорнув брудну кампанію проти ПАЕС, керівництва станції та групи депутатів міської ради, які є працівниками ПАЕС. Один із координаторів цієї кампанії є колишній керівник пресслужби Південноукраїнської АЕС Олександр Пелюх, який співпрацює з представниками організованої злочинної групи. Вочевидь, це відображається і на його статках. За останній час він придбав три квартири у новобудові “Престиж”, новий пасажирський мікроавтобус Peugeot Traveller (такий коштує майже 2 млн гривень). Однією з цілей інформаційних атак стала акція працівників ПАЕС “Допомога Захисникам України”, у межах якої було зібрано понад 50 млн гривень, надано допомогу майже пів сотні підрозділів Сил оборони. Ресурси Горностая та Пелюха закликали працівників не брати участі в цій акції.
Як бачимо, корупція підриває обороноздатність України на багатьох рівнях. Через незаконне збагачення топ-чиновників прості українці стають біднішими, а армія може недоотримувати необхідні матеріальні ресурси. Але корупція на місцевому рівні також заважає нам виграти війну та реформувати країну. Організоване злочинне угруповання, що взяло під контроль невелику українську громаду, може заблокувати нормальну роботу важливого підприємства чи військової частини, що розташовані на її території. Крім того, існування таких угруповань, які діють лише в інтересах власної наживи, позбавляє країну шансів на швидке відновлення після війни, яке неможливе без залучення іноземних інвестицій.
Ситуація в Южноукраїнську – ілюстрація того, що сили всередині країни, які зацікавлені лише у власному збагаченні, можуть нести не меншу небезпеку, ніж російські ракети. Якщо російські окупанти намагаються знищити наше теперішнє життя, то корупціонери і бандити при владі позбавляють Україну майбутнього.