Віталій Кулік. Повернення з Європи: хто отримає житло, а хто — лише обіцянки?

Українська влада, зокрема заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, оголосила про намір створити державну систему підтримки для громадян, які наразі перебувають у Польщі та можуть вирішити повернутися додому. За словами Верещук, мова йде про тимчасове житло, гуманітарну, медичну і соціальну допомогу, а також логістичний супровід такого повернення. Водночас в Україні залишається велика проблема із забезпеченням житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО): за даними “Економічної правди”, за 3,5 роки фактично отримали житло лише 63 особи, хоча заяв на житлове забезпечення чимало. Це породжує сумніви щодо реальності масштабних обіцянок та можливості покрити всі потреби.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю заяву Віталія Куліка, політичного експерта, директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства. Ми запитали: чи є заява про допомогу тим, хто повертається, популістичним кроком, враховуючи наявну житлову кризу для ВПО, та чому йдеться саме про Польщу?

– По-перше, я слабо собі уявляю, що нам у короткостроковій перспективі вдасться закрити всі проблеми релокантів, тобто тих, хто повертається в Україну. Йдеться про людей, які там мали певну соціальну подушку — отримували виплати чи допомогу. Якщо вони повернуться, то навіть якщо їм і буде надана якась разова допомога, це все одно не покриє всіх потреб.

Разом з тим, в Україні легше знайти роботу, простіше комунікувати і зрозуміти, як працює система. Тут легше отримати допомогу від близьких і кола спілкування — родини, друзів тощо. Але надто покладатися на державу в ситуації повернення я б не радив, адже у держави немає достатньо ресурсів та резервів, щоб забезпечити все необхідне.

Окремо варто сказати про ймовірні кошти наших європейських партнерів, які могли б бути вкладені в мотиваційні програми повернення біженців в Україну. Тут ситуація також не надто добра, оскільки Європа не зацікавлена в масовому виїзді української трудової сили. І відповідно, створювати додаткові умови, щоб українці поверталися з європейських країн, навряд чи там будуть. Навіть якщо це буде передбачено якимись угодами, йтиметься про незначні кошти, які надходитимуть через ЄС. Тому нам доведеться самим створювати умови для повернення, відшкодовувати та закривати соціальні потреби українців, які вирішать повернутися.

Щодо самої заяви, то, на мою думку, вона дещо вирвана з контексту. Адже тут варто розглядати два великі пласти. З одного боку, маємо велику групу українців, які виїхали саме до Польщі. Логічно, що саме ця категорія людей найшвидше може повернутися. Частина з них може розглядати для себе варіант життя “на два дома”. Частина може розглядати опцію повернення у короткостроковій перспективі, особливо ті, хто має куди повертатися.

З іншого боку, якщо говорити про тих, кому потрібно забезпечення житлом і роботою як основа для повернення, то я дуже слабко уявляю цей процес і ті масштаби фінансування, які справді потрібні, аби забезпечити всіх біженців необхідним житлом.

– Українці, які жили там від початку повномасштабного вторгнення, приїхали в Україну, оселилися в іншому місті, знайшли роботу, працевлаштувалися. Чи не буде виникати така несправедливість, що тим, хто повертається, щось дають, а тим, хто вже тут, нічого?

– Такі питання, безумовно, виникатимуть. І питання справедливості ніхто не знімає. Очевидно, що з’являтимуться запитання: чому саме так, чому не забезпечений певний обсяг допомоги, чому ця допомога не є повсюдною і не стосується внутрішньо переміщених осіб.

З іншого боку, я не виключаю, що враховуючи можливі лінії розламу, держава згодом піде на створення повсюдної допомоги для всіх переселенців. Для тих, хто повертається, можуть передбачити підйомні, оскільки вони мають інтегруватися в нову реальність. Це зрозуміло: людина повертається в Україну, і їй надають певну одноразову допомогу чи підйомні кошти, щоб знайти роботу, пережити перший період адаптації, а також для підтримки малозабезпечених дітей тощо.

Подібні програми цілком можливі. Більше того, якщо це співпаде з електоральним циклом, то, безумовно, уряд буде їх пропонувати, адже йтиметься про голоси можливих переселенців. Але я думаю, що наступна хвиля такої патерналістської допомоги буде поширена і на внутрішніх переселенців, які також, скоріш за все, отримають певну підтримку від влади.