28 травня 2026 р. в Київському національному університеті технологій та дизайну (КНУТД) мають відбутися вибори ректора, в яких наявний конфлікт між науковцями –освітянами та «економістами» - бізнесменами. Вибори ризикують стати «тіньовою приватизацією» - коли ВНЗ стане працювати на кишені вузького кола зацікавлених осіб, яких у медіа вже прямо пов’язують із так званою «регіональною школою» менеджменту.
До виборів ректора в КНУТД дедалі більше ставляться не як до звичайної університетської процедури, а як до встановлення повного контролю над вишем. У центрі цього процесу, за оцінками критиків, — тріумвірат нинішнього в.о. ректора Талята Бєлялова, проректорки Олександри Ольшанської та колишнього міністра культури часів Януковича та сумнозвісної влади “регіоналів” Михайла Кулиняка. Ольшанська, кандидатка на посаду ректора, а фактично фігура, через яку команда прагне остаточно закріпити владу в університеті.
У центрі інформаційного поля опинився т.в.о. ректора Талят Белялов, якого пов’язують із бізнес-активами та підприємницькою діяльністю, що значно перевищує рівень офіційної заробітної плати в університетській системі. Особливу увагу в історії з Талятом Бєляловим привертає класична для українських чиновницько-бізнесових схем модель, коли основним «генератором» доходів у деклараціях раптом стає дружина. Саме на неї часто оформлюються активи, бізнеси, нерухомість та фінансові потоки, тоді як сам посадовець офіційно демонструє доволі скромні доходи. У випадку з КНУТД медіа звернули увагу на разючий контраст між офіційними заробітками в університетській системі та масштабами майна родини Бєлялових. За даними журналістських розслідувань і відкритих декларацій, родина Бєлялова володіє щонайменше 16 об’єктами нерухомості в Україні та Туреччині. Серед активів квартира в Києві, нерухомість у Софіївській Борщагівці, великий садовий будинок у Вишгороді, численні земельні ділянки, комерційні приміщення, а також об’єкт у Туреччині. Окремо в декларації фігурують два незавершені об’єкти будівництва — житловий будинок та комерційне приміщення у Львові. Загальна вартість лише задекларованої нерухомості та землі перевищує 10 мільйонів гривень. У деклараціях згадуються мільйони гривень готівкою, сотні тисяч доларів та євро, а також позики третім особам на сотні тисяч доларів. Крім того, Бєлялова пов’язують одразу з кількома компаніями у сфері торгівлі, логістики та ІТ. Ключовим джерелом доходів у сім’ї офіційно виступає саме дружина Лєнуре Бєлялова. На неї записані підприємницькі доходи, дивіденди та частина активів. Саме через неї, за даними декларацій, проходять мільйонні фінансові потоки від бізнесу та операцій із нерухомістю. У критиків це викликає цілком закономірне питання: чи не є така схема типовим способом легалізації та маскування реального походження статків чиновника, який працює в державному університеті.
Опоненти нинішнього керівництва КНУТД прямо називають процеси, що відбуваються в університеті, «захопленням контролю» групою людей із виразним політичним бекграундом часів Януковича. У центрі цієї історії зв’язка “Ольшанська–Кулиняк–Бєлялов”. 4 серпня 2025 року виконувачкою обов’язків ректора КНУТД стала Олександра Ольшанська. Як стало відомо журналістам-розслідувачам, її призначення відбулося за підтримки колишнього міністра культури часів Віктора Януковича Михайла Кулиняка. Наступним кроком стало посилення команди Талятом Бєляловим, підприємцем та завідувачем кафедри, якого призначили проректором із науково-педагогічної діяльності та виховної роботи. В свою чергу Михайла Кулиняка Ольшанська поставила на керівну посаду в структурі університету, очолювати Центр підготовки іноземців. Журналісти трактували це як доказ взаємного «кришування» всередині управлінської групи “регіоналів”.
Поінформовані особи також натякають на можливі неформальні домовленості з чиновниками Міністерства освіти, стверджуючи, що після завершення повноважень Ольшанської група впливу нібито змогла зберегти контроль над університетом завдяки кулуарним переговорам та «матеріальним аргументам». Саме в цей період, 6 квітня 2026 року, виконувачем обов’язків ректора КНУТД став Талят Бєлялов.
Додаткову увагу розслідувачі приділяють і фінансовим можливостям команди. У матеріалі згадуються бізнес-зв’язки Кулиняка, зокрема компанія «КримНафтоГазПром», зареєстрована в окупованому Криму та пов’язана з видобутком нафти. Саме через наявність значних бізнес-ресурсів автори припускають, що команда могла мати достатній фінансовий ресурс для боротьби за контроль над університетом.
Ключова теза критиків ситуації полягає в тому, що в управлінні університетом застосовується бізнес-модель мислення. Талят Белялов як підприємець нібито декларує курс на комерціалізацію інновацій, розробок молодих учених і студентських проєктів. Сам по собі цей підхід не є унікальним: сучасні університети у світі часто працюють із трансфером технологій та стартап-екосистемами. Однак варто звернути увагу на інше: де проходить межа між розвитком інновацій і перетворенням університету на бізнес-структуру, в якій академічні ресурси стають джерелом приватної вигоди? Інновації чи «тіньова» приватизація університету?
Серйозна хвиля критики стосується самої виборчої кампанії в КНУТД. У низці публікацій звучать твердження про можливі адміністративні впливи, формування лояльних груп та непрозорість підготовки до голосування. Йдеться про побоювання частини академічної спільноти щодо впливу адміністративного ресурсу - можливого тиску Ольшанською і Ко на виборців усередині університету.
На тлі конфлікту логічно постає питання ролі Міністерства освіти і науки України та його керівництва, зокрема міністра Оксена Лісового.Публічно міністерство зазвичай декларує принцип автономії університетів і дотримання виборчих процедур відповідно до закону. Однак критики ситуації в КНУТД ставлять питання про ефективність нагляду та реакцію на сигнали про можливі порушення. Фактично формується очікування: чи буде міністерство лише спостерігачем процесу, чи втрутиться у разі підтвердження порушень.