На днях президент України Володимир Зеленський оголосив про плани розробити власну балістичну ракету та вітчизняну систему протиповітряної оборони до 2026–2027 років. У рамках цього напряму очільник держави провів нараду щодо розвитку балістичної програми під назвою «Фрея», де було визначено ключові етапи проєкту та відповідальних виконавців. В той же час співвласник компанії Fire Point Денис Штілерман заявив, що Україна може збивати російські низькоорбітальні супутники системи "Рассвет" — аналога Starlink, — оскільки хоча ця ціль, на його думку, розташована на висоті 800 кілометрів над Землею, але влучити в неї не складно.
Інтернет-видання From-UA.org звернулося до військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова з проханням прокоментувати оголошені часові рамки створення української антибалістичної системи та оцінити реалістичність заяв компанії Fire Point.
— Чесно кажучи, історія з компанією Fire Point — це казки Віденського лісу. Чому? Тому що ще у 2024 році нам обіцяли купу дронів і ракет. Потім на 2025 рік анонсували проєкт «Фламінго» та 3000 ракет до кінця року. А зараз нам вже обіцяють балістику, яка начебто навіть проходить кваліфікацію в Міністерстві оборони.
Я в це абсолютно не вірю, тому що вони не профі. Хто такий цей Штільєрман? Яке в нього портфоліо? Що він на сьогоднішній день реально виробив? Навколо нього повна таємничість і лише проморолики: десь із кущів уночі якась ракета кудись улетіла — і на цьому все закінчилося.
У нас є профільні конструкторські бюро, такі як «Південмаш», який все життя розробляв ракети. Все життя! Це підприємство створило комплекс «Грім» для Саудівської Аравії за три роки. За три роки! Воно має напрацювання по «Сапсану», по «Грім-2» та ескізний проєкт по комплексу «Борисфен». Але чомусь я не чую нічого про ДП КБ «Південне». Водночас є КБ «Луч», яке з ракет протиповітряної оборони зробило «Нептун».
Сьогодні у нас є «Довгий Нептун», який летить уже не на 300, а на 1000 кілометрів. Але чомусь «Нептун» ніхто масово не замовляє, і він не завдає систематичних уражень по цілях противника. Тим більше, що його вже вдосконалили для ураження наземних об'єктів. Початково це була протикорабельна ракета, але зараз вона здатна нищити наземні цілі, і ми маємо реальні приклади її застосування. Проте ми знову чомусь віримо в якусь міфічну ракету, яка колись і кудись має полетіти.
Оголошені терміни абсолютно нереалістичні. Зараз з'явилася якась молода жінка, яка виступає від імені Fire Point — хто вона там, директорка чи бухгалтерка, знову ж таки невідомо. Де ваше конструкторське бюро? Що ми маємо в сухому залишку на сьогоднішній день? До речі, та ж сама ракета «Фламінго» дуже сильно нагадує радянський безпілотник «Рейс» Ту-143, який перебував на озброєнні радянської армії.
Навіщо ми знову вигадуємо велосипед? У нас є база для ракет ППО — той самий комплекс «Нептун». КБ «Луч» здатне зробити відкат і на базовій ракеті видати нам ракету ППО з дальністю 200 кілометрів. Тим більше, що КБ «Луч» спеціалізується саме на системах навігації та керування для ракет, це їхній безпосередній профіль. Але знову ж таки, ми не бачимо, де КБ «Луч». Натомість перед очима знову цей Fire Point, абсолютно незрозумілий на сьогоднішній день. Тому я абсолютно не вірю в ці обіцянки та в подібні перспективи.
— Пане Олегу, роз'ясніть момент із ліцензією, яку Трамп погодив під час візиту Зеленського до Вашингтона. Чи була вона надана саме компанії Fire Point на виготовлення ракет PAC-2 або PAC-3, чи це окрема історія? Для чого нам ця ліцензія, якщо ми могли раніше співпрацювати з КБ «Луч» для створення власних протибалістичних ракет?
— Ви все правильно розумієте. Ми маємо два потужних конструкторських бюро, які працюють із ракетами різних типів — від балістичних до протибалістичних. Але ми їх повністю ігноруємо і намагаємося вирішити питання в якийсь дивний спосіб. Стосовно ліцензії: вона видається не приватній компанії, а Кабінету Міністрів, тобто державі. Далі держава робить оборонне замовлення конкретному підприємству. Зазвичай це має бути профільне державне підприємство або прозорий тендер між приватними компаніями. Натомість у нас сьогодні фактично спостерігається монополія Fire Point.
Що стосується самих ліцензій на виробництво ракет, варто вивчити світовий досвід. Справа в тому, що систему керування для цих ракет виготовляє Boeing, а саму ракету — авіаційна компанія Lockheed Martin. Навіть коли Сполучені Штати надали ліцензію Японії, яка зараз виготовляє ракети PAC-3 для систем Patriot, Boeing відмовився передавати ліцензію на блок керування. І сьогодні Японія для своїх ракет PAC-3 змушена закуповувати ці блоки в компанії Boeing. Тобто залежність усе одно збереглася.
Це я описав лише технічний бік справи. Можливо, перемовини й тривають — я нещодавно був на брифінгу в «Інтерфаксі», де ми це обговорювали. Переговори йдуть із Lockheed Martin, і вони навіть погоджуються на можливість внесення нами конструктивних змін заради здешевлення ракети. У принципі, за наявності дозволу від Lockheed Martin блок керування ми могли б замовити у КБ «Луч». Але про це ніхто й слова не каже.
Сама суть полягає в іншому: навіщо нам сьогодні взагалі ліцензія на PAC-3? Якщо ми її й отримаємо та запустимо виробництво, то за найсприятливіших умов і максимальних темпів це станеться наприкінці 2027 — на початку 2028 року. Але в мене виникає запитання: а чи маємо ми достатню кількість пускових установок Patriot, щоб закрити все небо? Чи ми хочемо захистити лише Київ?
Випускаючи ракету PAC-3, для кого ми її робитимемо? Забезпечимо самі себе, а потім підемо на експорт заробляти гроші, поки решта міст та об'єктів України потерпатиме від ударів «Іскандерів»? То, можливо, варто трохи змінити курс і подивитися на проблему під іншим кутом?
На сьогодні ми маємо сили й засоби для ураження самих пускових установок ворога, особливо на їхніх стартових позиціях. Подивіться, як працює Patriot: він спирається на дані космічної розвідки. Супутник засікає факт пуску, після чого комп'ютер на командному пункті Patriot вираховує траєкторію, визначає точку перехоплення та здійснює пуск, аби наша ракета зустріла балістику в повітрі. В іншому разі перехоплення просто не відбудеться.
При цьому ворожа пускова установка перебуває на стартовій позиції від 20 до 30 хвилин. Хоч що роби, а швидше це виконати неможливо: її треба розгорнути, зорієнтувати, підготувати ракету до старту, здійснити пуск, згорнути й виїхати.
Зараз Сполучені Штати відновили надання розвідданих у повному обсязі. Щоразу під час повітряної тривоги нам повідомляють про загрозу безпілотників або балістичну небезпеку. Це означає, що ми чітко знаємо момент виходу пускових установок на стартові позиції.
То чому ж наші реактивні дрони — такі як «Рута», «Паляниця» чи інші розробки — не діють? Де той самий другий дрон FP-2 від Fire Point? До речі, це британський дрон, і від Fire Point там, мабуть, тільки фарба на фюзеляжі. Чому ці засоби вже не висять у повітрі й не прямують у район пусків? Як тільки перша ракета злетіла, район пуску демасковано — завдавайте удару! Для знищення пускової установки достатньо FPV-дрона: влучання в двигун, кабіну чи в стартовий стіл рознесе її вщент.
Чому ми цього не робимо? Навіщо ми самі створили такі умови, накрутили собі нерви та носимося з проханнями: «Дайте нам ракети до комплексу Patriot»? Ну дадуть нам 100 ракет — і що це вирішить? Це покриє лише три масовані нальоти російської балістики.
— Пане Олегу, а звідки взагалі з'явився цей Штілєрман? Всі помітили, як стрімко він увірвався в інформаційний простір.
— Він із Москви, закінчував МДУ. Його біографія є у відкритому доступі в інтернеті. Наче був конфлікт із ФСБ, його там затримували, потім адвокати якось відбили, і він швидко з'явився в Україні.
— Дивує такий раптовий кредит довіри. Раніше про нього не було чутно, а зараз Штілєрман та Fire Point усюди: він виступає на телеканалах і закликає до продовження війни. Очевидно, що він лобіює інтереси власної компанії, аби продовжувати виробництво ракет.
— У тому, що він це лобіює, я анітрохи не сумніваюся. Втім, зараз і ми, і Європа перебуваємо у відповідній ситуації. На скільки нам виділили фінансування? До кінця 2027 року. Це той первинний термін, коли ми можемо розраховувати на якесь припинення вогню — тимчасове чи постійне. Наразі склалася ситуація, аналогічна до 2015 року: ми або досягаємо результатів на власних умовах через продовження активних бойових дій, або отримаємо «Мінськ-2», тільки цього разу це вже буде «Стамбул-2».
Путін ні на йоту не відступає від своїх вимог. Вони навіть усунули Кирила Дмитрієва, який бігав і намагався про щось домовитися з Віткоффом та Кушнером. Лавров чітко дав зрозуміти Трампу, що перемовини можливі лише з офіційними представниками Путіна.
Тому стосовно лобіювання Штілєрманом продовження війни... На жаль, весь світ і ми опинилися в такому становищі, що зупинитися зараз просто неможливо. Будь-яка зупинка буде згубною. До речі, Путін також не бажає зупинятися: він дзеркально побоюється, що ми використаємо паузу для переозброєння армії та за певний час розпочнемо наступальну операцію. До того ж українське суспільство категорично не погодиться на 15-й пункт тих попередніх домовленостей — відмову від збройного звільнення та повернення територій. На Банковій це чудово усвідомлюють. А вести з Росією перемовний процес — це нескінченна та марна витрата часу.