Франція та Італія гальмують зусилля ЄС щодо постачання боєприпасів Україні, повідомляє Bloomberg. Під час зустрічі в Брюсселі більшість із 27 держав-членів підтримали фінансування військової допомоги, проте Франція та Італія не поспішають визначатися з конкретними фінансовими зобов’язаннями.
From-UA звернувся за коментарем до політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького:
— Хотілося б почути вашу думку щодо допомоги Україні. ЄС заявляє про підтримку як у фінансовому, так і в технічному плані. Однак складається враження, що на словах Європа підтримує Україну, а на практиці процес гальмується. Що насправді відбувається? Чому спостерігається така гра: допоможемо чи ні, надамо підтримку чи ні? Хотілося б зрозуміти саме позицію Європи, адже ситуація зі США вже більш-менш зрозуміла.
— Європа — це не Офіс президента України, а союз незалежних держав, де кожна країна відповідає за свою економіку й має власну фінансову ситуацію. Наприклад, Норвегія, маючи майже 2 трильйони доларів у національному фонді майбутнього при населенні всього 8 мільйонів, може збільшувати допомогу Україні, практично не відчуваючи цього. Водночас для Франції та Німеччини, які несуть одні з найбільших соціальних витрат у Європі, це значно складніше. Згадайте хоча б ситуацію минулого року, коли у Франції підвищили пенсійний вік на два роки, хоча він і без того був одним із найнижчих у Європі. Усе це створює значний фінансовий тиск.
От вони заявили про виділення 800 мільярдів доларів на оборону, але звідки візьмуть ці кошти? Єдиний спосіб їх зібрати — це скорочення витрат. Європа витрачає більше за будь-кого у світі, навіть більше, ніж США. А куди йдуть найбільші витрати? Переважно на соціальні видатки.
Тобто, все залежить від того, хто перебуває при владі та кого очікують на наступних виборах. Сьогодні уряд може виділити кошти, а завтра до влади прийдуть ультраправі чи ультраліві — і підтримка України може взагалі припинитися. Тому ситуація дуже неоднозначна, і спрощені підходи тут недоречні.
Головне рішення європейські еліти вже ухвалили: Україні необхідно допомагати, адже це єдиний спосіб підготуватися до можливої війни з Росією. Тепер починаються деталі, і, на жаль, це об’єктивна реальність.
Головна проблема в порівнянні зі США — це не те, що вони дають більше зброї чи у них там заводи, а в тому, що там рішення приймаються набагато простіше, це одна країна, а з ЄС буде все набагато складніше. І завжди було завжди набагато складніше.
— Так які наші перспективи, як будуть розвиватися події щодо допомоги ЄС, об'єднаної Європи Україні?
— Ми самі не можемо точно передбачити перспективи. Європа, як і США, поступово позбавлялися власної промисловості. Реальність проста — там просто немає достатніх виробничих потужностей.
Це країни іншого рівня, на відміну від України. Вони винесли всі свої неекологічні та інші виробництва до Китаю, Азії чи куди завгодно, аби тільки не залишати їх у себе.
Чи можливо це повернути? Дуже сумніваюся. Американці зараз намагаються якимось чином відновити виробництво. Багато економістів сперечаються, що цей етап уже пройдений: якщо завод є в Китаї, то його аналог у США буде в 10 разів дорожчим і стане невигідним. Те саме стосується і виробництва зброї.
Банально бракує робочої сили — тих, хто можуть працювати руками. Європейська економіка сервісна: від 70 до 80% населення зайняті у сфері послуг — від кур'єрів до перукарів. Робітників, які могли б стати до верстатів і почати лити снаряди, теж немає.
Це цілий комплекс проблем.
Плюс ті компанії повинні знати, що вони не на 2-3 роки, що вони на десятиріччя включаються. Це стає вигідним, коли це перетворюється в гонку переозброєнь. От коли починається гонка переозброєнь, тоді всі включаться.
Думаю, що через 2-3 роки Європа все, що вона може, буде по максимуму виробляти. Але до того часу треба ще протриматися, щоб Україна ще існувала до того часу. Це найголовніше для нас.