Київ і Вашингтон підписали угоду про спільний видобуток корисних копалин і створення інвестиційного фонду для відновлення України. Про це повідомило Міністерство фінансів США.
Згідно з пресрелізом, розміщеним на офіційному сайті американського Мінфіну, підписання угоди стало можливим "на знак визнання значної фінансової та матеріальної підтримки, яку народ США надав Україні з початку повномасштабного російського вторгнення".
Інтернет-видання From-UA звернулося за коментарем до політолога Андрія Золотарьова:
- Навколо цих угод ходить безліч конспірологічних версій. Як ви оцінюєте досягнуті домовленості? Здається, що вони були доопрацьовані й поліпшені, але при цьому не містять чітких гарантій безпеки. То що ж це - перемога чи зрада?
- Річ у тім, що, судячи з усього, і депутати, які голосуватимуть за ці угоди, м'яко кажучи, не володіють матеріалом. Як і у випадку з британськими угодами на 100 років, зміст секретних додатків залишається невідомим. У мене не найкращі передчуття щодо цих нових домовленостей, особливо з урахуванням того, що в них немає реальних гарантій безпеки.
А слова Трампа про те, що американські інвестиції стануть гарантією безпеки, - знаєте, ну це смішно. У нас "МакДональдс" уже 30 років, але скільки разів його вже склили після прильотів російських ракет? Американські інвестиції не є гарантією. У 2017 році була аналогічна угода на трильйон доларів із президентом Афганістану - і що? Це врятувало Афганістан від повернення режиму талібів? Ні. Сьогодні тих, хто співпрацював з американцями, переслідують, а США банально всіх кинули. Сотні тисяч афганців були змушені тікати. Вся та угода виявилася пшиком.
Що стосується рідкоземельних металів - це вже із серії про золото Полуботка. Пам'ятаєте, як на початку 90-х розповідали, що гетьман залишив золото в британському банку, і кожен українець отримає свою частку? Ось і тепер боюся, що замість барильця із золотом отримаємо ще купу проблем.
Те, що тоді опублікував Железняк, по суті, являє собою кабальний договір. Він діє безстроково, і Україна не має можливості в односторонньому порядку його розірвати. Крім того, діяльність так званого фонду здійснюється поза українською юрисдикцією.
Питається: як це співвідноситься з українською Конституцією, де чітко вказано, що надра є власністю народу України? Тут виникає безліч нестиковок. Нас запевняють, що це не суперечить євроінтеграційному курсу. Але як бути з тим, що американські компанії отримують пріоритет? Ба більше, американський фонд зможе забороняти ті чи інші проєкти, якщо вважатиме це за потрібне. Як це поєднується з ідеєю європейської інтеграції?
Поки що ми не бачили остаточного тексту угоди, але передчуття у мене не найрадісніші. Учора ми ознайомилися з версією Юлії Свириденко. Що-що, а робити красиву міну за поганої гри у нашої влади виходить добре. Там усе викладено логічно: нібито угода - за все хороше і проти всього поганого, і мови про борги не йде.
Але я побоююся, що все буде так само, як на початку 90-х, коли стратегічно важливі підприємства лунали наближеним до влади, новоявлені олігархи дерибанили народне майно, а нам говорили, що "невидима рука ринку все розставить на свої місця". Минуло 30 років - ми можемо оцінити, чим усе це обернулося. Так само як і обіцянки 10-річної давності про зарплати в тисячу євро і пенсії по 500. А реальність виявилася зовсім іншою.
Боюся, що з цією угодою все закінчиться так само.