Станом на початок 2025 року загальна сума заборгованості українців за житлово-комунальні послуги перевищила 200 мільярдів гривень. Найбільше боржників зафіксовано у Дніпропетровській, Харківській та Донецькій областях.
На днях народний депутат Олексій Кучеренко висловив занепокоєння, що після завершення війни квартири українців можуть почати забирати через борги за комунальні послуги. Законодавство України передбачає, що конфіскація житла за борги можлива лише у виняткових випадках — коли сума заборгованості перевищує 160 тисяч гривень (20 мінімальних зарплат) і відсутні інші активи для погашення боргу.
Інтернет-видання From-UA звернулося за коментарем до Юрія Корольчука, експерта з енергетичних питань, щоб дізнатися його думку щодо цієї ситуації.
— Проблема в тому, що інформацію про борги за комунальні послуги фактично закрили. Вона є, вона з’являється, як ви самі бачите — десь хтось озвучує, що борги зросли, наприклад, на 40 мільярдів. У 2023 році, здається, заступник міністра легалізував цю інформацію. Тобто закономірно, що ці борги ростуть.
Ростуть вони в першу чергу через те, що велика частина цих боргів — це борги на фронтових зонах, на територіях, які ближче до тих, де ведуться бойові дії. І навіть не йдеться про окуповані території чи ті, що контролює Росія — хоча й там залишилися борги, і ніхто ж від них не відмовився. Наскільки я знаю, приблизна сума боргів на цих територіях — до 50 мільярдів гривень. Вони нараховувалися протягом 2022 року. Там — справжній треш. Я думаю, з цим будуть розбиратися, коли все стабілізується, коли буде зрозуміло, де що знаходиться — що по цю сторону, що по ту. І тільки тоді вже буде якесь визначення. Частина людей це теж розуміє. Навіть не тільки ті, хто просто виїхали — бувають випадки, коли все розбито, знищено — для чого за це платити?
А от на контрольованій території — там борги сумарно десь на рівні 160 мільярдів гривень. Це й електроенергія, і газ, і тепло. Сказати, що добробут покращився і люди можуть платити й усе виплачувати — ну, я б не був таким оптимістом. До війни, на лютий 2022 року, цифра була 84 мільярди. До квітня вона б дещо підросла, можливо, до 90 мільярдів. Люди влітку частково завжди виплачують, але по-різному — залежить від ситуації. Тобто цифра, насправді, не дивна. Вона навіть не вдвічі виросла. А ті борги на тих територіях можна не чіпати — вони підуть окремою графою. Тому і не такий це великий ріст, якщо подивитися в нинішніх умовах.
Щодо заяви Кучеренка про те, що будуть квартири забирати: ну, він же політик. І він згадав про лібертаріанців — якщо вони залишаться. Він мав на увазі, напевно, тих лібертаріанців, які приходили з Зеленським до влади в 2019–2020 роках. Не всі, але були такі. Можливо, в цьому контексті він і говорив: якщо такі люди далі будуть керувати державою, то скажуть — давайте забирати квартири за борги. Це давня думка, і таке, в принципі, може бути. Таке могло бути і 20 років тому.
І були такі окремі прецеденти. Наприклад, коли були борги, а людина помирала, і не було спадкоємців, або була інша ситуація, і там були борги — тоді місцева влада чи ЖЕКи приводили до того, що квартира переходила державі. Але це — дуже рідко. Я особисто стикався лише з одним таким випадком. Там була історія з правом власності та зі спадкоємцями. Тобто не можна сказати, що це була прямолінійна конфіскація за борги.
Зараз поки що не все так страшно, образно кажучи. Крім того, немає серйозної правової бази, щоб дійсно за борги забирали квартири. Не будемо казати «забирали квартири» — скажемо, щоб ви були зобов’язані розраховуватись своїм майном за комунальні чи інші борги. Тобто такого механізму немає. Юристи теж аналізують цю ситуацію — це неможливо реалізувати. Це можливо лише, якщо буде ухвалено окреме законодавство.
Але, бачите, у нас, на жаль — можливо, так не буде у майбутньому — люблять прийняти закон, заборонити — і все. І до побачення. Порушуються права, не порушуються — нікого не цікавить. Заборонити — і все. У нас таке, на жаль, люблять. Я не буду навіть приклади наводити — ви самі знайдете.
Тому, відповідно, поки що до такого не дійде. Але я скажу вам свою думку: ми рухаємось у цьому напрямку, хто би що не казав. Зараз я вам кажу, що це неможливо реалізувати, але, ставши на шлях капіталізму — хтось каже «ринкові відносини», але це капіталізм, бо нічого іншого ніхто не придумав — ми все одно прийдемо до такого.
Є підручник з економіки — відкриваєш і читаєш: нічим воно не відрізняється. Є капіталізм, є соціалізм, є інші моделі економік. І от капіталізм, ринкові відносини, передбачають, що є капітал, який є власником певних ресурсів.
У нас був величезний плюс: у нас була приватизація. Це справді величезне благо для людей — що після розпаду СРСР вони стали власниками свого житла. У СРСР ви не були власниками. Навіть кооперативні квартири, які купували за власні гроші, не давали повноцінного права власності — їх не можна було продати.
Наприклад, мої батьки, коли переїжджали з Одеси до Львова, міняли квартиру, при тому, що вона була кооперативна, куплена за гроші. Отакий показовий приклад. Люди отримали величезне благо.
Я спілкуюсь із людьми, які живуть у Європі, США. І коли заходить розмова про побут — вони кажуть: у вас дуже круто, що люди є власниками житла. Бо ви ж бачили: коли наші поїхали до Європи після початку війни — і дізналися, що там половина людей орендує житло, не є власниками — то були здивовані. І в Швейцарії таке ж — там просто невигідно, дуже дорого. Купа причин. Але хтось же є власником — от і все.
Так само буде й у нас. Ці ринкові відносини — якщо ми не змінимо структуру економіки, політичних ідеологій, якщо не зможемо гарантувати економічний достаток населенню — ми все одно прийдемо до того, що дійсно в майбутньому за борги можна буде розраховуватися своїм майном.
Оце я кажу — таке м’яке слово: «розраховуватися». Тобто коли ви будете розуміти, що є борги, і ви укладаєте договір з державою. Буде юридичний механізм — однозначно буде. Чи ви самі продаєте й виплачуєте, чи ви передаєте житло державі на якихось умовах — це вже нюанси. Але з таким ми точно будемо мати справу. Просто не зараз.
Кучеренко — розумна, грамотна людина. Я думаю, що він це сказав більше як критика політики в сфері житлово-комунального господарства. Він займається в енергетичному комітеті саме цими питаннями. І, вочевидь, у такому контексті він це й мав на увазі — як критичне зауваження.