У травні 2025 року Росія активізувала зусилля зі створення так званих «буферних зон» уздовж кордону з Україною, особливо в Харківській та Сумській областях. Президент РФ Володимир Путін публічно заявив, що ці зони мають забезпечити безпеку російських прикордонних регіонів, таких як Бєлгород і Курськ, від українських атак. А Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв запропонував розширити буферну зону майже на всю територію України.
Аналітики вважають, що концепція буферних зон є інструментом тиску на Україну та Захід, а також способом виправдати подальшу окупацію українських територій .
Інтернет-видання From-UA звернулося за коментарем до Володимира Фесенка, директора Центру прикладних політичних досліджень «Пента», щодо заяв російських чиновників:
— Відразу, не сприймайте серйозно заяви Медведєва. У Медведєва зараз є посади, є внутрішній вплив у російській владі, але функція, яку він виконує, це суто пропагандистська функція. Тому це не треба сприймати як джерело політичної інформації, він робить суто пропагандистські заяви, і не більше того. Тому я вважаю, що Медведєва можна цитувати або сприймати лише в цьому контексті — в контексті пропагандистської війни.
Що стосується буферної зони. По-перше, в суто воєнному сенсі те, що сказав Путін, означає те, що Росія хоче створити на кордоні з Україною певні плацдарми, контролювати певні території саме в прикордонних районах для того, щоб, як вони кажуть, нейтралізувати ризики диверсійних операцій або рейдів українських військ на територію РФ. Це таке пояснення для внутрішньої публіки, мовляв, що ми таким чином будемо забезпечувати безпеку прикордонних російських регіонів. Ну, в зв'язку з Курською областю.
Але насправді ця мета була заявлена ще рік тому. По-різному це називалось, але йшлося про те, що Росія хотіла створити такі буферні зони, як мінімум, на півночі Харківської і Сумської області. В Харківській області трошки вдалося, але не так, як вони хотіли. Ну а в Сумській контроперація українських військ в Курській області зірвала ці плани, і от зараз вони намагаються щось створити. Безумовно, є ще ризик і для Чернігівської області в цьому сенсі.
Але, тим не менш, це для росіян має зараз не стільки військове значення, скільки значення політичне. Це інструмент тиску на Україну і на інших учасників, потенційних або нинішніх учасників переговорів про завершення війни. Це такий спосіб, мовляв, давайте домовлятися на російських умовах, інакше ми будемо захоплювати нові території України.
В чому різниця між буферними зонами і іншими окупованими територіями? Тому що в Росії розрізняють, що є в Україні території, які вони не просто окупували, а анексували, тобто включили до складу РФ. Це крім Криму ще 4 регіони України, включно з Херсонською та Запорізькою областями. А ті території, які просто окуповані, от вони розглядають як буферні зони. Це інструмент тиску на Україну, плацдарм для ведення воєнних дій проти України, і в той же час можна торгуватися під час переговорів. Тобто вони можуть, наприклад, ставити умови, що зараз ми контролюємо ці буферні зони, але на переговорах ми будемо наполягати на тому, щоб або вони були демілітаризовані, або ми там будемо зберігати контроль, щоб не було там, як вони кажуть, якихось актів агресії. Хоча насправді є акт агресії з боку Росії, а не України.
Тому ці буферні зони, не треба їх демонізувати, це і елемент воєнної тактики з боку Росії в нинішніх умовах, а в політичному контексті це означає елемент тиску на Україну в контексті мирних переговорів.