Дональд Трамп вважає Володимира Зеленського «поганим хлопцем», який підштовхує світ до ядерної війни, пише The New York Times із посиланням на його радників. За їхніми словами, Трамп роздратований як Путіним, так і Зеленським, але особливо ворожо налаштований до президента України. Водночас до Путіна він ставиться з більшою повагою, хоч інколи й висловлює розчарування.
На цьому тлі інтернет-видання From-UA звернулося до політолога та директора Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка з проханням прокоментувати: Чому так виглядає, що Трамп відноситься до Путіна краще, ніж до Зеленського?
— Все складніше, я б так не спрощував цю ситуацію. Тут же справа не тільки в Путіні та Зеленському. Дуже легко це перевірити, як, наприклад, він ставиться до Сі Цзіньпіна. Останній допис Трампа про Сі Цзіньпіна був дуже показовий. Це схоже на його ставлення до Путіна, що, мовляв, я ж до тебе так добре ставлюся, я тебе так поважаю, а ти не хочеш зі мною домовлятися і зухвало поводишся на переговорах. Це майже в інших термінах, але як допис про Путіна, що Путін збожеволів. Але збожеволів не тому, що він почав війну проти України, жодних таких оцінок у Трампа не було в 2022 році. Ні, він же, на думку Трампа, збожеволів тому, що Трамп хоче з ним домовитись, а Путін замість цього бомбить Київ і взагалі продовжує війну. І це викликає спочатку здивування у Трампа, а потім обурення.
Але ще за перше президентство Трампа і люди з його адміністрації, і багато спостерігачів в США і не тільки помітили, що у Трампа є комплекс особливого пієтету, особливого ставлення, вшанування по відношенню до диктаторів. Це не тільки по відношенню до Путіна, навіть до Ким Чен Ина. Він же вів переговори з Ким Чен Ином, намагався домовитися з ним. Це якась психологічна вада. Дехто вважає, що у Трампа це пов'язане з тим, що він заздрить цим диктаторам, що у них така влада. Це авторитарний тип мислення Трампа, авторитарний стиль його керування. Він же хоче одноосібної влади і в США, але такої влади, як у Путіна або у Сі Цзіньпіна, тим паче як у Ким Чен Ина у нього немає. Це одне з пояснень такого особливого ставлення.
Комплекс Путіна у нього точно є. Він до нього ставиться як до сильного лідера, крім того, лідера такої потужної країни з таким ядерним потенціалом. Він силу поважає, і оце причина.
Насправді тут ще один важливий момент, який теж не стосується тільки Путіна і Зеленського. У Трампа є градація в ставленні до інших лідерів. Одна річ, якщо це лідер великої держави, особливо якщо є ядерна зброя, багато населення, велика економіка — оце Трамп поважає, це серйозно, це вища ліга. Я взагалі думаю, що для нього вища ліга — це він, Путін і Сі Цзіньпін. Всі інші нижче, навіть європейські лідери. До Європейського союзу він ставиться дуже неоднозначно, а економічно теж з великою критикою. Тут в нього знову таки проявляються такі критерії, що якщо якась країна має профіцит торгівлі з США, а США, навпаки, в дефіциті торговельному, то значить це погана країна. Тобто немає ставлення як до партнерів політичних, геополітичних, як до демократичної держави — ні: ви нам продаєте більше, ніж купуєте — значить, я до вас погано ставлюсь. От ставлення до європейців ще й цим обумовлено. Це розділення.
Звідти таке ставлення, наприклад, до Канади. Теж країна чимала, але населення набагато менше, ніж в США. От у нього ставлення до Канади, як у росіян до українців насправді: молодший брат, ви маєте бути під нашим впливом, а бажано, щоб взагалі ви стали нашим 51-м штатом. Майже один в один, як Путін до України ставиться. Тільки не воює, слава богу.
Оце треба мати на увазі, тобто тут більш широкий контекст. Тут справа не тільки в ставленні до Путіна і до Зеленського.
Ставлення до Зеленського, мені здається, в цій статті і взагалі це популярна думка, я знаю думку різних людей на Заході, що у Трампа вкрай негативне ставлення до Зеленського. Я думаю, це спрощення. У нього дуже неоднозначне ставлення до Зеленського. Він його і поважає, і в той же час його Зеленський дратує. Плюс образи за деякі ситуації. І ситуація, яка була з Хантером Байденом ще в 2019 році, що тоді Зеленський не допоміг. Хоча він потім віддав належне, і це вже позитивне ставлення, що Зеленський не дав свідчень проти Трампа, коли була процедура імпічменту. І це Трамп запам'ятав позитивно, і про це він згадав у вересні минулого року.
І в той же час зараз, під час нинішньої війни, те, що Зеленський поводиться у війні проти Путіна зухвало, він не хоче погоджуватись на мир з великими поступками Росії. Для Трампа це нормально: ти ж воюєш з великою державою, який поступаєшся, тому погоджуйся — і все буде гаразд. Він не розуміє, що йдеться про боротьбу за виживання і що Путіну буде замало часткових поступок. Трамп цього не розуміє, в нього інша логіка, інше мислення. А те, що Зеленський продовжує боротьбу, те, що він не хоче здаватися, це його дратує.
З одного боку, так, як зараз свідчить Axios, що він поважає, коли Україна так вдало діє, а з іншого боку, “ну ти ж слабкий, в тебе немає козирів”. Він же щиро говорить. Тому ти маєш, російською мовою, не выпендриваться.
Тому тут не негативне ставлення, а скоріше, роздратування, коли він не погоджується на американський тиск. Коли була історія з ресурсною угодою, він же двічі тиснув дуже жорстко, а Зеленський не погоджувався. І це його теж дратує. Тому я б це називав не негативне ставлення, а роздратування.
З іншого боку, фраза, яка була ще минулого року, ще коли Трамп не був президентом, що Зеленський як приїжджає до США, має 60 млрд. Насправді все не так, не 60 млрд, не кожний приїзд приносив 60 млрд Україні, це вже таке спрощення у трамповському стилі, таке узагальнення, але тут була і повага, що “вмієш так вдало працювати”. Але така повага, де є й роздратування, незадоволення.
От саме в цьому, я думаю, є амбівалентність, суперечливість ставлення Трампа до Зеленського. Воно дуже суперечливе, дуже неоднозначне, я б сказав, іноді контрастне. От такі трампівські гірки в ставленні до Зеленського: то він може з ним нормально домовлятись, як це було в Римі — коротко 15 хвилин поспілкувались, і Трампу навіть це сподобалось. А може, як в Овальному кабінеті.
І знову ж таки, зверніть увагу, як з'ясувалось вже пізніше, в Овальному кабінеті так зверхньо і агресивно Трамп може розмовляти не тільки з Зеленським. Справа ж не в Зеленському. Розмова з президентом Південно-Африканської Республіки — якщо у Трампа є якісь претензії або він вважає, що так треба розмовляти, то він так і буде розмовляти.
Тому тут справа не в Зеленському, а в його градації всіх світових лідерів — хто чого вартий, з ким і як треба розмовляти. А Зеленський не вписується в цю градацію, він вибивається із загальної картини. Він же має поводитися з повагою, кланятися і казати: дякую, дякую, дякую. А замість цього він висуває претензії, чогось вимагає, про щось нагадує і т.д.
Так що я б більше акцентував увагу на неоднозначності, суперечливості ставлення Трампа до Зеленського. Якби було суто негативне ставлення — не було б зустрічей з Зеленським. Зокрема, минулого року у вересні, коли теж була дуже конфліктна ситуація, коли республіканці вибухнули негативно до Зеленського, вважали, що нібито він допомагає Байдену і демократам. Але, незважаючи на це, Трамп зустрівся з Зеленським.
І це легко перевірити. Якщо взяти спілкування — і особисті зустрічі, і телефонні розмови — я думаю, що Зеленський входить, скоріше за все, в двадцятку тих лідерів, з якими Трамп за перші місяці свого президентства спілкувався частіше за всіх. Це пов'язано з війною, безумовно, але тим не менш.
Я думаю, що він з Нетаньяху менше спілкувався, хоча він першим прийняв Нетаньяху в Білому домі. І теж, до речі, ставлення неоднозначне — при всьому при тому, що ставлення до Ізраїлю у Трампа шанобливе, а от до Нетаньяху у Трампа є претензії.
Ну і я думаю, що Трамп не знає 70% інших лідерів світу. Декого він може або плутати — таке теж вже бувало неодноразово — або не пам'ятати. Він знає країну, може пам'ятати візуально лідера, але не пам'ятати його прізвище.
Зеленського він чудово знає і прізвище пам'ятає. Так що я вважаю, що оця оцінка “Нью-Йорк Таймс” трошки спрощена, і ставлення Трампа до Зеленського є більш неоднозначним, більш суперечливим — як це у Трампа часто буває. Оця плутанина у нього, еклектика — у нього там і позитиви, і негативи — все разом у ставленні до Зеленського.