У публічних заявах Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури нещодавно попередило про реальну загрозу водної кризи в низці регіонів України. Голова агентства Сергій Сухомлин заявив, що за міжнародними дослідженнями Україна посідає 23–24‑те місце у світі та перебуває на останньому в Європі за забезпеченістю водою. Особливо критична ситуація на півдні — в Одеській області, де значна частина водопостачання залежить від транскордонних річок і виснажених підземних джерел.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію Олега Попенка, голову Спілки споживачів комунальних послуг:
— Перспектива погодинних графіків подачі води — абсолютно актуальна. Вона не якась міфічна, вона реальна. І це не тільки в цьому році — така ситуація вже була раніше. Наприклад, у Полтаві місяць води узагалі не було, її подавали за графіком. У Рівному обговорювали аналогічне на початку року. У 2023‑му в Житомирі подавали воду погодинно протягом 2–4 тижнів через аварію в колекторі, навіть після капремонту.
Тож реалії такі: стан водоканалів, водопровідних мереж і каналізаційної системи в Україні вкрай поганий. І хоча Сухомлин каже за переважно південні регіони — Херсон й Миколаєв — проблеми там існували й до повномасштабного вторгнення, а тим паче зараз — ніхто ними не займався системно.
Що робити? Я не бачу швидкого вирішення проблеми, що за 2–3 місяці ми з 24‑го місця в Європі потрапимо до першої десятки. Для комплексного оновлення водоканалів потрібні мільярди доларів — за оцінками профільної асоціації, близько 15 млрд дол. Ці кошти необхідні на капітальні ремонти, відновлення мереж, впровадження автоматичних систем контролю та менеджменту енергоспоживання. Але існує ще одна проблема — вартість електроенергії на ринку, яка суттєво б’є по роботі комунальних підприємств.
— Вчора також прозвучало, що після завершення війни тарифи на комунальні послуги можуть зрости в 2–3 рази. Ви говорите, що зараз електроенергія дорога — а що буде далі?
— Ні, трошки інше. Водоканали купують електроенергію на ринку, де минулого року її ціна зросла на 70%. Уявіть: водоканали змушені шукати кошти, щоб компенсувати це. До 40 % собівартості – саме електроенергія. І це питання досі не вирішене.
— Тобто, якщо електроенергія дорожчає, це відображатиметься в платіжках — тариф треба піднімати?
— Ні, я не говорю, що треба піднімати тарифи, тому що населення наразі не має платоспроможності. Будь-яке підвищення призведе до зростання заборгованості. Треба шукати компенсаційні механізми, щоб покривати вартість електроенергії. Наприклад, у Великій Британії для водоканалів використовують такі підходи:
-
націоналізація (передання водоканалів у державну власність);
-
податкові пільги чи інші форми підтримки.
На жаль, в Україні жоден із цих варіантів зараз не розглядається — є тільки єдиний вихід: підвищення тарифів. Хоча з 2014‑го тарифи вже зросли в 11 разів, технічні проблеми й модернізація водоканалів так і не вирішені.
У нас немає державної, продуманої політики у сфері житлово‑комунального господарства, яка дозволила б розв’язати ці надскладні питання.