В Україні відбувається масштабне оновлення складу українського уряду - Президент Зеленський висунув кандидатуру Юлії Свириденко на посаду прем'єр-міністра натомість Дениса Шмигаля, а Шмигаля планується перевести в Міноборони. Ці кадрові перестановки відбуваються на тлі зростання напруженості: Україна стикається з масованими ударами РФ, очікуваннями нових раундів поставок озброєнь від США і спробами налагодити переговори про мир.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю ситуацію українського політолога Андрія Золотарьова, керівника Центру "Третій сектор":
- Ще й двох тижнів не минуло з моменту публікації в The Economist різко негативної статті щодо Єрмака. Це така собі "чорна мітка" від Ротшильдів, тому що The Economist - це рупор глобалістів. Однак, незважаючи на проблеми на зовнішньому контурі, всередині країни Єрмак зміцнює своє становище. І ці кадрові перестановки якраз свідчать про те, що всередині країни його позиції стали сильнішими.
Те, що прем'єром стала Свириденко, а не сам Єрмак, - ну, знаєте, це ж чудово: коли ти можеш усе, можеш протиснути будь-яке рішення, але водночас не несеш за нього відповідальності. Це мрія будь-якого топ-менеджера. Приблизно так зараз і у Єрмака. Тим більше, що Свириденко набагато ближча йому фігура, ніж Шмигаль.
А Шмигаля перемістили з пониженням по горизонталі. Тобто його не викинули зовсім, але посада міністра оборони після посади прем'єр-міністра - це значно менш статусна і набагато слабша позиція. Тим паче, що, по-моєму, наш новоспечений міністр оборони жодного дня в армії не служив і пороху не нюхав.
- А Умеров не впорався? Чому його замінили?
- По-перше, скандал у Міноборони, пов'язаний з агентством оборонних закупівель, нагадаю, не припиняється. Умеров залишився лояльним, він, як і раніше, член команди. Але є проблема в США - Маркарову відправили займатися ресторанами української кухні. Хоча їй пропонують щось натомість, мені здається, вона не поспішатиме повертатися в Україну.
А ось Умеров добре себе показав на переговорах у Стамбулі. І, можливо, враховуючи, що він людина спокійна, врівноважена, дипломатична, його вирішили використати на дипломатичному напрямку. Оскільки наша дипломатична служба давно перетворилася на відстійник "збитих льотчиків", скажу так: Умеров - це далеко не найгірше рішення. Не найкраще, але точно і не найгірше. Тим паче, що сім'я в нашого екс-міністра оборони перебуває у США.
Тому всі ці кадрові перестановки - це перестановка ліжок у борделі. По суті, системно нічого не змінюється. Тобто не йдеться про те, що прийшла прем'єрка з баченням перезавантаження української економіки, з розумінням, як зробити так, щоб зростали доходи. За нинішньої ситуації, коли видатки вдвічі перевищують доходи бюджету і ми живемо в борг - це економічна катастрофа, і рано чи пізно вона нас наздожене.
Ось таких конгеніальних думок у Свириденко немає. Тим паче, що ще до її призначення потягнулися корупційні хвости. Досі згадують, як вона працювала в Лукаш у Мін'юсті. Згадали і про те, що її брат, депутат Чернігівської облради, поїхав до Великої Британії нібито вчитися - і не повернувся. Усе типово для нашої еліти.
Тож тут немає жодних системних змін. Це просто перетасування кадрової колоди - і не більше.
- А чи типово для нашої влади ухвалювати такі рішення? Це ж зміна уряду, вона має відбуватися за іншими нормами.
- Я прекрасно розумію. У нас парламентсько-президентська республіка, і заради дотримання політесу треба було, щоб більшість висунула кандидатуру. Але оскільки у Єрмака вкрай напружені відносини з Арахамією, були побоювання, що не наберуть голосів і все спіткнеться на старті, то вирішили: "бачимо мету - не бачимо перешкод".
Це абсолютно в логіці нашої влади - не озиратися на такі дрібниці, як Конституція і закони. Рішення ухвалено - виконуємо. Ось так і з прем'єром.
- А чи не з цими перестановками пов'язаний приїзд Келлога на цілий тиждень в Україну?
- Ні, я думаю, що тут все-таки інше. Келлог, на мій погляд, приїхав зондувати ґрунт для подальших переговорів - які компромісні кроки може зробити Україна. Ми всі прекрасно розуміємо, що ситуація зайшла в глухий кут: Україна хоче справедливого миру в міжнародно визнаних кордонах, а Росія хоче капітуляції України.
Компроміс між цими позиціями - це прірва. Ми бачимо, що зусилля Трампа, його спроби вмовити Путіна по-хорошому - результатів не дали. Відповідно, Трамп знову включився в процес: тепер він продає Україні зброю за гроші європейських партнерів.
А Келлог має зондувати ті кроки, на які буде готовий піти Київ у рамках подальших переговорів. Тобто крапку на переговорах поки що не поставлено, але те, що вони вперлися в стіну - це цілком очевидно.