22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила резонансний закон, який, за оцінками багатьох експертів і громадських організацій, фактично позбавляє незалежності Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). Закон передбачає, що тепер справами цих органів може керувати прокурор, підконтрольний Офісу Президента.
Особливий резонанс викликало й те, як саме пройшло голосування: «Слуги народу» підтримали закон разом із депутатами з колишньої ОПЗЖ та фракцією Юлії Тимошенко. Це дало підстави журналісту «Української правди» Михайлу Ткачу написати: «Коли Зеленський голосує разом з Тимошенко та ОПЗЖ за знищення боротьби з корупцією — це і є остаточне перетворення у тих політиків, з якими колись дуже давно Володимир Зеленський хотів боротися і навіть перемогти, але не зміг».
Інтернет‑видання From‑UA попросило прокоментувати цю ситуацію політичного консультанта, політехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу:
— Ми рухаємось до концентрації влади, до сприятливих умов для корупції. Як я вже сьогодні казав, тепер друзі президента можуть спати спокійно — бо тепер усе під контролем.
Такий сюрприз, як із Чернишовим чи раніше з іншими, вже не повториться. Тепер усе вирішуватимуть у кабінетах: кого можна чіпати, а кого — ні.
За великим рахунком, я думаю, що це створить нам ще й проблеми з Європейським Союзом. Бо там питання боротьби з корупцією — одне з найголовніших і найчутливіших.
Але все зроблено настільки швидко, що в мене склалося враження: скоріш за все, у цих справах уже фігурували прізвища людей, близьких до Володимира Олександровича. Можливо, вони були у розробці — і тому це питання вирішили буквально за два дні.
І СБУ, щоб ці документи забрати... Тобто вони побачили, якими справами займаються НАБУ та САП — а це ж, в принципі, була засекречена інформація. Тому я вважаю, що це така собі спецоперація по «спасінню своїх». Можна й так це назвати.
Побачимо, чи дійсно були серед них ті, хто міг би «засвітитись» згодом, як Чернишов.
— Що тепер буде з корупцією в Україні, якщо був прийнятий такий закон?
— Це точно не покращить ситуацію, м’яко кажучи. А як буде — побачимо.
Проблема в тому, як я вже казав: вони самі все вирішуватимуть, самі все знатимуть. Фактично запроваджується безконтрольність і безкарність.
Ще залишались якісь сподівання — саме на ці дві структури, які були створені за сприяння й допомоги наших міжнародних партнерів. І на це ж давались кошти у свій час. А тепер — не знаю… Побачимо, як воно буде далі.
— Як ви прокоментуєте ситуацію, що “Слуги народу” голосували разом із фракцією ОПЗЖ? Чи означає це, що вже немає стабільної підтримки? Адже були й ті, хто голосував проти — 23 депутати, якщо не помиляюсь. Коаліція розсипається?
— Та її давно вже немає.
На голосуванні по прем'єр-міністру було лише 201 голос від “Слуги народу”. Якби не колишня ОПЗЖ, то не було б і прем'єра. Загалом набрали 262 голоси — ось так вони це зробили.
Тобто як такої коаліції вже фактично не існує. Формально вона є — здається, 231 депутат. Але після того, як Бурмістер вийшла, їх лишилося 230.
Формально — на папері — коаліція є. А в реальності її вже давно немає.
— Але ж опозиція не мала б голосувати за такий закон?
— Ті депутати з великою радістю могли проголосувати — бо вони теж можуть бути фігурантами справ. А тут їм, можливо, сказали: зараз ви голосуєте — і ми всі ваші справи в Генпрокуратурі закриваємо. І все.
Мені розповідали, що один із них був дуже щасливий після голосування. Я так думаю, що той, хто радів найбільше — скоріше за все, уже був у розробці НАБУ.
— Як ви думаєте, ми рухаємось до автократичного режиму з таким голосуванням?
— Ми вже фактично й так у ньому, алек диктатури не буде.
Щоб була диктатура, потрібно дві ключові умови. Перша — підтримка 90% населення. Друга — поліцейська держава.
А у нас іде війна, і єдина структура, яка має цю підтримку — це Збройні сили України.
Тому влада просто грається з вогнем. І я не впевнений, що вони це усвідомлюють. Бо в будь-який момент усе може піти зовсім не за тим сценарієм, який вони собі уявляють — і дуже блискавично.
Вони сьогодні голосують, підписують… Але все може скластися зовсім не так, як вони собі думають.
А люди, випадкові у владі, думають, що схопили бога за бороду. Та їм навіть на думку не спадає, що бог може раптом побритися.