Після нещодавнього інтерв'ю президента Чехії Петра Павела для ВВС, де він висловив думку, що тимчасова втрата деяких територій може стати ціною за виживання України як суверенної держави, у медіа розгорнулася дискусія. Павло наголосив, що Захід не має тиснути на Україну з метою негайного звільнення всіх окупованих земель, оскільки це може призвести до надто великих втрат, а головною метою залишається виживання та суверенітет країни. При цьому він підкреслив, що такі території ніколи не повинні бути юридично визнані частиною Росії. Ці заяви викликали різну реакцію, зокрема, Міністерство закордонних справ України наголосило, що територіальна цілісність країни є не обговорюваною.
Інтернет‑видання From‑UA попросило прокоментувати цю інформацію політтехнолога Віталія Бали — чи дійсно такі висловлювання відображають широку тенденцію в Європі, чи це радше особиста думка президента Павла?
— Я думаю, що в даному випадку ми говоримо все ж таки про думку президента. Павел був генералом, займав високу посаду в НАТО, і він розуміє, про що він говорить. Він виходить з того, що військовим шляхом на сьогоднішній день ми не можемо звільнити території, які окуповані, як би це для нас не було болісне і чутливо. З кожним днем поволі‑поволі, але все-таки поки що росіяни захоплюють нові території. І в цій ситуації говорити про те, що, умовно, воювати до кінця, це виглядає не зовсім розумно і з точки зору стратегічних питань, які треба буде вирішувати.
Тому ситуація, яка склалася зараз у нас, з моєї точки зору, якраз веде до того, що зараз треба говорити про припинення війни і розуміння, що ті тимчасово окуповані території, на яких зараз є російська армія, що вони і будуть окуповані. Питання в іншому, що це не можна в жодному вигляді визнавати частиною Росії. І ця ситуація і буде, напевно, головною в цих можливих перемовинах, бо на цьому буде наполягати Росія, щоб було юридично визнано і легітимізовано. А ситуація зараз склалася так, що ми, на жаль, не можемо це зробити військовим шляхом.
— Чи дійсно в Європі є така лінія думок, але просто дехто не наважується це сказати вголос, як це сказав Павел?
Це ж апріорі зрозуміло, бо в 2022 році, в другій половині, на початку 2023 року українська влада, Зеленський постійно говорили про кордони 1991 року. Тоді мова йшла про перемогу. Байден і наші європейські партнери говорили, що вони будуть підтримувати Україну стільки, скільки потрібно буде до нашої перемоги. Потім був період кордонів 2022 року.
Зараз реальність ситуації, на жаль, така, що говорити про кордони 2022‑го чи тим більше 1991 року зараз нема сенсу, хоча я кожного ранку пишу, що Україна переможе, бо Україна вже перемогла, бо ми є і країна залишилась. Єдине, що в цій ситуації я не знаю, чи є у влади якесь розуміння і план, як вони збираються повертати окуповані території, але це вже має бути, як на мене, розроблене, щоб розуміти перший етап, другий, третій, як це все буде розвиватися, що для цього треба зробити, і із цього виходити.
Якщо такий план є, і в цьому контексті все, що зараз розвивається робиться, то це дуже добре. Якщо такого плану немає, тоді насправді це для нас біда велика. І наші партнери, те, що я постійно читаю і бачу, вони говорять про те, наскільки треба посилити Україну, щоб був укладений такий мирний договір, який буде забезпечувати гарантії для України.
Проблема тільки полягає в тому, що ми завжди якось так, як на мене, це було ще з 2014 року, коли придумали і назвали якесь АТО, потім ще якісь речі, тобто війну не назвали війною. Я це називаю хибний понятійний ряд за змістом, в якому ми живемо з 2014 року, і це надалі продовжується.
Тому що яка може бути мирна угода з агресором, коли є окуповані території і анексований Крим, який включений в конституції в склад Росії? Вони ще і 4 області включили. Вони знов вимагають, що ми маємо виводити війська з цих 4 областей. Тому так, можна, звичайно, говорити про якісь мирний договір, але в даному випадку.... і це, до речі, хоче і Путін, щоб саме так було. Тобто я так розумію, у них така ідея поступового просування: закріпили — вимагають, щоб легітимізували, а потім можуть знов почати свої військові дії, щоб рухатися в цьому контексті далі...