Нещодавня зустріч «Коаліції охочих» у Парижі, де були присутні лідери майже 30 держав, завершилася заявою Володимира Зеленського про готовність кількох країн надати військові контингенти Україні в рамках гарантій безпеки — на суші, на морі та в повітрі — після досягнення перемир’я чи мирної угоди. Водночас прем’єр Польщі Дональд Туск наголосив, що його країна не відправлятиме свої війська навіть після закінчення війни, а прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні висловила схожу позицію. Росія миттєво відреагувала: Путін заявив, що будь-які західні війська на території України будуть вважатися легітимною ціллю.
Інтернет-видання From-UA звернулося за коментарем до військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова, щоб розібратися в причинах таких розбіжностей між заявами української влади та європейських партнерів:
– Ми ж із вами не бачили протоколу. Треба знати, які країни остаточно визначилися або запропонували свої війська для розміщення в Україні. Вони, до речі, дуже сильно грають із цим поняттям, тому що дійсно Британія починала зі 100 тисяч, а потім взагалі прийшла до того, що не буде відправляти. Останні заяви перед засіданням «коаліції рішучих» — Британія вже відмовилася, сказала, що не буде відправляти свої війська в Україну. Я скажу так: зараз на це не треба зважати, тому що будуть подальші заяви. Допустимо, у Путіна вже є заява.
– Так, він сказав, що він буде атакувати країни НАТО.
– Він сказав, що будь-який наземний солдат на території України — це буде легітимна ціль для російських військ. До речі, ми були праві у тому сенсі, що «що у короля на умі, те у шута на язику». Пам’ятаєте, коли Макрон запропонував нам іноземний легіон ще у 2023 році, були перші заяви, і Медведєв сказав: «Ми уб’ємо цих французьких солдатів, і що? Франція оголосить нам війну?» На жаль, Росія ставить питання саме так.
Тут два аспекти, чому політики постійно маневрують — то дають, то не дають. По-перше, електоральний аспект. Коли вони збираються в «коаліцію рішучих», то всі намагаються показати, що вони всі за нас і готові підтримувати. Але коли приїздять додому, там є електорат, який завтра буде голосувати за них або проти них. В більшості країн населення проти відправки своїх військових у будь-яку гарячу точку. Тому вони одразу починають: «Ні-ні, ми нічого давати не будемо». Це головний аспект, який заважає остаточно прийняти рішення.
Другий аспект — політичний, а точніше законодавчий. Справа в тому, що відправка військ за межі країни — це в будь-якому випадку рішення парламенту тієї держави, яка їх відправляє. Операції в рамках НАТО можуть проводитися без погодження з законодавчими органами, бо ці війська виділені в розпорядження Альянсу, і НАТО може ними розпоряджатися. А всю решту контингентів країни вирішують самі: давати чи не давати.
До речі, я не пам’ятаю точно, але якась країна сказала, що піде лише якщо буде мандат ООН. Польща, по-моєму, також зазначала, що якщо буде мандат — проблем нема. Але ж вони за це отримають гроші від ООН, це ж не за власний рахунок буде. Розумієте, до чого тут йде?
– Тобто це буде рахуватися як миротворці на території України?
– Аякже. І присутність військ оплачуватиме ООН. Тут купа хитрих механізмів. Ці заяви, по-перше, щоб показати єдність, а по-друге, вони бодаються з США, намагаючись зачепити Трампа, щоб він сказав: «Аякже, без США такого бути не може, Америка ж велика країна». Але Трамп відповів їм: «Хлопці, поки ви купуєте газ і нафту у РФ, то чого ви вимагаєте від США введення санкцій проти Росії?». Франція ж ще й газ купує втихаря, вони просто про це не говорять. Вони ще й уран купують у РФ, там торговий оборот шалений.
– Якщо ми говоримо про миротворців, то вони ж мають бути дзеркальними, тобто Україні зі сторони ЄС і США виділяють своїх миротворців, а Росія теж має право на присутність миротворців? І хто ці миротворці будуть? Раніше заявлялося, що це можуть бути і африканці, і інший контингент.
– Ну, африканці навряд чи, у них грошей нема, і якщо й будуть залучати африканців, то за рахунок Росії. Росія не потягне таке. Дійсно, Росія буде мати право на дзеркальний крок і введення миротворців. Але у Росії тут тупикова ситуація: я не думаю, що Путін сьогодні готовий розмістити китайський або північнокорейський контингент на своїй території постійно. Повоювати — так. Повоювали — і поїхали додому, як Північна Корея. А залишити там контингент на своїй території буде вкрай невигідно, бо вони потрапляють у залежність.
Знову ж таки, за чий рахунок цей контингент? У Росії є два союзники — КНДР і Китай, які можливо нададуть контингент. В російських кулуарах обговорюють 100-тисячний контингент від КНДР. Але хто профінансує?
– А ви казали про ООН. Тобто ООН фінансує тільки Євросоюз, а ту сторону не буде фінансувати?
– Ні, все залежить від того, яка буде миротворча операція. ООН фінансує контингент з обох сторін. Як правило, за статутом вони повинні ввести на обидві сторони війська. Можливо, такий варіант буде розглядатися, але ООНівський мандат надається за погодженням сторін. Якщо хоча б одна сторона каже «ні» — цих не можна, а цих можна, то тих, яких не можна, ніхто не дасть.
Ми не погодимося, наприклад, щоб китайські війська зайшли на нашу окуповану територію і стали там назавжди. Китайців викурити — як тарганів витравити, це неможливо. Бо у Китаю принцип: якщо китайський солдат прийде сюди, то за ним прийде все забезпечення з Китаю — компанії, які постачатимуть продовольство і озброєння, компанії, які ремонтуватимуть техніку і озброєння, медичні заклади — все буде китайське. Вони не допустять жодного росіянина до забезпечення своїх військ. Вони будуть будувати склади, медзаклади, логістику для перевезення, а потім пред’являть рахунок. Якщо їх попросять вийти, вони скажуть: «Ні-ні, ми тут вже».
Яскравий приклад: Путін віддав квоту на викачку води з Байкалу. Згідно квоти, вони там можуть брати 34 млн кубометрів на рік. Скільки реально викачують, ніхто не знає, бо трубу кинули там не одну. Найцікавіше, що сьогодні в магазинах РФ з’явилися пляшки «Джерельна байкальська вода», made in Chine. Росіяни дуже обурені, вони фотографують ці пляшки і викладають в інтернет. Там російською написано «Джерельна байкальська вода», а все решта ієрогліфами, і внизу китайською та англійською — made in Chine.
Так що ми не погодимося на Китай. Взагалі, я скажу так: без рішення США ніхто сьогодні нічого не робитиме. Це все балачки, політичний піар: сьогодні даємо, завтра не даємо, вранці даємо, ввечері не даємо. Не забувайте, що ключове слово всіх перемовин — «після завершення війни».
Путін сказав: Ми їх вб’ємо — і що ви зробите, оголосите нам війну? В складі кого? НАТО, окремих країн Європи, ЄС? Ну спробуйте.
Єдиний наш шанс на порятунок — вимагати зброю і власними силами добивати ворога. По-іншому ми не викарабкаємось з цієї війни. Як з 2014 року, вона буде як збройний конфлікт низької інтенсивності. Будуть постріли, будуть втрати з обох сторін. Чи в односторонньому порядку — бо ми ж не стріляли по росіянах з 2015 року, а вони стріляли по нам. Пам’ятаєте, до батальйону в рік. В найтихіший рік — до батальйону втрат за пів року. Це я беру 2019 рік, найтихіший рік був, а так було набагато більше.
На жаль, заморозка війни — це для нас не вихід. Заморожена війна, ми знаємо, чим закінчується, — новою війною, але більш жорсткою і більш кривавою.