Останніми днями бої за Покровськ (Донецька область) значно загострилися: тривають запеклі вуличні бої — українські військові відбивають численні атаки, одночасно повідомляється про прориви й інфільтрації противника в окремих кварталах. За останніми повідомленнями, до зони боїв перекидають резерви та спецпідрозділи, у тому числі підрозділи ГУР, щоб стабілізувати ситуацію; водночас дані про ступінь «оточення» та ширину коридорів відрізняються в різних джерелах. Росія заявляє про просування в околицях Покровська, а українські сили повідомляють про утримання контролю в ряді районів і контратаки; незалежна верифікація частини заяв поки що ускладнена через активні бої. Загалом аналітики відзначають, що боротьба за Покровськ має стратегічне значення як логістичний вузол для контролю Донеччини, і ситуація залишається нестабільною.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю ситуацію військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова:
— Втримати цю агломерацію, на жаль, нам уже не вдасться. Там сформувались різні обставини, не будемо зараз перераховувати всі деталі. Знову ж таки, нас спіткала та сама невдача — неправдиві доповіді, які призвели до не зовсім коректних рішень стосовно організації оборони, і те, що не всі підрозділи забезпечили виконання поставлених завдань. Я маю на увазі бригаду, яка відступила від своїх позицій без наказу, — це призвело до прориву російських військ у сам Покровськ.
До речі, туди зараз направлені резерви у вигляді спецназу Головного управління розвідки для більш-менш хоча б якоїсь стабілізації ситуації, щоб забезпечити відхід наших військ з мінімальними втратами. Те, що знаходиться на півдні між Покровськом і Мирноградом — фактично вся агломерація в оперативному оточенні. Щоб ви зрозуміли, різниця в даних дуже велика: російські блогери дають ширину коридору 2,5 км до замикання кільця, наші дані дають 7,5 км. А насправді, на сьогоднішній день, на мій погляд, існує оперативне оточення в тому плані, що вогневий контроль над цим коридором росіяни тримають.
Я сподіваюсь, що вистачить розуму у командування — у Сирського, зокрема, — щоб своєчасно віддати наказ і більш-менш організовано вивести війська, а не тримати їх до останнього, як це було в Бахмуті чи в Авдіївці. До речі, у Бахмуті ми відходили з боями, а от в Авдіївці — там була трагедія в плані відходу наших військ. Щоб така трагедія не повторилася, — це зараз величезна проблема.
— Чи можна сказати, що війна переходить на новий рівень — з піхотної у війну дронів? Хто сьогодні має перевагу — жива сила чи техніка?
— Ні, я не згоден, що піхота перестала бути вирішальною. Навіть якщо дійде до космічних війн, як у «Зоряних війнах», все одно, поки рядовий не поставить ногу на територію, вона не буде ані захоплена, ані звільнена — залежно від завдань армії. На сьогоднішній день доля техніки й технологій у веденні бойових дій зростає, і вона може сягнути шалених обсягів, але в кінцевому рахунку вирішуватиме піхотинець на місці. Незалежно від того, є дрони чи їх нема, є танки чи їх нема — вирішує людина. Погляньте на РФ: у них багато техніки, але без піхоти ефективного контролю території не забезпечити.
— Якщо росіяни захоплять Покровськ, чи означатиме це відкриття шляху на Дніпропетровську область? Якими можуть бути наслідки падіння цього міста для України?
— Прямої загрози виходу росіян на адміністративний простір Дніпропетровської області немає. Чому? Тому що там побудована стратегічна лінія оборони. До речі, чому було дуже важливо відбити Добропілля? Тому що це була спроба прориву російськими військами оцієї лінії оборони в районі Кучерова Яра, самого Добропілля. Вони ж вийшли на ці позиції, показували наші “зуби дракона”, наш колючий дріт. Так що зрізанням добропільського виступу ми вирівняли ситуацію.
Зараз відновлюється ця лінія, і одразу за Покровськом, наскільки мені відомо, будуються три лінії оборони, щоб війська могли поступово відходити, якщо
така потреба виникне, на стратегічну лінію, яка йде вздовж адмінкордону Донецької і Дніпропетровської областей. Тож прямого виходу на адміністративну територію Дніпропетровщини поки що не буде.
— Проте йдеться про ціле місто, яке фактично може бути стерте з лиця землі?
— Так, воно буде знищено. Зараз там вуличні бої, і це фактично означає руйнування міста. Вони переважають нас, у них панування у повітрі 100%-ве, і вони просто викликають авіацію і планомірно виносять КАБами, виворачують назовні будь-яку нашу позицію, а потім її штурмують. Якщо штурм не вдається — вони повторюють. За рахунок многоразових повторів, чергування вогневого впливу й штурмових дій у нас або фізично не вистачає піхоти — ми несемо втрати, або просто зникає позиція й нема де оборонятися. Суцільні вирви від КАБів і постійних обстрілів артилерією.
Росія сьогодні витрачає величезну кількість боєприпасів — приблизно 8 мільйонів снарядів на рік, якщо розділити на 365 — отримаємо шалені добові цифри.
— Ті міста, які вони знищують, вони ж не мають на меті їх відбудовувати. Мова йде про цю сіру буферну зону, про яку говорив Путін?
— Ні, це ще не буферна зона. Першочергово для них це політичне завдання: Путіну треба звітувати, що «Л/ДНР звільнені». Інакше він не зможе відзвітувати про політичну мету війни — за чотири роки війни жодної політичної цілі не виконано. Тому питання буферної зони поки що не стоїть на першому місці. Покровськ — це спроба остаточного підкорення Донецької області, можливо з частковим виходом у Дніпропетровську область, бо кожен метр чужої області стане предметом переговорів потім.
Наприклад, на півдні, у напрямку Олександрівки, вони зрізають, не обходячи Дніпропетровську область. Це дасть їм перевагу у переговорному процесі — захоплення частини Дніпропетровщини. Але головна їхня мета — Запорізька область: їм потрібно створити плацдарм на правому березі Дніпра. Без плацдарму на правому березі вони не погодяться на серйозний переговорний процес.
У Херсонській області форсування Дніпра проблематичне через ширину річки, течію і високий правий берег; там їм важко. Натомість у Запорізькій області ситуація сприймається як більш доступна — саме тому там підривали дамби: за три роки земля осушилась, молода поросль дерев і кущів витягнула вологу, і, можливо, техніка зможе пройти. Коли в них з’явиться плацдарм на правому березі — вони будуть готові до оперативної паузи, щоб накопичити сили й здійснити 2–3 ривка.
Отже: перший ривок — створення ЛНР/ДНР; другий ривок — нинішній наступ; і третій ривок — це буде захоплення Молдови через Миколаївську та Одеську області.
— Ви думаєте, що молдовський напрямок буде реалізований Путіним?
— А без цього війна не закінчиться. Це ж головна мета всієї війни — зробити з України анклав сухопутний, аби можна було давити з трьох сторін: на півночі Білорусь, на сході і на півдні РФ. І плюс навіть майже з чотирьох, тому що якщо Молдову захоплять, то що там залишається? Львівська, Волинська і трошки Чернівецької області. І все. І саме головне, що Путін виходить напряму на ЄС.
Я вам навіть більше скажу. На мій погляд, якщо Орбан утримається у влади разом з Фіцо, вони відкриють кордони, і російські війська увійдуть у ці дві держави. Для того, щоб зрозуміти, що коїться сьогодні і як з цим боротися, треба розуміти кінцевий результат, чого прагне Путін.