Активізація дипломатичних зусиль навколо можливого "мирного плану" Сполучених Штатів для України та Росії вийшла на перший план останніми днями. Після переговорів у Женеві початковий проєкт плану, який, за повідомленнями ЗМІ, складався з 28 пунктів, був скорочений та доопрацьований, переважно через зауваження європейських партнерів та України, і тепер, ймовірно, містить 19 пунктів. Хоча Україна, як повідомляється, досягла спільного розуміння щодо ключових умов з американською стороною, питання зустрічі президентів Зеленського і Трампа для фіналізації угоди досі залишається відкритим, хоча очікується, що вона може відбутися найближчим часом. Російська сторона продовжує декларувати, що не отримувала оновлених версій плану, але в Кремлі підтвердили, що їм відомо про внесені корективи, а окремі російські політики вже встигли висловити критику. Ключовими каменями спотикання залишаються статус тимчасово окупованих територій та майбутня чисельність Збройних Сил України.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати інформацію щодо зустрічі Трампа та Зеленського для обговорення компромісного мирного плану, а також позицію Росії, яка вже назвала змінений проєкт угоди нежиттєздатним, українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка:
— Це нічого не означає. Тут потрібна конкретика — хто саме це сказав. Я орієнтуюсь на позицію Пєскова, який заявив, що їм відомо про те, що первісний варіант плану змінився, вони чекають інформації, а далі будуть оцінювати її. Тому тут треба орієнтуватись на офіційні заяви і офіційні позиції, а не на витоки. Нагадаю: частина витоків, які були по цьому мирному плану навіть у дуже поважних американських ЗМІ, потім не підтвердилися, а сам план ще змінювався. Тому оцінювати можна тільки офіційні заяви російської сторони, а не анонімні витоки у різних західних виданнях.
Що стосується зустрічі Зеленського і Трампа, то це питання зараз узгоджується, йдуть переговори. Я думаю, що відповідь на дане питання ми будемо мати у найближчі дні: до Дня подяки, потім свята у США – пауза. Питання є предметом переговорів, наскільки я знаю, про це говорять у МЗС України, але остаточно воно поки що не вирішено. Я думаю, що сьогодні–завтра в Білому домі будуть вирішувати, яка буде подальша стратегія і тактика переговорного процесу.
Якщо і сам Трамп, і його адміністрація вирішать, що треба фіналізувати цей компромісний мирний план (зараз він вже більш компромісний), тоді може відбутися зустріч Трампа і Зеленського вже наступного тижня. На цьому тижні зустрічі не буде — це вже очевидно. Зустріч може відбутися не раніше наступного тижня, якщо американці вирішать, що вона має сенс, якщо вдасться узгодити остаточну версію мирного плану, і якщо росіяни будуть її обговорювати. Тоді зустріч може відбутися.
З іншого боку, я не виключаю, що українсько-європейська сторона може запропонувати, як це було у серпні, проведення спільних переговорів — разом із Зеленським могли б взяти участь і європейські лідери, щоб вони разом проговорили спільну версію мирного плану.
Щодо позиції Росії — поки що це відкрите питання. Сьогодні з’явилася інформація, що може бути зустріч в Абу-Дабі Дріскола з росіянами, але це суто технічні переговори. Я думаю, що реальну інформацію ми матимемо наступного тижня. І якщо росіяни дадуть знати, що вони готові до переговорів навіть по такій версії мирного плану, яка вже не зовсім відповідає їхнім інтересам, тоді, можливо, до Москви поїдуть Дріскол, Уіткофф, Джаред Кушнер — такий варіант обговорюється. Навіть дати називають — можливі 4–5 грудня. Але це все також відкрите питання.
Москва може реагувати по-різному. Один варіант, якого багато хто очікує, — що Москва скаже категоричне «ні», що вони не будуть вести переговори по такому плану, де враховані позиції України. Так, це може викликати роздратування Трампа і нову напругу у стосунках між Трампом і Путіним. А це вже небезпечно для Кремля. І тоді росіяни можуть застосувати таку ж тактику, як і ми: не казати Трампу «ні» і розпочати переговори, тобто погодитися. Вони можуть сказати: ми незадоволені цим планом, ми не приймаємо його в багатьох пунктах, а то й у цілому, але ми готові вести переговори.
У такому разі можуть розпочатися переговори в Стамбулі між Україною і Росією, можуть розпочатися окремі переговори з американцями, європейцями і НАТО. Може бути й такий варіант, що Путін запропонує Трампу: ви хочете обговорювати мирний план — давайте зустрічатися. Такий варіант теж можливий. Але я не очікую жодних домовленостей найближчим часом.
— Які пункти цього мирного плану є найбільш «гарячими» та принциповими як для Росії, так і для України? Нещодавно Умеров заявив, що, в принципі, план виглядає нормальним.
— Я б останнє, що зараз робив, — це цитував би Умерова. Жодної конкретики там нема, у його заяві є питання щодо того, як він це оцінює. Я маю на увазі його візит у США і інформацію про те, що він нібито погодився на первісну версію. Сам Умеров це заперечував, але я б не покладався на його думку. Я б більше покладався на думку Кислиці — він, на мою думку, більш змістовний і серйозний переговорник з українського боку. А Умеров — статусний переговорник, але до нього є багато питань. Це моя особиста точка зору.
Тепер щодо основних питань — тих, про які якраз Кислиця сказав, що вони залишились відкритими. Перше питання — статус територій. Друге — обмеження щодо чисельності української армії. І я не виключаю, що є ще деякі питання. Але ці два — найбільш проблемні.
Щодо статусу територій скажу свою думку: це тупикове питання. Тут навіть теоретично неможливий компроміс між Україною та Росією. З американцями ми можемо про щось домовитись, з росіянами — ні. Те, що хочуть росіяни, для нас неприйнятно. Для нас неприйнятно навіть фактичне визнання частини анексованих територій російськими — і для Європи також. Це створює дуже небезпечний прецедент. Але росіяни хочуть, щоб хоча б у певній формі, хоча б частково, але Захід почав визнавати ці території російськими де-факто. І саме тут є головна проблема. Я не бачу варіанту компромісу по цьому питанню. Воно може залишитися відкритим на тривалий час з мінімальною перспективою домовитись. Можливо, його доведеться винести за дужки — залишити відкритим і без домовленостей.
Щодо чисельності української армії, то я вважаю, що треба обговорювати не чисельність українського війська, а обопільне скорочення військ обох воюючих сторін у зоні конфлікту. Це більш правильний підхід. Для нас важлива не сама по собі кількість, тільки якщо не йдеться про скорочення нижче того, що було до війни — приблизно 100 тисяч, що абсолютно неприйнятно. Але треба розуміти, що у повоєнний період постане питання часткової мобілізації — і це буде вимога вже самих українців, а не росіян.
Постає й інше питання — де взяти гроші, щоб утримувати армію не те що в 800 тисяч, а навіть у 600 тисяч? Це риторичне питання. Армію доведеться скорочувати — не кардинально, але поступово й поетапно: спочатку до 600 тисяч, потім до 500 тисяч. Який мінімальний рівень чисельності армії є необхідним — це мають вирішувати військове командування і політичне керівництво. Вони це визначать. Але принципове питання — щоб було обопільне, паритетне скорочення з російського боку. Це може бути компромісом.
А вимог у росіян дуже багато: НАТО, статус окупованих територій, поступки України з внесенням змін до Конституції та законодавства, виведення українських військ з Донбасу. Якщо вони повторять увесь цей перелік — переговори знову зайдуть у глухий кут.
Наразі переговорний процес активізувався. Бачимо пожвавлення, активну «челнокову» дипломатію США. Я думаю, що найближчими тижнями може бути новий пік переговорів. Але все впирається у позицію Росії. І я схиляюсь до думки, яку висловлювали й інші експерти та політики: наприклад, Буданов говорив про можливе припинення вогню не раніше середини лютого, а президент Фінляндії Олександр Стубб — що проривів у переговорах не буде раніше весни. От і я схиляюсь до думки Стубба — не бачу зараз готовності Москви припиняти війну.
Тому переговори можуть відновитися, але може бути і новий зрив або новий глухий кут. Навіть якщо переговори відновляться — реального, швидкого, остаточного прориву найближчим часом не буде. На превеликий жаль, але це так. Поки Путін бачить, що у нього є шанс виграти війну — він буде її продовжувати.