Нещодавнє соціологічне опитування компанії SOCIS продемонструвало значні зміни в електоральних настроях українців. У першому турі гіпотетичних виборів Володимир Зеленський і Валерій Залужний мали б близькі показники — приблизно 30,6% і 29,6% серед визначених виборців відповідно, а керівник ГУР Кирило Буданов — близько 8,1% підтримки. Водночас у другому турі модельні пари вказують на перевагу військових: за Залужного могли б проголосувати близько 64,2% опитаних проти 35,8% за Зеленського, а Буданов випереджав би чинного президента з результатом 56,2% проти 43,8%. Ці цифри вписуються у ширший тренд — високий рівень довіри суспільства до представників сектору безпеки й оборони та водночас критику нинішньої влади за корупцію та помилки управління.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати результати останніх соціологічних опитувань та перспективи військових у політиці громадського і політичного діяча, народного депутата України VII скликання Ігоря Мірошниченка:
— У нас зараз половина країни — військові, тому насправді я не бачу жодної катастрофи у тому, що президентом може стати людина з військового середовища. Тим паче, як ми бачимо, більшість із них сьогодні не є професійними кадровими військовими, а прийшли з цивільного життя. По-друге, ми вже бачимо наслідки того, коли президентом стала людина, яка не була в політиці жодного дня. Складається таке враження, що навіть на сьомому році свого президентства він залишається неофітом, бо багато речей, які робить президент, здійснюються всупереч Конституції та закону. Він припускається величезної кількості помилок, внаслідок чого ми бачимо те, що сьогодні переживає країна. Звичайно, це не применшує того факту, що ворог у нас підступний і москалі напали на Україну, але, тим не менш, я вважаю, що українці зробили велику помилку у 2019 році. Тоді на президентських та парламентських виборах голоси віддали тим, хто в політиці розуміється, «як свиня на апельсинах».
Те ж саме у нас і з парламентом: ми бачимо, що нинішнє скликання — найменш професійне за всю історію. Величезна кількість скандалів, зрадників та тих, хто втік за кордон, відмовившись від виконання обов'язків перед виборцями. Тому я не бачу великої проблеми в тому, що на майбутніх виборах президентом теоретично може стати військовий. З іншого боку, я взагалі дивуюся, чому президент не виконує своїх обіцянок. Він же на весь світ і українцям у першу чергу говорив, що йде лише на один термін. А його термін триває вже сьомий рік — це фактично вже друга каденція, хоча теоретично перша. Президент мав би відмовитися від своїх амбіцій. Якби він зробив це відразу на початку каденції, а не будував передвиборчу кампанію навіть під час повномасштабного вторгнення, для країни це було б значно корисніше.
Взагалі я не вважаю обговорення майбутніх виборів на сьогодні абсолютно доречним. Незважаючи на бажання Трампа чи Путіна провести в Україні вибори, і незважаючи на риторику Зеленського, який намагається вгодити нашим американським друзям (що стосується виключно Білого дому, а не всіх американців), проведення виборів зараз неможливе з усіх міркувань. По-перше, з юридичних, бо це суперечить Конституції. По-друге, з фактичних та фізичних: більшість людей сьогодні не перебувають за місцем постійного проживання, значна частина виїхала за кордон, і вони не зможуть реалізувати своє конституційне право у звичний для суспільства спосіб — через безпосереднє голосування на дільницях.
Запроваджувати нову систему через електронне голосування в «Дії» або через пошту я теж не вважаю доречним. Під час війни ворог обов'язково скористається можливістю вплинути на результати саме через нові технології, які не апробовані, не перевірені й небезпечні з точки зору втручання РФ. Окрім того, значна частина людей перебуває на прифронтових територіях, де голосувати неможливо або небезпечно, або у лавах ЗСУ. Там військові не можуть нормально реалізувати волевиявлення, бо, будьмо відвертими, у війську може бути адміністративний тиск. Люди мають займатися своєю прямою справою — захищати країну, а не дискутувати, сваритися та обговорювати політичну ситуацію.
До того ж, усі політичні партії та потенційні кандидати, крім Зеленського, свою передвиборчу кампанію не вели й політичну діяльність фактично припинили з початку повномасштабного вторгнення. На жаль, тільки президент та його політична сила готувалися до виборів, починаючи з 2022 року, використовуючи телемарафон, політтехнології та силовиків проти конкурентів. Тому жодних можливостей провести вибори з рівним доступом до агітації для всіх кандидатів я не бачу. Робоча група, яку президент ініціював у Верховній Раді, є імітацією діяльності з розрахунком на Трампа, щоб показати, ніби Зеленський готується до виборів. Але по факту, хоч я і не є прихильником Зеленського, я не вважаю, що вибори зараз доречні.
З іншого боку, я думаю, що Зеленський уже докерувався до того рівня, що він програє будь-якому кандидату у другому турі. Сподіваюся, в українців з'явилося розуміння того, що обирати «блазнів» або людей без жодного стосунку до політики — це шкідливо для країни і має погані наслідки.
— Як ви думаєте, а чи буде Порошенко реабілітуватися і які в нього перспективи?
— Мені важко сказати, чи буде він балотуватися. Поки що Петро Порошенко не відмовлявся від амбіцій піти на другий термін, але я вважаю, що у нього є гарний шанс знайти кандидата у своїй політичній силі, якого влада не встигла і не зможе дискредитувати. При тій риториці, що неслася під час його терміну і особливо після, виграти йому буде дуже складно. Наративи, нав'язані суспільству «Телемарафоном», Банковою та пропагандистами Зеленського, настільки стійкі, що люди часто не здатні аналізувати реальність, а керуються гаслами.
Гасла про «бариг» та «війну на крові» чомусь стосуються п’ятого президента, тоді як до шостого — навіть попри брутальний скандал із Міндичем, корумповане оточення від Єрмака до державних зрадників, що втекли за кордон — це не «липне». Хоча наголошую: з 2019 року у нас унікальна ситуація, коли за всі гілки влади де-юре і де-факто відповідає одна людина — Володимир Зеленський. Де-юре це стало можливим через формування монобільшості з «ноунеймів», на яких він повністю впливає. У нього не було важелів стримування з боку інших сил. Він формував виконавчу вертикаль і намагався впливати на всі органи, включно з антикорупційними, які, слава Богу, ще залишаються незалежними.
Тому за все відповідає Зеленський: за неготовність до вторгнення, за нефінансування армії, за згортання оборонних програм на догоду «Великому будівництву». У Порошенка ситуація була інша: він був президентом у парламентсько-президентській республіці, де існувала коаліція різних сил, що гарантувала систему противаг. До 2019 року повноваження президента щодо зовнішньої політики та оборони були чітко прописані, і він з ними справлявся. Чи намагався Порошенко впливати на інші гілки влади? Безперечно, як і кожен президент. Але таких можливостей, які є у Зеленського для задоволення власного марнославства, не мав жоден попередник.
Чи варто Порошенку ризикувати долею країни, зважаючи на стійкі негативні наративи у суспільстві — мені важко сказати. Можливо, йому варто було б зробити «хід конем» і делегувати когось із членів партії з досвідом та репутацією, проти кого Банкова ще не працювала. Той же Залужний, якого зараз виводять у другий тур, суттєво втратив рейтинг через дискредитацію з боку Зеленського: його спочатку звільнили через високу популярність, а потім відправили дипломатом. У Залужного було мало опцій не погодитися. Після цього Зеленський руками підконтрольних депутатів почав «мочити» Залужного, звинувачуючи його у відсутності патріотизму чи відставці під час війни.
Ми чітко розуміємо: Зеленський працює проти всіх конкурентів. Буданов його теж не влаштовує, хоча той набрав рейтинг завдяки державним ЗМІ. Думаю, ми можемо дуже здивуватися, коли дійсно дійдем до виборів. Може з’явитися несподіваний кандидат, проти якого не встигли попрацювати брудні політтехнологи Банкової — вся ця наволоч на кшталт Петрових, Іванових та інших, які раніше працювали на Януковича, а нині моляться на Зеленського.