Початок 2026 року ознаменувався масштабною «кадровою революцією» в найвищих ешелонах української влади, яка сколихнула політикум та суспільство. Президент Володимир Зеленський здійснив низку резонансних ротацій: багаторічний очільник ГУР Кирило Буданов очолив Офіс Президента, а Василь Малюк залишив посаду голови СБУ, перейшовши на роботу над «асиметричними операціями». На тлі цих змін триває обговорення переходу Михайла Федорова до Міністерства оборони та призначення Дениса Шмигаля міністром енергетики. Влада аргументує ці кроки необхідністю посилення технологічності армії та стабілізації енергетичного сектору. Проте такі радикальні перестановки в силовому блоці під час активних бойових дій викликають чимало запитань щодо їхньої справжньої мети та наслідків для фронту.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати ці кадрові рішення відомого політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу, поставивши питання про те, що змінять ці перестановки та чи не призведе це до ослаблення силових структур:
— Я дав назву всім цим діям, які зараз почав робити Зеленський — і наприкінці минулого року, коли він почав говорити про вибори, про те, що він готовий, про безпеку, про робочу групу і все таке інше. Тобто, це був такий перший етап, який я називаю «план порятунку рядового Зеленського». Зараз ми спостерігаємо другий етап.
Усе це, з моєї точки зору, спрямовано саме на майбутні вибори. Мова йде про зачистку політичного поля. Це стосується, в першу чергу, Кирила Буданова. Першим був Валерій Залужний, ви пам'ятаєте. Але коли його відправили послом, виявилося, що це на 100% не спрацювало — він все одно виграє вибори за опитуваннями. Потім з'явився Буданов. І знову ж таки, злі язики говорять (не знаю, наскільки це правда), що президент місяць вмовляв Буданова на перехід.
Я думаю, що насправді, хоча зараз багато розмов про план «Наступник», цей сценарій десь дуже далеко. Вірогідність цього я не виключаю, але, скоріш за все, це входить у загальний «план порятунку рядового Зеленського». Мета в тому, щоб Буданов поклав свій рейтинг, популярність та довіру жертвою на вівтар заради зменшення токсичності Офісу президента. Оскільки ця токсичність уже почала переходити безпосередньо на Зеленського, вони хочуть, щоб президент залишився «білим та пухнастим».
Це робиться в першу чергу заради політики. Бо коли звучать пояснення, мовляв, «це щоб підсилити його, бо він переговорник» — у нас є ціле Міністерство закордонних справ. Навіть Сергія Кислицю перевели, він насправді буде займатися цими перемовинами. Це що стосується Буданова.
Василь Малюк також виявився дуже популярним на посаді в СБУ. Є питання по внутрішньому треку. Там якраз більше Олександр Поклад цим займався, якого хочуть зробити очільником відомства (але поки що, напевно, не дуже вдається) на місце Малюка. Це все якраз спрямовано на вибори, бо Малюк мав певні межі, які він всередині країни не переходив (ми розуміємо, про що говоримо).
Зауважте: всі, хто більш-менш популярний — і саме це демонструє, чому в мене немає оптимізму — ті, хто мав певні досягнення чи навіть успіхи, як-от Буданов чи Малюк, їх чомусь із посад забирають. А до тих, до кого є серйозні питання — я маю на увазі Олександра Сирського, маю на увазі міністра внутрішніх справ — з ними все добре. Бо вони лояльні на 200%, і по-друге — у них рейтинг підтримки, м'яко кажучи, «такий собі».
Саме соціологія, хоча під час війни вона не є основним критерієм, дає оцінку діяльності. Вона демонструє рівень довіри та ставлення до можливих виборів. І вся кадрова політика Зеленського, яка, на мою думку, є найгіршою з 1991 року, це підтверджує. У нас майже всі керівники мають мінусовий рейтинг — причому антирейтинг становить від 50% до 70%. Це результат їхньої діяльності. І ці всі люди залишаються на місцях. Включно зі Шмигалем, який у свій час на посаді прем'єр-міністра мав рівень «повністю довіряю» аж на рівні 3,7%. Розумієте?
Ці люди залишаються, а тих, які об'єднують український народ з точки зору мотивації, які роблять потрібні речі саме на війні, цих людей прибирають. Це абсолютно ненормальна ситуація.
— А навіщо Буданову Офіс Президента чи навіщо Офісу Президента Буданов?
— Ну, про ОП я вже сказав: навіщо Зеленському Буданов — для того, щоб вирішити свої політичні питання. А навіщо це самому Буданову? Я не знаю. Можливо, план «Наступник» теж обговорювався. Якщо у Буданова є такі амбіції, то цього виключати не можна. Але перші дії, коли Олег Іващенко призначений замість Буданова (а з ним, кажуть, не дуже добрі стосунки), демонструють, що є певні нюанси.
Можливо, Буданов розраховує, що він переграє опонентів у цій грі. Я сподіваюся, він розуміє, куди він заліз і для чого це все робиться. Побачимо. Але знову ж таки, тільки він може пояснити, чому прийняв таке рішення. Ми можемо гадати що завгодно, висувати теорії, але насправді все може бути зовсім по-іншому і не мати нічого спільного з нашими припущеннями.
— До речі, в Міноборони ж переходить Михайло Федоров
— Ну він ще нікуди не перейшов, за нього ще Верховна Рада не голосувала. Але це теж буде лакмусовий папірець щодо того, хто зараз сидить у парламенті. Я не кажу, що Федоров гірший за Шмигаля, але, знову ж таки, це нонсенс — призначати на посаду міністра оборони айтішника, який навіть в армії не служив. І це все відбувається під час війни!
Усі ці казки про «технологічність війни» — це ж і без Федорова робить купа людей, він там не є незамінним. Я маю на увазі виробництво дронів — це зовсім не Федоров особисто робить усі ці речі.
Тому в цій ситуації згадайте: коли знімали Залужного, пояснення було — «нам треба наступати». У підсумку ми втратили тільки за 2025 рік 4669 квадратних кілометрів території. Отак ми з Сирським «наступаємо». Тому, коли говорять про Федорова і якусь «технологічність», або про те, що Шмигаля зараз кидають на енергетику — з моєї точки зору, мова йде про гроші, бо це найбільший бюджет.