обшуки НАБУ у Юлії Тимошенко
14.01.2026 20:59
Читать на русском

Руслан Бортник. Тимошенко намагаються прибрати як «третього зайвого» у великій війні за контроль над Радою

Останніми днями український політикум опинився в епіцентрі нового скандалу, пов’язаного з оприлюдненням Національним антикорупційним бюро (НАБУ) записів прослуховування та проведенням обшуків у лідерки партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Силовики стверджують, що ці заходи є частиною розслідування щодо підкупу народних депутатів за «правильні» голосування у Верховній Раді. Це відбувається на тлі вже існуючих підозр п’ятьом депутатам від провладної фракції «Слуга народу» за схожими звинуваченнями. У політичних колах активно дискутують, чи є ці дії реальним наступом на корупцію, чи черговим інструментом перерозподілу впливу в парламенті.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану інформацію українського політолога, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка, аби зрозуміти, чи не є ці обшуки початком політичної кампанії та тиску на опозицію:

— Ви абсолютно праві. Насправді зараз йде боротьба за контроль над парламентською більшістю. І тут зіткнулися дві конкуруючі групи. Це, перш за все, президентська вертикаль, яка намагається відновити контроль над парламентською більшістю, спираючись на союз між Будановим і Арахамією. З іншого боку — антикорупційна вертикаль, яка дуже серйозно втрутилася в парламентські баланси після того, як було висунуто підозру п’яти народним депутатам від «Слуги народу» за схожими звинуваченнями. Мова йде про те, що нібито існувала схема підкупу депутатів від «Слуги народу» всередині парламенту, так званих доплат за голосування.

Кажуть, що в цій схемі, окрім п’яти вже оголошених підозр, фігурують ще близько 40 депутатів. Таким чином, тримаючи на гачку значну частину парламенту, антикорупційна вертикаль — тобто система антикорупційних органів, орієнтовані на неї політики та медіа — фактично отримала «золоту карту» всередині парламенту. Це дозволяло їм диктувати свою позицію та волю президенту.

Вчорашнє голосування чітко показало, що без волі антикорупційної вертикалі «Слуга народу» не може, за великим рахунком, ні звільнити, ні призначити нікого. Голосування за Федорова ще раз підтвердило: тільки та фігура, яка погоджена з антикорупційним блоком, може пройти в парламенті. Голосування по відставках це теж наочно продемонстрували. Отже, ми спостерігаємо жорстку боротьбу між президентською та антикорупційною вертикалями.

І тут з'являється Юлія Володимирівна, яка навколо своєї фракції починає робити спроби згуртувати ще одну потужну парламентську силу, яка перетягне на себе роль «золотої парламентської акції». Зверніть увагу на записи. Звичайно, треба розуміти, що Тимошенко, можливо, збирала ці голоси та гуртувала навколо себе парламентські сили й депутатів не для того, щоб просто обслуговувати інтереси президента — вона збирала їх для своєї гри. Тому особа, схожа на неї, на записах говорить про руйнування нинішньої більшості.

Але разом з тим, фактор Тимошенко і можливого союзу чи співпраці між нею та Банковою фактично нівелював роль антикорупційної вертикалі. Постійно говорять про те, що депутати фактично всіх груп і фракцій у парламенті отримують доплати. Проте спочатку ми бачили обшуки у членів президентської фракції та п’ять підозр, а тепер уже обшуки та підозри стосовно Тимошенко.

Це виглядає як спроба прибрати «третього зайвого». Прибрати конкурента, який діє проти двопартійного балансу, що почав формуватися у Верховній Раді, де парламент виявився розділений на людей, які умовно орієнтуються на президента, і людей, які орієнтуються на антикорупційну вертикаль. Це спроба усунути того, хто намагається розігрувати свої карти та власну «золоту акцію».