Останнім часом у світі набирає обертів тренд на законодавче обмеження доступу підлітків до соціальних мереж. Франція стала однією з перших країн, що впровадила «цифрову межу» у 15 років, а Австралія наприкінці 2024 року офіційно заборонила використання соцмереж особам до 16 років на рівні федерального закону. Європейські країни, зокрема Велика Британія, Іспанія та Норвегія, також активно розробляють жорсткі механізми верифікації віку для захисту психічного здоров'я неповнолітніх. В Україні ця дискусія набуває особливої гостроти через умови війни, де цифрові платформи часто стають інструментами ворожого вербування та психологічного тиску. Питання регулювання соцмереж для молоді поступово переходить із площини приватної свободи в площину національної безпеки та збереження людського капіталу.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати світові тенденції щодо заборони соцмереж для дітей до 16 років та їхній вплив на українське суспільство в умовах війни політичного технолога, кандидата історичних наук Олега Постернака:
— Перше. Заборона доступу молоді до частини соціальних мереж є вже не просто життєво необхідною і не просто питанням громадської безпеки — це питання демографічного виживання. Це рішення назріло дуже давно, і те, що зараз відбувається в законодавстві європейських країн, є абсолютно справедливим і виправданим.
Негативний вплив соціальних мереж на молодь, на жаль, спричиняє деструктивні процеси соціального характеру. Соціальні мережі стали чимось більшим, ніж просто засобами комунікації чи технологічними платформами — вони стали елементами ідентичності. І це відкриває можливості для іноземного впливу в інтересах інших держав. Це змінює навички, життєві пріоритети та цінності під впливом потенційно кримінальних елементів, які використовують соцмережі для психологічного насильства. Щодо молоді це помітно дуже сильно.
Статистика смертей у прямому ефірі в Instagram, TikTok чи інших мережах набирає зараз велику популярність серед молоді. До цього були різні психологічні ігри, які закінчувалися смертями підлітків із нестійкою психікою. Зокрема, ми бачили гру «Синій кит» свого часу, бачили дуже багато випадків самогубства під впливом мереж. Тому природно і нормально, що держава на це реагує.
Крім питань безпеки, тут є ще питання доступу до порноконтенту та наркоманії. Де зараз рекрутується більшість молодих людей, які підпалюють машини військових? Через Телеграм. На них виходять представники російських спецслужб і рекрутують, мотивуючи, зокрема і молодих громадян, на здійснення кримінальних правопорушень. Питання доступу до соціальних мереж уже не може бути виключно елементом батьківського контролю, воно повинно стати елементом державного контролю — причому жорсткого, категоричного і безкомпромісного. Це питання нашого виживання. Крапка.
І всіляке «скиглення», ниття чи інсинуації з приводу свободи слова — це в даному випадку лише емоційні реакції на певні процеси. Обмеження мають бути впроваджені якнайшвидше. Молодь до 16 років повинна мати більше шансів зосередитися на отриманні соціальних навичок, щоб їхня психіка стала більш стійкою та сприйнятливою до того досить жорсткого життя, яке ми зараз переживаємо, особливо в повоєнній країні.
Я вам розкажу ситуацію: закінчиться війна, величезна кількість зброї буде знаходитись у містах. Діти отримують, наприклад, доступ до контенту, де ветерани показують, як використовувати автомат чи гранати. Де гарантія, що вони не принесуть це у заклади освіти? Де гарантія, що в нас не почнеться те, що зараз популярно серед однолітків в інших країнах? У більшості випадків розстріли в американських школах відбуваються під впливом соціальних мереж. Останній приклад був у Німеччині, коли розстріляли дитячий табір, або відомий кейс Брейвіка в Норвегії. Це все транслювалося і множилося через соцмережі.
Соціальні мережі стають привабливими для терористів, кримінальних злочинців та людей з неадекватними психологічними порушеннями. А після війни у нас таких людей із нестійкою психікою та порушеною нервовою системою буде чимало. Тому давайте ми хоча б трохи убезпечимо молодь від усіх цих потенційних ризиків.
— Якщо порівнювати нашу ментальність, українську, пострадянську, і європейську, то хто більше піддається впливу? В Європі діти більше користуються соціальними мережами, ніж ми?
— У мене статистики немає, тому мені важко порівнювати. Але мені здається, що вікові особливості дитини що в Україні, що в Європі приблизно однакові — вони йдуть по одній траєкторії розвитку. Наприклад, ранній доступ маленької дитини до порноконтенту точно не буде позитивно впливати на психіку. А в соціальних мережах це передусім заборонений контент 18+. Коли ми пропагуємо той же OnlyFans, то давайте спочатку подумаємо, як убезпечити дітей, громадян України до 18 років, від доступу до подібних речей навіть у думках. Я не проти заробітку після 18 років для певної категорії людей: якщо вони вважають, що це єдине місце, де вони можуть себе реалізувати — це вже питання їхньої совісті та відповідальності. Але, можливо, 18-річна межа встановлена суспільством і державою не просто так.
Що таке месенджер сьогодні? Це доступ дитини до заборонених, кримінальних і потенційно небезпечних речей. Цим треба зайнятися дуже серйозно. Багато батьків просто не знають і не розуміють, де їхня дитина і чому вона потрапляє в ті чи інші халепи. Мало хто з батьків зараз розмовляє з дітьми чи вміє знайти підходи до сучасного покоління. Тому без втручання держави тут не обійтися.
— Це ж має бути на законодавчому рівні?
— Звісно, однозначно.
— А як це все відслідковувати, тобто проблема відповідальності і контролю за цим?
— Це технічне питання, мені важко на нього відповісти, тут краще звернутися до спеціаліста. Але разом з цим, я думаю, що приклад європейських країн буде нам дуже доречним. Тим паче, що ми все одно інтегруємося в ЄС, де діятимуть відповідні протоколи, норми та сертифікація. І чим швидше ми долучимося до цих процесів, тим більше буде шансів розповсюдити ці правила безпеки на наше повсякденне життя.