У швейцарській Женеві 17–18 лютого 2026 року пройшов черговий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією. Головними темами зустрічі стали механізми моніторингу припинення вогню, енергетичне перемир'я та питання територіальної цілісності. На тлі цих подій видання The Economist оприлюднило резонансну інформацію про нібито розкол всередині української делегації: за даними журналістів, голова ГУР Кирило Буданов виступає за якнайшвидше підписання угоди, тоді як група, орієнтована на ексголову ОП Андрія Єрмака, дотримується більш обережної позиції.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію політтехнолога та директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу:
— З цього приводу нібито Зеленський вже заявляв, що там все нормально. По факту може бути як завгодно, але все одно рішення приймає Зеленський, незалежно від того, там 3, 4 чи 5 точок зору. Тобто вони просто йому намагаються нав'язати свою точку зору. Рішення буде за ним. З того, що він публічно говорить, то він не пристає на таку позицію, якщо ми говоримо про якесь поспішне укладення угоди, тим більше незрозуміло, якої угоди. Можливо, тому і була зроблена така популістична заява з приводу зустрічі з Путіним, щоб якось цю ситуацію, я б навіть сказав, перевернути з ніг на голову.
Поява Мединського — про це всі практично говорять — це більш жорсткі умови. Про це казав і речник Пєсков, що там будуть більш широке поле обговорювати, ніж це було в Абу-Дабі. Тому в цьому контексті в даній ситуації мені важко прокоментувати, яка буде позиція з точки зору того, щоб швидко щось там укладати, коли, як мені видається, там змінилося саме поле обговорення. Тобто не те, що вони там говорили в Абу-Дабі, тут вже знову пішли акценти. Так, це стосується, безумовно, територій, я думаю, там мова йде про російську мову, про російську церкву, про вибори, можливо, знову про вибори під егідою ООН, про день перемир'я. Тобто почали накидувати дуже багато таких неприйнятних для України умов чи вимог, навіть так.
Тому якщо з цієї точки зору подивитися, хто може бути серед делегації — я не знаю, той же Буданов — щоб говорити про те, що треба швидше щось укладати? Тим більше я дивлюсь, там пішла така цікава в соцмережах кампанія, що Буданова дуже хвалять, що він може бути супернаступником Зеленського. І там один цікавий такий пасаж, було навіть написано, що в нього хороші стосунки з адміністрацією Трампа. Я був змушений написати коментар, що хотів би уточнити, з ким у нього хороші стосунки в адміністрації Трампа. Це було б цікаво, щоб щось розуміти. Якщо людина там практикувалася чи навчалася, то це не означає, що в нього автоматично хороші стосунки з адміністрацією Трампа. Тому ця вся ситуація, з моєї точки зору, виглядає певною внутрішньою кулуарною боротьбою. Може й такий варіант бути. І тому цей пасаж про те, що Буданов за те, щоб щось швидко укласти — а це не сприймається громадянами — можливо, це робиться саме задля того, щоб певною мірою «влупити» по Буданову.
— За даними видання, Росія наполягає на відмові України від укріплених позицій на Донбасі, а також обговорюється американський «компроміс» щодо створення демілітаризованої вільної економічної зони за умови Ради миру Трампа. Тобто все одно Трамп залишається чи не найголовнішою переговорною фігурою. Наскільки це ефективно?
— Це не нова інформація з приводу того, що там дійсно хотіли, щоб під Радою миру відбулася інавгурація цієї самої Ради миру, і Трамп збирає всіх у себе найближчим часом. Але проблема полягає в тому, що багато країн виступає за те, щоб ця Рада миру, яку він створив для вирішення питання Сектору Гази, так і залишалася в межах Сектору Гази. Тому ця ситуація насправді не є такою однозначною. Трамп же там з усіма посварився, включаючи прем'єра Канади: то він запрошення прислав, той відмовився, тоді він його відкликав. Достатньо смішно виглядає.
Але стосовно демілітаризованої зони — так, у понеділок навіть Washington Post написала цікаву статтю, і там є цей пасаж, що ніби адміністрація Зеленського готова до відведення військ (оцих 20%, що залишилися) з Донбасу в обмін на «супер-пупер» гарантії з боку США. Тому такий варіант, напевно, обговорюється, але це зовсім, на 180 градусів протилежно тому, що публічно заявляє Зеленський. Він постійно заявляє, що ніякої мови про якесь відведення чи якісь референдуми бути не може. Тобто, скоріше за все, все не так там просто.
Тому побачимо, чим це все завершиться, але я б у цьому контексті підтримав би позицію, яку висловив президент Чехії Петр Павел: ніякої швидкої мирної угоди не буде, бо мало домовитися з прихильниками України, треба домовлятися так, щоб на це була готова Росія, а вона поки на це не готова. Всі мають чітко розуміти: це ситуація на війні. Як тільки вона буде несприятлива для Росії, вони почнуть тоді вже конкретно говорити про якісь переговори. Те, що зараз там накидали знову якісь нові вимоги, жорсткіше їх поставили — це, на мою думку, свідчить про те, що вони просто хочуть затягувати час.
А Зеленський розуміє це, можливо, хтось йому підказав, і він зробив заяву щодо зустрічі. Хоча, якби він хотів реально зустрічатися, напевно, треба було робити заяву не про те, що він дав доручення делегації організувати зустріч, а хай би звернувся публічно до Трампа з пропозицією, щоб той сприяв організації чи сам організував би цю зустріч. Це тоді б виглядало більш правдоподібно, що реально має бути якась зустріч. Але знову ж таки, не забуваємо про рішення РНБО та указ президента від 30 вересня 2022 року про неможливість ведення перемовин з Путіним. Хоча Зеленський сказав, що це йому не заважає, Росія постійно на це вказувала і казала, що тільки скасування указу щось там відкриває.
Крім того, буквально на тому тижні почали знову говорити про «нелегітимність» Зеленського, про те, що вибори мають бути під егідою ООН, і багато інших речей. Тому насправді ми спостерігаємо за «танцями з бубнами»: хто сильніше вдарить, той думає, що він відволіче увагу. Що з того буде — побачимо, але я думаю, що як було, так і залишиться. Недарма вчора повідомляли, що джерело, наближене до переговорів з російською стороною, заявило: вони практично ні про що не домовилися. Домовилися про те, що будуть далі щось домовлятися. Хоча сьогодні зранку Віткофф написав про «значний прогрес». Тому насправді, кому вірити в тому, що там відбувається — треба бути безпосередньо на самих перемовинах. Але судячи з того, що вони тривали 6 годин і там обговорювали безпекові, політичні, а потім ще й територіальні питання, то я думаю, що насправді все виглядає так, аби накидати нових проблем, які нібито потрібно вирішувати, а на це потрібен буде час.