Останні дні тема можливих ударів російських військ по критичній інфраструктурі України, зокрема по системах водопостачання та водовідведення, активно обговорюється у медіа та в офіційних заявах. Президент України Володимир Зеленський попередив, що нова хвиля атак може бути спрямована не лише на енергетику, а й на логістику, об’єкти водопостачання великих міст. Також народний депутат Сергій Нагорняк заявив, що під загрозою російських ударів опиняються міста-мільйонники, зокрема Київ, Харків, Одеса та Дніпро, і закликав українців робити запаси води. Експерти водної та енергетичної сфер висловлюють різні думки щодо того, наскільки серйозними можуть бути такі удари й які заходи захисту реально застосувати.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію експерта з питань ЖКГ та енергетики, голову Спілки споживачів комунальних послуг України Олега Попенка, і поставило йому запитання про ризики для водопостачання у великих містах та можливі заходи протидії:
— Чи можуть росіяни вдарити по каналізації? Звісно, можуть. І це питання піднімається в інформаційному просторі вже не вперше. Про це раніше згадували блогери та інші діячі, обговорюючи ситуацію в Сумах та інших містах. Тема виникає стабільно, оскільки на сьогодні на це питання немає вичерпної відповіді. Точніше, відповідь є, але, скажімо чесно, вона влаштовує далеко не всіх.
Захистити водоканали практично неможливо, оскільки в наших містах немає обвідних систем каналізації. Якщо ми говоримо, що воду можна завезти запасними шляхами, то з водовідведенням усе набагато складніше. Як показала ситуація в Києві, щойно в багатоквартирних будинках замерзає каналізація — зупиняється все життя. Аналогічно і в масштабах міста: якщо будуть завдані удари по каналізаційних насосних станціях, місто просто припинить функціонувати.
З одного боку, об'єкти має захищати протиповітряна оборона. З іншого боку — ми в обов'язковому порядку повинні говорити про резервні джерела живлення, яких нам катастрофічно не вистачає. Тільки зараз почалися розмови про те, що потрібно виділити то 20 мільярдів, то 70 мільярдів гривень на ці потреби.
Важливо розуміти, що побудувати нову систему каналізації в місті зараз абсолютно неможливо. Вона існує в тій формі, як місто забудовувалося, проектувалося та розширювалося, і змінити цю конструкцію фізично нереально. Тому ми змушені констатувати: в межах існуючого проекту міста удари по каналізації можуть викликати повний колапс і зупинку життєдіяльності. На це впливають кілька факторів: по-перше, фізичне руйнування самої системи, по-друге — вихід з ладу резервного живлення. Якщо в першому випадку зробити практично нічого не можна, бо зруйновані насосні станції неможливо миттєво переключити на інші через їхню специфічну проектну модель (і тоді частина міста залишається без послуг водоканалу), то в другому випадку резервні джерела живлення мають бути забезпечені на всіх об'єктах без винятку.
— Як ви думаєте, до чого треба готуватися на наступний рік? Чи спершу варто подолати наслідки, а вже потім займатися підготовкою?
— Потрібно робити це паралельно: і долати наслідки, і готуватися, адже це взаємопов'язані фактори. Якщо ми кажемо про необхідність відновлення будинків, що постраждали через неправильний злив води (а таких будинків тільки в Києві близько 100, де через розморожену систему подачі тепла воно офіційно відсутнє), то це і є частиною підготовки до майбутнього сезону.
На жаль, у нас при підготовці до опалювального сезону на багатоквартирні будинки взагалі не звертають уваги. Якщо подивитися на звіти Кабміну, спочатку вони кажуть про 100% готовності, потім Юлія Свириденко заявляє про 80%. Насправді ж це абсурд, адже 80-85% житлового фонду потребують негайного капітального ремонту та заміни внутрішніх мереж. Що стосується Теплокомуненерго, там потрібно замінити близько 14 тисяч кілометрів мереж (за вирахуванням окупованих територій — близько 10 тисяч кілометрів). Ситуація в Києві наочно продемонструвала, що труби рвуться, як папір.
Така сама критична ситуація і з мережами водоканалу, і з резервним живленням. Це все потрібно розглядати в комплексі: житловий фонд, мережі водоканалу та теплокомуненерго. Наразі я не бачу в Києві реальної підготовки до наступного сезону. Бачу багато розмов, бачу роботу енергетичної групи, яка «намалювала» потребу у 70 мільярдів гривень. Але ми реально розуміємо, що таких грошей під час війни ніхто не дасть. Отже, у підготовку закладається певна профанація.
Крім того, КМДА вносить у план підготовки відновлення Дарницької ТЕЦ. Але яке відношення міська влада має до приватної ТЕЦ? Якщо є бажання її відновлювати бюджетним коштом, то передавайте її у державну чи комунальну власність. У мене є великі сумніви, що за таких умов вони встигнуть її відновити. З іншого боку, держава планує привезти обладнання з Ризької ТЕЦ, імовірно, саме для Дарницької. Європейські партнери нам допомагають — це добре. Але що робить сам Київ?
Як на мене, місто продовжує стару політичну мантру, уникаючи реальної підготовки та складних питань. Наприклад, заміна мереж. Чому б Києву прямо зараз не почати міняти мережі обсягом не по 50, а по 200 кілометрів на місяць, щоб встигнути за сезон? Але, судячи з ситуації, ніхто цього не планує.
До наступного опалювального сезону ще треба дожити. Попереду літо, і якщо температура буде високою, воно стане дуже складним. Враховуючи сотні будинків, які залишилися без нормального водовідведення, це напряму впливатиме на санітарний стан міста. До цього питання потрібно підходити надзвичайно серйозно, проте я поки не бачу в КМДА людей, які б оцінювали проблему масштабно.