Ситуація на Близькому Сході на початку 2026 року досягла критичної точки, коли пряме військове зіткнення США та Ізраїлю з Іраном стало домінуючим фактором світової геополітики. Для України цей конфлікт створює нові виклики, оскільки увага Вашингтона за адміністрації Дональда Трампа остаточно змістилася на протистояння з Тегераном. На тлі тривалої паузи у прямій американській військовій допомозі Києву, війна в Ірані безпосередньо впливає на ринок озброєнь та світові ціни на енергоносії. Попри зміну пріоритетів Білого дому, європейські країни продовжують наполягати на стратегічній важливості українського спротиву та недопустимості зняття санкцій з РФ.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати вплив війни США та Ізраїлю проти Ірану на російсько-українське протистояння голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка. Наше запитання стосувалося того, наскільки Дональд Трамп наразі зацікавлений у близькосхідній війні більше, ніж в українській:
— А він і не зацікавлений у нашій війні. Нагадаю, коли Трамп прийшов до влади, він припинив військову та фінансову підтримку України. І ті, хто зараз кажуть: «Ай-яй-яй, зараз увага американців переключилася, і вони нам не допомагають», помиляються — вони не допомагають нам уже понад рік. З моменту повернення Трампа до влади Америка нам не допомагає, і в цьому сенсі нічого не змінилося.
Наразі виникають два головні ризики. Перший і найважливіший з точки зору впливу на війну — це те, що може виникнути (і вже виникає) дефіцит ракет-перехоплювачів для систем ППО Patriot. Оце і є головний ризик для нас.
З іншого боку, Україна зараз продемонструвала, що ми можемо дещо допомогти американцям та їхнім союзникам, надаючи дрони-перехоплювачі, технології їхнього використання, а також фахівців, які спроможні допомогти з побудовою системи боротьби з безпілотниками. Це демонстрація партнерства. Можливо, це станеться не відразу, але такий крок може сприяти відновленню співпраці зі США у військово-технічній сфері.
Зазначу, що наш посол у США Стефанішина повідомила, що якраз в останні дні у Штатах тривають активні, масштабні та багатоденні переговори між представниками оборонних компаній США та України. Тобто йдеться про активізацію військово-технічного співробітництва у сфері оборонної промисловості. Це дуже важливо на перспективу. Американці зрозуміли, що в українців є технології, які можуть допомогти і зараз у війні проти Ірану, і в майбутньому, адже необхідно оновлювати технологічні підходи до ведення війни, враховуючи саме український досвід. Тож тут є певний позитив.
Але щодо систем Patriot, на жаль, існує великий ризик для нас. І ще одна проблема — це швидке зростання цін на нафту. Це, на жаль, сприяє Росії, даючи РФ хоча б тимчасове, але суттєве збільшення доходів від продажу сировини та можливість знову реалізовувати свою нафту на глобальних ринках. А доходи від продажу нафти — це для Росії пряме джерело фінансування війни. Оце, на жаль, дуже відчутний негатив від близькосхідної війни для нас.
Отже, це дві головні проблеми, які виникли для нас внаслідок цієї ситуації. Що ж стосується розмов про допомогу з боку США — мовляв, допомога була, а зараз її немає — то тут варто бути реалістами: допомоги як не було, так і немає. На європейців це якраз не вплинуло. Для них допомога Україні залишається пріоритетом, адже для Європи це стратегічно більш значуще. Тим паче, що європейці не хочуть вв’язуватися у війну Штатів проти Ірану.
На ситуацію безпосередньо на фронті війна в Ірані практично не вплинула, що помітно зі зведень. Там ситуація для росіян стала складнішою. Нам у лютому та частково у березні вдалося досягти певних успіхів. Тобто немає такого активного просування окупантів, яке спостерігалося наприкінці минулого року. Їхній рух став набагато повільнішим і фіксується лише на окремих ділянках фронту. Тож на українські фронти війна в Ірані не вплинула.
Щодо переговорного процесу — там зараз пауза. Багато хто пов’язує її з війною США проти Ірану. Частково це так. Безумовно, війна в Ірані зараз є пріоритетом для США. Однак американські переговорники зараз не задіяні в контактах з Іраном так, як це було раніше. Я маю на увазі Віткоффа і Кушнера. Ми бачимо, що Віткофф зустрічався з Дмитрієвим, з українськими переговорниками також є контакти. Просто зараз немає переговорів у тристоронньому форматі, і, швидше за все, це пов’язано не з війною в Ірані, а з внутрішньою кризою у самому переговорному процесі.
На мій погляд, війна в Ірані напряму та суттєво не вплинула на переговори. Вона, скоріше, фоново позначилася на позиції Росії. Росія поставила процес на паузу, бажаючи таким чином натиснути на американців, щоб ті, своєю чергою, натиснули на нас і примусили до виконання російських умов. Але це не спрацює. На превеликий жаль, це просто ситуативно збіглося у часі — криза в тристоронніх переговорах США, України та Росії та початок війни в Ірані.
— А щодо зняття санкцій, таке може бути?
— Частково може. Ну, не повне зняття санкцій, а саме зняття обмежень для продажу російської нафти на світових ринках. Американці, наскільки я розумію, піднімають цю тему, і Трамп мав розмову з Путіним. Але вже є офіційна інформація — Еммануель Макрон про це заявив — що на рівні «Великої сімки» (G7) досягнуто рішення: поки що про жодне зняття санкцій з Росії не йдеться. Європейці категорично проти цього.