Останнім часом Міністерство фінансів та Національний банк України активно впроваджують заходи щодо суттєвого посилення фінансового моніторингу та контролю за грошовими потоками громадян. Зокрема, обговорюються нові ліміти на банківські операції та розширення звітності для фізичних осіб, що є частиною Національної стратегії доходів. Такі кроки влада пояснює необхідністю боротьби з тіньовими доходами та виконанням умов для вступу України до Європейського Союзу. Проте в умовах повномасштабної війни, коли мільйони українців стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами, подібний тиск викликає гостру дискусію в суспільстві. Багато експертів застерігають, що надмірна фіскалізація може призвести до відтоку капіталу з банківської системи та масового переходу громадян на використання криптовалют і готівки.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати нинішню політику Мінфіну щодо посилення фінансової звітності відомого українського економіста та громадського діяча Андрія Новака і з’ясувати, чи не спровокує це масовий перехід громадян у «тінь»:
— Зараз — це якраз той випадок, коли обмеження справді "не на часі". Сьогодні в Україні відбувається процес збільшення контролю над фінансовими операціями як юридичних, так і фізичних осіб. Це відбувається в контексті загальносвітової практики, і особливо — європейської. Частина цих процесів проводиться в Україні в рамках виконання численних умов для можливості набуття повноправного членства в ЄС. Особливо це стосується фінансових потоків держслужбовців і публічних осіб, тобто обраних депутатів усіх рівнів, починаючи від Верховної Ради й закінчуючи місцевими радами.
Але на всі ці процеси можна було б реагувати спокійно, якби в Україні був мирний час. Зараз, під час війни, ми розуміємо, що існують умови, коли, наприклад, лише за офіційними даними ООН, кількість зареєстрованих українців за межами країни, які покинули її від початку великої війни 2022 року, сьогодні становить 6,5 млн осіб. Це по-перше. По-друге, близько 9 млн українців є внутрішньо переміщеними особами. І для одних, і для інших зараз обмежувати фінансові операції — це створювати додаткові великі проблеми там, де їх спокійно можна було б в умовах війни уникнути. Це стосується і зовнішньої допомоги, і взаємодопомоги всередині країни, зокрема при роботі волонтерських та благодійних організацій.
Зараз, в умовах війни, запроваджувати такі жорсткі обмеження — це якраз той випадок, коли дійсно треба застосовувати фразу «не на часі». Не на часі під час війни робити такі обмеження для фінансових операцій громадян. Окрім, звичайно, держслужбовців та чиновників. Тут якихось питань і претензій бути не може, особливо коли ми бачимо зараз досить масові зловживання, зокрема на всьому, що пов'язане з війною. Особливо ми зараз спостерігаємо ці зловживання, включно з активним використанням криптовалюти, у працівників ТЦК, яких один за одним ловлять на тому, що вони за час війни набули невідомо звідки (хоча ми знаємо звідки) величезних статків. І частину цих статків вони використовують у тому числі в криптовалюті: для збереження, переведення тощо.
Тому для чиновників, для представників держапарату та всіх держорганів, безумовно, такі фінансові обмеження треба застосовувати. А от для решти громадян під час війни, я вважаю, не можна зараз вводити такі жорсткі рамки. Економічна ситуація в Україні і без того дуже важка. Більшість українців і українських підприємців живуть і працюють у режимі виживання, а не «ожиріння» від гарного життя. І в цих умовах ще й накладати такі жорсткі фінансові обмеження — ну, це неправильно, це дійсно не на часі. Державі треба бути більш гнучкою: там, де це дійсно доцільно, посилювати контроль за фінансовими потоками, а там, де це йде на шкоду — цього зараз, під час війни, робити не варто.
— Українці часто зберігають гроші «під подушкою», бо вважають банки ненадійними. Якщо банківські обмеження щодо коштів посилюватимуться, люди не понесуть гроші в банк, побоюючись блокування рахунків або перевірок податкової інспекції. Чим це загрожує банківській системі загалом?
— Звичайно, вся та грошова маса, яку населення тримає поза банківською системою — це прямі втрати для самої системи. Це по-перше. По-друге, в умовах після дуже масового «банкопаду», який Україна пережила буквально недавно, відновлення довіри до банківської системи — це дуже довгий і важкий процес.
Зараз саме той момент, коли під час війни людям украй важливо використовувати банківську систему і для збереження, і для переведення коштів як із країни чи в країну, так і між собою в межах держави. Тут якраз дуже потрібна надійна банківська система, і це могло б стати одним з елементів відновлення довіри до українських банків як таких. І в цих умовах створювати більш жорсткі банківські умови — це означає гальмувати процес активного використання легальних фінансових інструментів у межах легально працюючої банківської системи та системи грошових переказів.
Тому зараз подібні дії щодо впровадження жорстких фінансових умов, особливо для фізичних осіб, справді не на часі. Це призводить лише до шкоди та зменшення динаміки фінансового обороту. А динаміка фінансового обороту — це один із ключових елементів, який забезпечує загальний економічний ріст у системі. Коли ви гальмуєте динаміку, тобто швидкість обертання грошей в економіці, ви таким чином, окрім незручностей для громадян, ще й гальмуєте загальне економічне зростання всієї системи. Ось у чому полягає системна шкода для всієї економіки, а не тільки в якихось побутових незручностях для окремих людей.