Останні дні ознаменувалися новим витком напруги та водночас несподіваними дипломатичними маневрами у протистоянні між Україною та РФ. Удар українського безпілотника по висотці на Мосфільмівській вулиці в Москві наочно продемонстрував уразливість російської столиці, попри багаторівневу систему протиповітряної оборони. На тлі цього президент України Володимир Зеленський здійснив сильний тактичний хід, оголосивши в односторонньому порядку режим тиші з 6 травня, що фактично змусить Кремль шукати вихід із розставленої дипломатичної пастки напередодні сакрального для РФ святкування 9 травня. Ці події свідчать про перехід війни на абсолютно новий технологічний та психологічний рівень, де Росія стрімко втрачає монополію на ініціативу.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати ці події українського політика, народного депутата України III та IV скликань Степана Гавриша та, зокрема, відповісти на питання про можливості атак по Москві, ризики ескалації 9 травня та ймовірність застосування Росією ядерної зброї:
— Удар дроном по висотці на вулиці Мосфільмівській є насамперед психологічним. Він доказує, що Росія втратила монополію на силу і недосяжність Кремля. Попри неймовірну кількість, декілька сотень, систем ППО, українські дрони змогли подолати декілька ешелонів і досягти Москви. Війна перейшла на інший рівень. Росія не змогла, як і США з Ізраїлем в Ірані, добитися швидкої перемоги, і Україна та західні демократії перейшли на інший високотехнологічний рівень, де завершити цю війну кінетичною зброєю Росія вже точно не зможе.
Путіну немає куди відступати, оскільки його особисте виживання, виживання путінського режиму цілком залежить від наслідків цієї війни. Зеленський пропонує все ще вигідні умови для Путіна закінчити її мирним договором із контрольованою капітуляцією України. Продовження воєнного зіткнення між Україною та Росією все більше буде відбиватися на війні технологій, де Україна отримує все більше переваг і можливостей переносити війну на територію Росії. І те, що український дрон проник безпосередньо на територію Москви, яка захищена найбільше серед всіх відомих об'єктів у світі, ще раз показує, що у Путіна немає жодних шансів на те, щоб домінувати в цій війні і говорити про досягнення цілей СВО, тобто про повну перемогу Росії.
Не думаю, що Україна буде атакувати безпосередньо парад. Але вона скористається тим, що велика кількість систем ППО переведені в Москву, і буде атакувати воєнні об'єкти, інфраструктурні, нафтові, паливні бази, порти для того, щоб максимально зашкодити Росії заробляти гроші на енергетичних ресурсах для ведення цієї війни. І це буде правильно. Головне, що це буде абсолютно морально і адекватно.
Що стосується ядерної зброї, ця тема залишається відкритою, оскільки шантаж нею, використання для тиску не лише на Україну, а й на Захід в цілому, є чи не ключовою політикою Путіна. Він використовує це для того, щоб не дати можливості Україні вийти на рівень, коли Росія через виснаження буде програвати цю війну, коли Росія внаслідок втрати можливостей підтримувати належний рівень своїх збройних сил буде сама шукати цих переговорів. Цей час вже зовсім недалеко.
Проблема полягає в тому, що Путін не знає, якою буде реакція на використання тактичної ядерної зброї, яка може бути використана в ракетах «Іскандер», наприклад, чи «Орешник», чи в спеціальних ядерних гаубицях «Піон», з боку США.
Але, якщо Трамп може вдатися до використання тактичної ядерної зброї проти ядерних об'єктів Ірану чи ракетних комплексів, які заховані глибоко у печерах іранських гір, для того, щоб паралізувати можливості відповідати, і використає для цього тактичні ядерні ракети, тоді у Путіна будуть розв'язані руки. Якщо Трамп цього не зробить, то можна стверджувати, що у Путіна немає шансів це зробити, зважаючи на різку позицію Китаю, який категорично проти подібного. Зважаючи також на те, що поруч з ним Північна Корея з 50 боєголовками і міжконтинентальними балістичними ракетами, що дві країни — Індія і Пакистан — ще не припинили виясняти між собою відношення, і не скоро зупинять, володіючи ядерною зброєю, і що нарешті це може викликати ланцюгову реакцію не тільки ядерних озброєнь, а й ядерних конфліктів. Путін це чудово розуміє.
Добитися успіху ядерною зброєю, навіть якщо будуть нанесені тактичні ядерні удари по лінії фронту, не вдасться, тому що сама лінія фронту перестала бути лінією. Це нова система протистояння з кіл-зонами, з безконтактними зіткненнями нечисельних воєнних підрозділів, коли неможливо використати танкові і піхотні дивізії для прориву оборони противника. Тому в цьому плані Україна змушена відповідати Росії на її щоденні ракетно-дронові удари по цивільній інфраструктурі, які Росія лише нарощує, атакуючи життєво необхідну щоденну побутову інфраструктуру бензоколонок, заводів по виробництву молочних продуктів, по виготовленню всього необхідного для життя українців. Це також нарощує інтенсивність цієї війни на іншому рівні — на рівні війни технологій, тому що і Україна, і Росія здатні запускати щоденно один до одного сотні, а то і тисячі безпілотників.
Думаю, що Україна найближчим часом буде здійснювати все більш масові атаки на територію Росії. Це єдиний спосіб заставити кремлівських яструбів на чолі з Путіним вступити в реальні переговори, шукаючи миру. В цьому плані все буде залежати від того, як завершиться війна в Ірані. Якщо Трамп буде рухатися по плану, який ми бачимо, тобто буде примушувати різними способами Іран підписати угоду без втрати суверенітету і зі збереженням суверенних позицій, в тому числі і в ядерній енергетиці, підтримає його план по збагаченню урану до 3,5%, що пропонує на цей час Тегеран, то у Путіна залишиться мало шансів вимагати від України на тлі політики Трампа повної капітуляції, виходу з Донбасу, втрати більшої частини суверенітету.
— Здається, що з оголошенням перемир'я Зеленський спрацював на випередження. Чому саме з 6 травня? Ви назвали це у своїх соцмережах «трюком КВК» — наскільки цей крок справді виявився ефективним?
— Треба оцінити ситуацію з 9 травня глибше, ніж ми її бачимо. Для Росії це один з символів її непереможності і сили, і неприховані погрози українського президента, що у України є право розглядати парад як воєнну ціль, навіть коли там не буде воєнної техніки, серйозно стурбували Москву. І зрозуміло, що Путін через Пєскова передав Зеленському, що Росія готова буде нанести удар по центру Києва. В неї є чим: є «Орешник», є міжконтинентальні балістичні ракети, які вона може використати з кінетичними боєголовками, які неможливо практично і відслідкувати навіть, і збити, тим більше. Якщо б ми навіть мали системи ТХААД (THAAD), і то дуже великі ризики, що цього могло б не статися.
Крім того, ми про це нічого не знаємо, але, скоріш за все, відбуваються певні процеси впливу на цю ситуацію з боку Трампа. Очевидно, що його позиція могла стати вирішальною для рішення Зеленського оголосити режим тиші 6 числа. Зрозуміло, що це дуже правильний і дуже дипломатично врівноважений крок.
З одного боку, це виклик Путіну, що якщо він оголошує перемир'я, то Україна готова до нього. Вона стурбована відсутністю реального переговорного процесу по миру, і вона пропонує мирні переговори постійно. А з другого боку, Зеленський розширив ініціативу Путіна: перемир'я не на один день, а перемир'я взагалі як спосіб нового взаємоіснування між Москвою і Києвом. Очевидно, що подібний крок заставить Путіна задуматися і обмежить його можливості для того, щоб проігнорувати подібний виклик.
Треба зачекати, чи наважиться Москва 6 числа нанести ракетно-дроновий удар по Україні. Хоча зрозуміло, що воєнні дії на фронті не зупиняться, але саме те, що є найбільш для України гарячою темою, яка найбільше сьогодні турбує українців — ракетно-дронові нічні і денні атаки, — Росії буде надзвичайно важко продовжувати. Наскільки довго це може продовжуватися, сказати важко, але будь-яка дипломатія — це також гра, де сторони використовують свої вміння знаходити слабкі місця противника і наносити туди удари. Зеленський знайшов слабке місце у Путіна, а саме перемир'я 9 травня, і наніс удар дуже правильний, дуже вмілий і, з моєї точки зору, ефективний.
— Здається, Зеленський уперше за тривалий час виступив із заявою про перемир’я. Чому саме зараз? Адже у цій заяві відчувається впевненість і певна політична підтримка — чи справді це так?
— Це не стільки сила, скільки креативність, яка притаманна самому Зеленському. Він не вперше говорить про перемир'я, він пропонував і Великоднє, і Різдвяне. І кожен раз він вдосконалює цю позицію.
В даному випадку він скористався принципом айкідо, тобто він використав силу противника, інерцію цієї сили для того, щоб відповісти м'якою силою. Але користуючись тим, що у Путіна немає вибору, оскільки перемир'я, власне сама по собі ситуація, коли Красну площу перекривають антидроновою сіткою, не наважуються вивести воєнну техніку, щоб не спровокувати Київ для його права наносити удари по прямих воєнних цілях, означає, що Росія дійсно починає рахуватися з українською силою. Що українська сила, яку Україна здобула завдяки технологічному переходу на інший рівень війни, є небезпечною для самої Росії. Росія не знає, що з цим робити.
Головне, чи наважиться Путін проігнорувати рішення Зеленського про режим тиші. Якщо він це зробить, він знову викличе не лише критику, а, скоріш за все, досить негативні оцінки з боку не лише західних лідерів, але й найближчих партнерів, в тому числі і Китаю, який не хоче продовження цієї війни, оскільки його проєкти, особливо «Один пояс, один шлях», вони сьогодні поставлені на гальма. Китай не може просувати свої інтереси, в тому числі через війну в Ірані і війну Росії в Україні, де Європа зайнята цією війною, і Китай намагається скористатися цією ситуацією у власних інтересах. Тому, з моєї точки зору, Путін попав у пастку, яку сам і збудував.