Останнім часом в українському інформаційному просторі знову активізувалися дискусії навколо можливих загроз із боку Білорусі та подальших сценаріїв розвитку війни. Приводом для занепокоєння стала заява заступника керівника Офісу Президента Паліси про те, що після осінніх виборів до Держдуми Кремль може наважитися на оголошення загальної мобілізації. Паралельно з цим у суспільстві відновилися розмови про потенційну зустріч лідерів України та Росії, що породило полярні думки: від очікувань замирення до прогнозів неминучої ескалації.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, адресувавши йому запитання про те, чи дійсно ми наближаємося до замирення, чи, навпаки, варто готуватися до нового витка масштабних бойових дій, зокрема з території Білорусі.
— А що, війна закінчилась? Яке примирення? Де ознаки того, що ми примиряємось? Давайте не вигадувати.
Запит на розмову президента Зеленського і Путіна, коли взагалі вперше з'явилась ця тема і Зеленський викликав Путіна на розмову, — це було ще рік тому, у травні 2025 року. І що? Нічого. Далі. Сам Трамп у серпні минулого року теж намагався організувати таку зустріч. І що? І нічого. Тому давайте з цієї теми (як там в Росії ще в 19 столітті жартували — «осетрина второй свежести») не робити сенсації, ніби починаються якісь переговори. Немає зараз переговорів, переговори наразі на паузі. Про це прямо говорить російська сторона. Ми це теж знаємо і заявляємо про необхідність відновлення переговорного процесу. Але це не означає замирення. Переговорів немає як таких, не те що замирення. Тому давайте не вигадувати про якесь там замирення. Немає ніякого замирення, і думаю, що раніше осені не буде ніяких серйозних реальних переговорів.
А чому не буде? Отут ми впираємося в тему війни. Війна не припиняється. От якраз тема війни, вона, на жаль, максимально актуальна, ми це бачимо кожен день: удари по Україні і наші удари по Росії. Інтенсивність бойових дій на фронті теж зростає. І Росія, скоріш за все — про це зараз багато публікацій, — спробує провести літній наступ. Адже їхній наступ навесні провалився, він не дав жодних результатів. Навпаки, ситуація погіршилась для Росії, на думку експертів — як західних, так і навіть російських. Але може бути нова спроба, адже Путін не хоче припиняти війну.
Розмови про напад з Білорусі — це, скоріш, випереджальне попередження з нашого боку. І Паліса, і Кирило Буданов, і Сирський — всі говорять про те, що саме зараз передумов для нападу з боку Білорусі немає. Йдеться суто про потенційний ризик. Як сказав Зеленський, коли він три дні тому піднімав цю тему? Він зробив це як попередження про те, що ми знаємо про плани Москви втягнути Лукашенка у війну проти України. Плани! Йдеться про плани на майбутнє.
Для того, щоб починати наступ на Україну з боку Білорусі, необхідна концентрація військ на білоруській території. І не тільки військ, а й усієї супутньої інфраструктури: шпиталі, запаси крові і так далі. Чи є зараз ознаки того, коли готується реальний напад, як це було у 2022 році? Зараз таких ознак немає. Немає концентрації російських військ. У Росії немає на даний момент достатніх резервів починати війну проти України з території Білорусі. Треба перекинути 50 тисяч, а то й більше солдатів для того, щоб вести наступ на Україну з Білорусі. У росіян зараз елементарно не вистачає живої сили для ведення активних бойових дій на вже існуючих українських фронтах, а не те що атакувати з території Білорусі. Але ризик на перспективу існує, існують відповідні плани. Це треба сприймати серйозно.
Я так розумію, що з нашого боку це чітке попередження і Москві, і Мінську: ми все знаємо, ми готуємось. Кордони з Білоруссю повністю заміновані, там розгорнуті необхідні наші підрозділи. Білоруська армія не така боєздатна, щоб самотужки починати бойові дії проти нас. Ну і Лукашенка попередили — і не тільки Зеленський, а й Роберт Бровді, керівник Сил безпілотних систем, який прямо натякнув, що може бути з Лукашенком у разі нападу. Наші дрони до Мінська і до різних об'єктів військової інфраструктури долетять швидше і будуть влучніші, ніж по Росії. Це так, на всяк випадок. Тому це попередження: не рипайтесь, не робіть дурних авантюр.
Чому саме зараз такі заяви з'являються? Це попередження Пекіну, де Сі Цзіньпін зустрічається з Путіним. Адже у Китаю є свої великі економічні інтереси в Білорусі, які в разі ескалації можуть сильно постраждати. І Китай не хоче активізації війни, тим більше, щоб війна розповсюджувалась на території інших держав, зокрема Білорусі, це не в інтересах Китаю. Тому це попередження китайцям: ви там стримуйте Путіна від дурниць. Також це попередження американцям. Американці зараз знімають санкції з Лукашенка — частково, поетапно, ще не повністю. Вони хочуть купувать білоруський калій, білоруські добрива. Але якщо почнеться війна з території Білорусі, всі ці економічні плани накриються мідним тазом. Так що хай американці теж стримують Лукашенка. Тому з нашого боку отакі заяви Зеленського, Сирського, Паліси — це, я б сказав, суто профілактичні заходи.
Щодо масової мобілізації, ця тема активно обговорюється. Так я вам нагадаю, що тема масової мобілізації в Росії обговорюється ще з 2022 року, а зараз вже 2026-й. Спроба провести масову мобілізацію в Росії в 2022 році завершилась масовою панікою, величезними внутрішніми проблемами на ринку праці, і тоді ж виникла серйозна проблема для стосунків російської влади зі своїм населенням. Після цього вони припинили ці спроби, тому що це занадто ризиковано для режиму.
А зараз в Росії внутрішнє незадоволення лише зростає. В Росії все більше роздратування, втома від війни, незадоволення відключенням мобільного інтернету, блокуванням ТГ-каналів, українськими ударами по російському тилу та купа інших проблем. В таких умовах провести масову мобілізацію — так, теоретично можливо, але це може викликати дуже глибоку внутрішню кризу. Можливо, кризу соціально-психологічну, і економічну кризу, до речі, масова мобілізація теж може значно посилити. Там і так катастрофічно не вистачає робочих рук, а зараз ця проблема може виникнути у ще більших масштабах. Ну і це вже буде, скоріш за все, не просто паніка, а щось набагато гірше, якщо вони спробують проводити масову мобілізацію. Тому, якби хотіли, давно б уже провели, але бояться в Кремлі оголошувати масову мобілізацію.
Інша річ, чому взагалі з'являються розмови про масову мобілізацію? Тому що в Кремлі вже очевидно, що війна зайшла у глухий кут, Росія не перемагає. Про це говорять вголос навіть зет-пропагандисти російські, для них це теж стало очевидно. Росія не перемагає і не може перемогти Україну. Щось треба зробити, якось треба змінити цю патову ситуацію з війною. А як змінити? І отут вони починають пропонувати варіанти. Хтось пропонує ядерну зброю: давайте використаємо проти України ядерну зброю. Про це теж говорять з 2022 року, але ж не використали.
Чому? А тому що це величезні ризики для самої Росії, адже це може торкнутися і території РФ, і окупованих територій, а також може різко погіршити ставлення світу до Росії та її міжнародні стосунки. Проти цього точно буде Китай. Китайці відповідні сигнали надсилали ще у 2022 році, що не можна використовувати ядерну зброю у війні. Ну і це може повністю зірвати їхню гру з Трампом. Тому це величезний ризик. Тут пошлюсь на Буданова, який нещодавно в інтерв'ю «Таймс» сказав: якби Росія готувалась до використання тактичної ядерної зброї, ми б про це обов'язково знали. Використання ядерної зброї — це захід крайньої дії. От якби Росія почала критично програвати війну і виникли б великі проблеми для Кремля у зв'язку з військовими поразками, тоді б ризик використання ядерної зброї міг би з'явитися, але точно не зараз.
Удар по сусідніх європейських країнах — так, такий сценарій теж існує, і він теж вкрай ризикований. Тому я вам скажу, що в Кремлі гарячково думають, що робити. Насправді вибір у них такий: або (не зараз, пізніше) починати реальні мирні переговори, або спробувати посилити цю війну. Або, можливо, перенести цю війну через Білорусь, або перенести її на Європу. Але це викличе жорстке незадоволення Китаю, адже Китай проти того, щоб масштаби війни розповсюджувались на інші країни, бо це не відповідає політичним і економічним інтересам Пекіна. Ну і це смертельно ризиковано для самої Росії. Війна на два фронти, як свідчить уся історична практика, — це гарантована поразка. Та й масова мобілізація, як я вже сказав, теж може викликати колосальні внутрішні проблеми.
Тому плани у них можуть існувати, і, напевно, в Генштабі Росії або деякі інші люди можуть пропонувати Путіну такі сценарії. Але якби Путін уже прийняв рішення, це б уже реалізовувалось на практиці. Поки що, я думаю, Путін роздумує, міркує над цим, але боїться. Кожен із цих планів пов'язаний із величезними, непоправними ризиками.