Останніми днями у медіапросторі активно обговорюється ймовірне триразове підвищення вартості проїзду в громадському транспорті Києва. Додатковим тригером для суспільної дискусії стала оприлюднена у ЗМІ статистика, згідно з якою за певними показниками вартості проїзних квитків столиця України опинилася серед лідерів у Європі. На тлі воєнних реалій, паливної кризи та дефіциту кадрів питання транспортних тарифів набуло не лише економічного, а й гострого соціального значення. Коригування цін на проїзд викликає чимало запитань щодо його своєчасності та об’єктивності.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію українського економіста, ученого та громадського діяча Андрія Новака:
— По ситуації з підвищенням цін на громадський транспорт у Києві одразу треба зазначити, що питання міського громадського транспорту — це є питання місцевого бюджету. В даному випадку — міського бюджету Києва, а не державного бюджету України.
В різних містах України різний стан місцевих бюджетів. На сьогодні, в принципі, як і в попередні роки, в Україні лише декілька міст мають профіцитний місцевий бюджет, тобто де доходи вищі за витрати. До таких міст відноситься і Київ. Завжди Київ мав профіцитний міський бюджет, тобто доходи перевищували витрати, і перевищують зараз. Тому рішення про те, як фінансуються витрати з міського бюджету, в тому числі і витрати на громадський транспорт, приймає виключно місцева влада.
Ці рішення по тому, як функціонує громадський транспорт у місті, чи то в Україні, чи то у Європі, чи в світі, приймає міська влада, і тут є різні підходи. Десь повністю вартість проїзду у всіх видах громадського транспорту встановлюється за повною вартістю плюс маржа перевізників. Тобто міська влада ніяким чином не впливає на природну ринкову ціну на громадський транспорт — це одна крайність. Інша крайність — що в деяких містах громадський транспорт повністю безкоштовний. Але ми ж розуміємо, що в економіці немає нічого безкоштовного. Там, де громадський транспорт безкоштовний, це означає, що повністю на 100% його витрати покриваються з міського бюджету. Також є варіант, так звана золота середина, яка може бути різною — це є часткова компенсація вартості проїзду в громадському транспорті міським бюджетом. Ця компенсація може бути 50% вартості, може бути 20%, може бути 70% — як міська влада приймає рішення.
Тому так само і в Києві. Яка вартість громадського транспорту? Чи вона повністю покривається за рахунок покупців, які купують квитки? Чи вона повністю безкоштовна? Чи компенсує міська влада Києва частково цю вартість і в якій частці? Все це є виключно рішення київської міської влади. Київ, як я вже казав, це одне з небагатьох міст з профіцитом бюджету, тому в Києва є всі можливості принаймні частково компенсувати вартість проїзду в своєму міському транспорті, а не переносити цю собівартість плюс маржу перевізників на плечі споживачів. Але яке саме рішення прийме київська міська влада, чи буде вона компенсувати, а якщо буде, то яку частину — ну, це вже треба дочекатися рішення міської влади.
Тепер з приводу вартості. Вартість проїзду, безумовно, залежить від собівартості. Собівартість в транспортних послугах залежить найбільше від ціни пального або джерела енергії транспорту. Наприклад, в метро, чи тролейбусах, чи трамваях джерело енергії — це електроенергія, тому там є прямий зв'язок з тарифами на електроенергію. Залізничний транспорт, автомобільний — там джерело енергії інше, бензин чи переважно дизель. І тому вартість транспортних послуг автотранспортом і залізничним транспортом залежить найбільше від вартості пального.
Ми розуміємо, що через іранську війну вартість пального майже у всіх країнах світу, і в тому числі в Україні, різко зросла. Найбільше зросла вартість якраз на дизельне пальне, яке в переважній більшості використовується в автобусах і в залізничному транспорті. Тому об'єктивно зросли елементи собівартості надання транспортних послуг. Це і собівартість пального зросла, і, хочемо чи не хочемо, зростає номінальна зарплата працівників при сьогоднішньому великому дефіциті на ринку праці. Роботодавець змушений піднімати зарплату, і особливо у Києві як найдорожчому місті, як переважно є у столицях країн.
Тому є об'єктивні економічні причини для підвищення вартості транспортних послуг. Але яка саме буде ця вартість, залежить від рішення київської міської влади: чи вона компенсує частину вартості проїзду в громадському транспорті Києва, чи не компенсує, а якщо компенсує, то в якій частці.
— А з моральної точки зору — одразу в три рази?
Ми повинні розділяти інформаційні повідомлення, особливо гарячі заголовки, тому що всі медіа використовують метод гарячого заголовка. Плюс нікуди не зник метод сенсацій для того, щоб привернути увагу до своїх публікацій. Плюс не забувайте, що досі, на жаль, у нас війна не проста, а гібридна. Один з елементів гібридної війни — це інформація. Тому ворог будь-яку нагоду, а коли навіть немає нагоди, то він її придумає, використовує інформацію для формування негативного стану суспільства. І тому йдуть оці «в 3 рази», «в 10 раз», «грошей немає», і у підсумку — «все пропало». Це класичне, ми знаємо. Тому тут треба відділяти зерно від полови і розуміти, що, як правило, дуже гучний заголовок — це або заради сенсації самого медіа, або один з елементів російського ІПСО, або поєднання одного з другим.
З приводу зростання ціни. Ми ж пам'ятаємо, що ціна, наприклад, проїзду у метро 8 грн — скільки років вона вже залишається незмінною? За всі ці роки що, незмінними були ціни на всі інші товари і послуги? Тобто всі ці роки у нас була нульова інфляція? Звичайно, ні. Тобто коли все зростало у вартості багато років, абсолютно всі товари і послуги, а ціна на один з таких товарів, в даному випадку послуга — проїзд у київському метрополітені, вже кілька років не змінювалась ні на копійку, ну то як ви думаєте, об'єктивно є причини збільшувати цю ціну, хоча б на синергетичні показники офіційної інфляції за всі ці роки, коли ціна 8 грн не змінювалась? Звичайно що є.
Тепер питання — наскільки? Не в 3 рази, це точно, але на кілька десятків відсотків точно з об'єктивних причин зростання собівартості і загальної інфляції по країні ціну на проїзд в метрополітені в Києві треба було піднімати.
Але, знову ж таки, в кінцевому результаті на скільки піднімати і чи піднімати взагалі, залежить від політики міської влади щодо функціонування громадського транспорту в місті. Чи міська влада з міського профіцитного київського бюджету компенсує проїзд у громадському транспорті, чи не компенсує. Якщо компенсує, то в яких відсотках і на які види громадського транспорту. Тому що, наприклад, на метро можуть компенсувати в одних відсотках, а на тролейбус в інших відсотках компенсація може бути, а на трамвай — в інших відсотках, а на автобус — ще в інших відсотках. Тобто у кожному виді міського транспорту може, в принципі, бути різна компенсація з міського бюджету вартості проїзду.
А може взагалі не бути компенсації. А може на одних видах транспорту бути компенсація, а на інших — без неї. А може прийняти міська влада рішення, що весь громадський транспорт в межах міста безкоштовний, як це є в багатьох містах Європи, і не тільки Європи.
Тому це повністю рішення міської влади, от як вони вирішать, так і буде. У Києва є можливості навіть зробити громадський транспорт повністю безкоштовним, тому що київський міський бюджет профіцитний завжди, з року в рік.