Останніми днями дискусії навколо можливих форматів завершення війни та дипломатичного врегулювання набули нового гострого забарвлення. Президент України Володимир Зеленський надіслав відкритий лист Владіміру Путіну, що стало публічним відлунням тривалих таємних дипломатичних контактів, зокрема за посередництва кулуарних емісарів на кшталт олігарха Романа Абрамовича. Водночас після зустрічей із лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини в Лондоні український лідер заявив про пріоритетність замороження лінії фронту задля подальшої дипломатичної роботи.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю резонансну інформацію українського політика, народного депутата України III та IV скликань Степана Гавриша, запитавши його про те, який ефект мав відкритий лист Зеленського до Путіна, реакцію Кремля, а також як розцінювати таємні візити Абрамовича:
— Генеральна стратегія Зеленського залишається незмінною: м'яка капітуляція України і передача її наступної боротьби президенту, який прийде на Банкову, а також українському суспільству, якщо будуть проведені політичні реформи і воно визначиться у тому, який політичний клас, яка група політиків прийде керувати Україною. Сказати, що Зеленський спрямовує такі зусилля для того, щоб отримати перевагу в наступній виборчій кампанії, було б неправильно. Сьогодні після зустрічі з ключовими лідерами Європи — Франції, Німеччини і Британії — він заявив, що для нього головним є заморозка лінії фронту і наступна дипломатична робота по мирному договору. Це особиста місія президента. Він переконаний у магії свого розуму, який здатний знаходити рішення в самих критичних ситуаціях. Через це він намагається зустрітись з Путіним один на один для того, щоб певною мірою якщо не зачарувати Путіна, то добитися порозуміння в питаннях, де, як йому здається, альтернативи нема.
Також очевидно, що в зв'язку з тим, що, по великому рахунку, подібний мир з Росією не є популярним в українському суспільстві, останні дослідження «Соціос», які вийшли зразу ж фактично за пропозицією президента про мир, показують, що не менше 61% українців проти миру в обмін на території. Іншого миру бути не може, але більша частина суспільства не сприйме цього.
Президент переконаний, що заморозка по лінії фронту і таке перемир'я — навіть хитке, де немає жодних гарантій, що воно не буде перерване, що воно не буде супроводжуватися підлими ударами з боку Росії, що воно дасть шанс Росії накопичити велику кількість балістики, дронів і інших ракет проти України, — воно може розвиватися по законах, які ніхто не буде контролювати.
Очевидно, що ми зараз зіткнулися, і Зеленський цього не відкидає, він підтверджує, що через мирні переговори, які зайшли в тупик публічно (бо американці відмовились від посередництва, по суті справи, а європейці не можуть вступити в ці переговори через позицію не лише Путіна), то вони ведуться таємно. Ми довго весь час думали, хто є таємними емісарами, і підозрювали, що одним з них може бути Абрамович, і не тільки. Абрамович спілкується з президентом, з Арахамією і іншими близькими до президента політиками, які весь час тісно співпрацювали і продовжують співпрацювати з Абрамовичем.
Путін послав його в Україну, щоб зрозуміти, наскільки готовий Зеленський далеко відступити від категоричної вимоги не здавати Донбас. Зеленський відмовився, і тому Путін у відповіді журналістам говорив про те, що неназваний представник великого бізнесу полетів в Київ, і він пропонував йому передати послання до Зеленського, від Зеленського, вести переговори. І він зробив вигляд, що це його мало цікавить, але в реальності це говорить про те, що Путін глибоко зацікавлений в таких переговорах.
І це не тільки тому, що Росія знаходиться в стані такого стрімкого падіння в кризу, і не тільки економічну, політичну і соціальну, але й кризу державності. Війна, яка тягнеться 5 років, не є вже популярною в Росії. Абсолютна більшість росіян вже не хочуть цієї війни, і, скоріш за все, вони хотіли б її припинення. Зрозуміло, що під тотальним силовим контролем, під драконівськими рішеннями судів, які карають за будь-який поворот голови в іншу сторону, крім Кремля, Путіна, Росії, всі отримують досить суворі кримінальні покарання, і це заставило російське суспільство піти у певне підпілля, вони не висловлюють свою точку зору.
Може, 15-17% росіян хочуть продовження цієї війни в силу хвороби мозку, того, що вони заробляють на цій війні хороші гроші, отримують активи, але і це стає проблемою, тому що реалізувати все це надзвичайно важко. Росія все більше і більше попадає в цивілізаційну ізоляцію, і вивести ці капітали, користуватися ними в Росії стає просто невигідно і неперспективно.
Тому приїзд Абрамовича, який зробив висновок, що Україна не готова капітулювати на умовах Путіна (а умови — це не лише Донбас, але це й вийти з територій, які Путін вважає російськими, тобто Запорізької і Херсонської областей, про це заявив Пєсков перед приїздом Абрамовича, і це було невипадково), означає, що також Путін буде наполягати не просто на нейтральному статусі, але й на демілітаризації і можливості відновлення статусу найскорше РПЦ і надання російській мові офіційного статусу. Він дивиться на досвід Угорщини, яка добилася того, що питання національної угорської меншини стало предметом ледве не європейського континентального тренду, і думає, що подібний тиск на Україну може призвести до того, що Україна не витримає і перед умовою або перемир'я, заморозка і переговори про мир, або війна дальше, погодиться і на це.
Тому лист Зеленського до Путіна був наслідком саме цієї невдачі, яку частина оточення Зеленського, яке хоче якнайшвидшого завершення війни з Росією, яке розраховує на політичні і інші дивіденди від завершення цієї війни шляхом такої м'якої капітуляції (інакше це назвати не можна, оскільки вона можлива лише виключно, коли Україна погодиться на втрату своїх територій, тобто фактично випише вигідний чек Росії), намагалася згладити. Більше того, питання про компенсації і репарації взагалі не стоїть, Росія не приймає подібні умови.
В зв'язку з цим принципи самого миру невідомі нікому. Вони можуть бути відомі персонально президенту Зеленському, його оточенню, але вони невідомі широкому загалу, перш за все українцям, які точно будуть шоковані після того, коли рішення набуде такої реальності. І те, що, як сказав Зеленський, повернуться з фронту і не будуть гинути українські солдати, українські міста і села не будуть щодня бомбардуватися Росією, не буде мати значення. Буде мати значення глибока рана, яка фактично може стати черговою руїною для України, тому що запоруки гарантій про воєнну безпеку, про економічну безпеку, тобто план Маршала для України, до цього часу відсутній.
До того ж наступна конференція щодо відновлення України, яка мала відбутися у Польщі, під великим питанням через велику кризу, яка розкручується Варшавою і з якою надзвичайно важко вийти через певні амбіції, внутрішньополітичні і інші, які глибоко законсервовані на Банковій.
Тому лист Зеленського був відповіддю Путіну, досить прямолінійною і досить жорсткою, що варіантів два: або війна, яку ви неминуче програєте, або поганий мир, який ми зможемо розшивати разом, залишаючись обидва легітимними представниками, кожний свого народу і своєї держави. Це така соломинка для людини, яка може потонути, і Путін не готовий за неї взятися, але, з іншого боку, він не відкинув її, попри досить серйозний виклик в цьому листі. Це такий літературний епістолярний спосіб демонстрації слабкості Путіна, яка є очевидною, про яку йому ніхто не говорить, але публічність цього тексту зобов'язала Путіна глибоко прочитати.
І його мовчання після цього специфічне свідчить про те, що Путін приймає для себе рішення діяти. Тим більше, що в Лондоні, де з Зеленським зустрілися три ключові лідери Європи, лист підтримали, лист їм сподобався: годі терпіти, годі робити з Путіна обличчя, яке треба зберегти. Тому в цьому контексті Європа була цим листом ще більше пробуджена. Він адресований персонально Путіну, попри те, що багато хто говорить, що адресат його український народ і еліти Росії і Європи, але реально цей лист адресований Путіну. Через його публічний характер Путін неминуче мав його прочитати і прочитав.
Це й збентежило сьогодні Кремль, і ми бачимо, що тієї відповіді, яка була вже готова, по суті справи, як акт помсти Україні, про який постійно проголошував і сам Путін, і його оточення, не відбувся. Запасів ракет, дронів в Росії є достатньо для нанесення не фінального, але важкого удару. Тим більше, що Росія і Путін сам говорив про випробування міжконтинентальної балістичної ракети середньої дальності «Орєшнік».
Я вважаю, як і раніше, що це не є ніякий «Орєшнік», а це є утилізована, знята з бойового чергування МБР, з якої знімається одна ступінь або дві, і використовується для ударів по Україні. Вони старі, неточні, з поганою електронікою, і тому вони б'ють куди попало. Для них це не має значення.
В Путіна серйозна дилема, яка в історії Росії повторюється з сумними і послідовними наслідками, як було з Миколою І, який розпочав Кримську війну і запустив процес, де втратив тоді Чорноморський флот, втратив всі чорноморські фортеці, Бессарабію і інше майже посередині війни. І вже наступні еліти, Олександр ІІ, вони виводили Росію з глибокої кризи і проводили реформи. І тому цей лист адресований також і оточенню Путіна, яке або збереже Росію, або Росія почне розвалюватися.
Це вже історичний тренд для самої Росії, бо вперше, як ніколи в цифровому світі, доступ до помилок Путіна, до його єгоїстичної амбіції, до його затятості і залежності від внутрішніх імпульсів, які можуть свідчити про його нестриману соціопатію, свідчать про те, що як керівник Росії він може принести їй лише серйозні випробування і шкоду. Бо в цей час країни Балтії і Польща ведуть з американцями переговори про розміщення їх ядерної зброї на своїй території, тобто на кордонах з Росією.
Україна продовжує наносити важкі удари по російській не лише нафтогазовій промисловості, по воєнних об'єктах в Росії, заводах, але й, по великому рахунку, по мізках, по страху росіян. Вони тепер щодня змушені чекати воєнних ударів і тривог ракетних та ховатися у сховищах.
Думаю, що цей лист може серйозно вплинути на перехід війни. Або Путін кінцеве вийде з образу людини, з якою можна ще домовлятися, і увійде в стан монстра, який готовий застосувати навіть ядерну зброю, і це викличе відповідну реакцію, в тому числі і США, які змушені будуть втрутитися в цей конфлікт, незалежно від того, розуміє Трамп, що відбувається, чи ні. Або Путін буде змушений вести переговори, оскільки, використавши принцип батога і пряника, він таки візьме пряник, в той час коли Росія використовує лише принцип батога.
Пряник означає, що Путін має прийняти рішення, що він готовий йти на компроміси щодо завершення війни. Вони не є прямолінійні чи лінійні взагалі. І питання про суверенітет України подальший, повернення до кордонів 1991 року встане на порядок денний вже завтра. Чого хочуть європейці перш за все, і вони розуміють цю війну як єдину, як європейсько-українську війну, в якій приймає участь ядерна Росія.
Тож лист Зеленського — це фінальна відповідь України на те, що може відбутися. Це єдина можливість Путіна врятувати певною мірою Росію і закінчити війну з якимось бонусом, власне на що сьогодні Зеленський погоджується. Чи погодиться на такий варіант закінчення війни український народ, ми побачимо в наступному. Але Зеленський впевнений, що він переконає українців, своїх виборців, переконає опозицію, переконає моральних лідерів і нащадків воїнів ОУН-УПА, що це єдиний вихід для збереження України. Поки що це лише принцип.