Відносини між Україною та Польщею останнім часом увійшли у смугу серйозного напруження, фактично перейшовши у відкриту гостру фазу. Черговим тригером для загострення став указ Президента України Володимира Зеленського про присвоєння почесного звання імені героїв УПА одному з військових підрозділів, що викликало хвилю обурення у Варшаві. На тлі емоційного сплеску новообраний польський президент Кароль Навроцький навіть виступив з ініціативою позбавити українського лідера вищої державної нагороди Польщі — ордену Білого Орла. Наявні економічні суперечності та чутливі історичні питання створюють ризики для довгострокового партнерства, особливо в контексті майбутніх парламентських виборів у Польщі.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати ситуацію українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка та запитало, з чого почався конфлікт з Польщею і чому зараз склалася така ситуація:
— Зараз відбувається криза, але проблеми і кризові тенденції почалися не зараз, а доволі давно. Перші прояви були, ще коли діяв попередній уряд «Права і справедливості» — це тема Волині, потім відбулося посилення економічних протиріч, що триває вже за нинішнього уряду. А з минулого року, після президентських виборів і внаслідок появи нового президента, на жаль, у Польщі почали зростати антиукраїнські настрої. Це виникло не зараз у зв'язку з указом президента про присвоєння почесного звання Героїв УПА конкретному підрозділу — це лише привід. Хвиля антиукраїнських настроїв почалася раніше, а зараз ми спостерігаємо лише сплеск. І цей сплеск свідчить про те, що, на превеликий жаль, нині ця криза перейшла у відкриту гостру фазу. Якимись окремими рішеннями одномоментно подолати цю кризу неможливо, це продовжуватиметься й далі.
Зараз у чому проблема? Висловлю свою суб'єктивну точку зору: рішення про присвоєння цього звання, враховуючи все, що сталося потім, було помилкою. Але зараз не можна робити кроки назад, тому що це буде демонстрацією слабкості, покаже, що Польща може керувати рішеннями в Україні, ставити нам червоні лінії та регулярно висувати ультиматуми. Це як було у відносинах з Росією, тільки тут трохи інша ситуація. Це урок на майбутнє. Я розумію, що є настрої, пов'язані з війною. У частини суспільства є патріотичний ентузіазм і намагання провести пряму лінію від героїв національно-визвольної боротьби з минулого до сьогоднішніх днів. Ну і тому такі рішення можуть з'являтися. Але зверну увагу: наприклад, вулиці або проспекти Степана Бандери у нас і раніше називалися, і пам'ятники з'являлися. Критика була, але це не набувало масштабів кризи у двосторонніх відносинах. Зараз, на превеликий жаль, це відбулося. Мені здається, що й Зеленський так думав — не очікували таких наслідків, такого політичного землетрусу, який стався у Польщі.
Тому це урок на майбутнє: коли є якісь теми, що можуть бути подразниками, тригерами у стосунках з якоюсь державою, треба діяти обережно, особливо коли йдеться про наших партнерів. Наприклад, у США є такі тригери, і тут треба бути обережнішими, і наші про це вже знають; і в Польщі є такі тригери. Вони можуть виникати і з деякими іншими країнами, тому треба бути обережними. Але це урок уже на майбутнє, а на сьогодні ситуація вже така, яку швидко не вирішити. Зараз головне, з одного боку, українській стороні не вступати в дискусії. Я вважаю, що зараз усі ці повідомлення, рішення, відповіді полякам тощо — це не зовсім правильно, треба просто це ігнорувати. Як це буває у конфлікті між людьми, коли одна сторона в емоційному екстазі починає демонструвати агресивну позицію, краще це ігнорувати, не вступати в емоційну перепалку, і тоді ця агресивна хвиля спаде, вона пройде.
По-друге, треба зберігати контакти з польською стороною, і це відбувається. Необхідно думати і на рівні МЗС, і на рівні Офісу президента про формування системної довготривалої політики щодо Польщі, зокрема про розвиток контактів з нашими польськими друзями, а в Польщі у нас чимало друзів. Треба думати, як працювати з громадською думкою в Польщі, як уникати тих проблемних ситуацій, які зараз виникли. Необхідно на майбутнє це розуміти так, щоб у будь-якому рішенні, яке ухвалюється, враховувалися запобіжники та ризики. Ну і активно працювати з громадською думкою в Польщі, щоб відновлювати, в принципі, зрозумілу просту річ: ми маємо бути партнерами, а не ворогами. Ми не можемо повторювати помилок минулого, нам треба думати про наші спільні інтереси, про спільні виклики для наших країн. Але над цим треба буде працювати, тут не можна подолати нинішні проблеми якимось одним простим рішенням. Це має бути довготривала робота, тим більше, що нас можуть очікувати в перспективі ще серйозніші виклики.
Я маю на увазі зміну політичної ситуації, яка може відбутися. В Польщі будуть вибори наступного року, і цілком можливо, що до влади може повернутися партія «Право і справедливість» — партія право-консервативна, яку якраз представляє президент Навроцький. І якщо, наприклад, вони створять коаліцію з партією «Конфедерація», яка відзначається відвертою антиукраїнською позицією, от тоді можна буде точно констатувати погіршення відносин між Україною і Польщею. І тоді висока вірогідність того, що саме Польща буде блокувати рух України в бік ЄС. Так що нам зараз треба працювати, побудувати системну довготривалу політику стосунків з Польщею. Треба зараз активно вивчати польське питання, моніторити, створювати відповідні центри або відповідні групи в РНБО, в Офісі президента, адже польське питання зараз потребує особливої уваги.
З іншого боку, зверну увагу: поки що рано робити висновки, але тим не менш. Обидві сторони розуміють, що не можна зараз посилювати цей конфлікт. Емоцій багато, особливо з польської сторони, але, в принципі, навіть поляки розуміють, що не можна перетинати певні червоні лінії. Вони вимагають якихось дій з боку України, щоб Україна виправила ситуацію. Таких дій не буде, але ось простий приклад. Відбулося зібрання капітулу органу «Білого орла» у зв'язку з ініціативою Навроцького про те, що треба забрати у Зеленського цей орден. Поговорили, проте жодного рішення немає. Мабуть, почали розуміти, що це виглядало б дуже погано, це було б ознакою загострення кризи у стосунках між двома країнами. Більш того, як швидко з'ясували різні дослідники, виникла б неприємна ситуація для самої Польщі, тому що цей орден мають усі українські президенти, зокрема президент Ющенко, який давав звання Героя України і Бандері, і Шухевичу, а це більш серйозно, ніж те, що зробив Зеленський. І якось воно буде не зовсім адекватно одного президента позбавляти, хоча були рішення і з боку іншого. Ну а найбільш серйозна річ у тому, що свого часу цей орден кому тільки не давали, зокрема й Муссоліні давали, і різним диктаторам часів між Першою і Другою світовою війнами. Тому, мабуть, поляки зрозуміли, що не варто робити дурних кроків і посилювати цей конфлікт. Зараз є спалах емоцій, треба, щоб цей спалах пройшов, а далі обидві сторони мають поступово, покроково відбудовувати нормальні партнерські відносини. Ну і в перспективі треба думати, як нам уникнути ризиків, які можуть виникнути після ймовірних політичних змін у Польщі.