Поки в російських телестудіях продовжують малювати образ "суверенної держави", реальність стає дедалі очевиднішою: Росія стрімко втрачає самостійність і дедалі більше залежить від Китаю. Про це пише швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung, називаючи відносини Москви і Пекіна фактично колоніальними.
Найочевидніша ознака - перехід до розрахунків у юанях. Сьогодні китайська валюта стала головною в міжнародній торгівлі РФ: 40% усіх зовнішніх транзакцій проходять саме в ній. Експерти підкреслюють: це не просто економічний захід, а символ залежності та втрати валютного суверенітету.
Після втрати європейських ринків Кремль змушений продавати енергоресурси Китаю - за цінами, які диктує Пекін. Газ, який раніше йшов у ЄС з хорошим прибутком, тепер продається за заниженими тарифами. Сі Цзіньпін легко домігся потрібних умов - тоді як Москва відчайдушно потребує хоч якогось ринку збуту.
Ще один тривожний знак - поступки в Арктиці. Китай отримав доступ до Північного морського шляху - стратегічно важливої зони, яку Росія раніше охороняла як зіницю ока. Тепер вона віддана Пекіну без особливого опору. Москва більше не в позиції диктувати умови - вона змушена погоджуватися.
Зовнішньоторговельний баланс теж говорить сам за себе. Росія поставляє сировину: нафту, газ, вугілля, метали. Китай - готову продукцію: техніку, автомобілі, обладнання та товари масового споживання. Це класична колоніальна схема: метрополія отримує ресурси, а колонія - товари та інструкції.
На цьому тлі особливо іронічно звучить риторика про "велику державу". Фактично Росія стає економічним васалом, а її політичні рішення все частіше підлаштовуються під інтереси Пекіна. Через міжнародну ізоляцію у Кремля просто немає альтернатив.
Помилки Путіна, який почав війну проти України, вже призвели до втрати західних зв'язків і санкційного тиску. Але тепер стає ясно: ця стратегія обернулася довготривалою кризою залежності. І Китай грає на цьому дуже вміло.
Поки російські еліти повторюють мантри про "незалежність", їхню країну крок за кроком перетворюють на сировинний придаток. І Пекін у цьому процесі - головний вигодонабувач.
Нагадаємо, нічний виступ Путіна, в якому він несподівано запропонував провести прямі переговори з Україною, - це не дипломатичний маневр і не ініціатива Москви. Промова Путіна продемонструвала не тільки економічний глухий кут, а й залежність Кремля від Китаю.