Під час останніх переговорів у Стамбулі російська делегація окреслила одну зі своїх вимог: захист російськомовного населення України від «київської хунти». Причому у подальшому на високому рівні (Лавров) було наголошено, що це стосується тієї території України, яка залишиться під контролем офіційної української влади.
Отже, як не складно побачити, Кремль після припинення вогню хоче гарантій для діяльності політичної сили, яка б представляла його інтереси у повоєнній Україні.
Зрозуміло, що шансів на перемогу на виборах у неї немає, але у Москві з цим уже змирилися. Максимум, що вони бажають – отримати дозвіл на діяльність політичної структурі, яка б просувала проросійські наративи.
Медведчук на роль лідера цієї партії не підходить – надто великий токсичний шлейф залишився за ним. Мураєв – у бігах. Вілкул і низка інших екс-«регіоналів» перейшли на бік України.
Але залишається низка політиків, які на публіці заявляють про власну проукраїнську позицію, але у реальності уникають й жорсткої антиросійської риторики. Мовляв, закінчиться війна – а там побачимо.
До таких діячів можна віднести, наприклад, Юрія Бойка, Сергія Льовочкіна та Михайла Добкіна.
До речі, останній уже розпочав активну медійну роботу, нагадуючи про те, що він залишається в Україні та має наміри розвивати бізнес. Причому зробив це оригінальним способом.
Так, його брат – Дмитро сказав, що політика їх більше не цікавить, а тому вони займатимуться розвитком бізнесу.
Але факт, що дану новину поширили десятки впливових українських Інтернет-ресурсів, свідчить не стільки про щирість братів Добкіних, скільки про сплановану і затратну PR-кампанію, метою якої є максимальне нагадування про себе.
А якщо це так, то зрозуміло, що як раз політика Добкіних і цікавить. З перспективами об’єднання решток проросійського електорату – від виборців ОПЗЖ, до уламків «Нашого краю», «Відродження» та осередків Партії Шарія.
В іншому випадку викидати мільйони гривень (а менше така інформаційна кампанія не коштує) на розповідь, що «політикою ми більше не займаємося» – безглуздо.
Найцікавіше, що досвід головування над «рештками» у Добкіна є. Якщо ви пам’ятаєте – саме його (а не Бойка або Рабіновича) «Партія регіонів» висунула кандидатом на президентських виборах 2014-го року.
І тепер, судячи з усього, Добкін готовий вкотре повернутися у політику.
Збіг обставин чи ні, але в Інтернеті водночас із поширенням легенди про його інтерес до бізнесу, масово поширюються повідомлення про те, що усі знали й раніше – у жодних силових структурах від початку повномасштабного вторгнення Добкін не служив. І зі зброєю у руках загарбникам не протистояв. А, отже, є потенційним претендентом на звання «проросійського політика», який уже готовий отримати від Москви перші транші.