Останній збройний конфлікт між Ізраїлем та Іраном став одним із найбільш значущих епізодів на Близькому Сході за останні роки. Прямі удари, участь США, удар по іранській ядерній програмі - усе це гучно обговорювалося у світових ЗМІ.
А от те, що відбувалося в цифровому просторі, залишилося майже непоміченим.
Atlantic Council у своєму огляді зазначає: обидві сторони мають потужні кіберресурси, але використовували їх обмежено.
Основними напрямками стали хактивізм, атаки спонсорованих державою груп, кібершпигунство та контроль інформації. Однак, незважаючи на активність, вони не справили вирішального впливу на хід війни.
Близько 40% усіх DDoS-атак було спрямовано на ізраїльські ресурси. В Ірані ж зазнали зламу державні телеканали, де в ефірі з'являлися заклики до протестів. Такі акції, на думку експертів, скоріше впливають на суспільне сприйняття, ніж на реальні процеси.
Державні хакери атакували іранські фінструктури - банк Sepah, криптобіржу Nobitex. Мета - не руйнування, а демонстрація можливостей і створення атмосфери хаосу.
У відповідь Іран майже повністю перекрив інтернет у країні. Ізраїль же обмежив висвітлення ударів у ЗМІ. Паралельно обидві сторони використовували шпигунське ПЗ - як для збору розвідданих, так і для тиску на окремих осіб.
За підсумком, жодна з кібероперацій не стала переломною. Їхній ефект виявився тимчасовим і здебільшого зачіпав цивільну сферу. Експерти підкреслюють: кіберпростір - це більше тло для великої війни, ніж її інструмент.