Поїздка російського актора Сергія Безрукова в Узбекистан завершилась справжнім репутаційним провалом. Здавалося б, звичайна історія зі старими спогадами, яку він розповів журналістам на пресконференції в Москві, перетворилась на міжнародний скандал — і лише через одну «жартівливу» пародію.
Безруков вирішив переповісти, як чотири роки тому серед ночі поїхав на ташкентське кладовище, щоб відвідати могилу Тетяни Єсеніної. Він казав, що приїхав близько першої ночі, не знайшов відчинених воріт і почав ломитися всередину, поки співробітники не розбудили директора.
«Похождения Сергея Безрукова в Ташкенте — пример колониального высокомерия, презрения, комплекса „старшего брата“» — историк и писатель Сергей Медведев
— ЭХО (@echofm_online) November 22, 2025
«Во время гастролей в Ташкенте после концерта народный артист внезапно испытал духовный порыв — отвезти подаренные ему цветы на… pic.twitter.com/nTI7oqWoQc
Саме тут актор і «посипав сіллю». Він почав передражнювати узбецького працівника, повторюючи його слова «Белий, Белий» — натяк на свою роль у «Бригаді». Зал у Москві сміявся вголос, включно з журналістами державного агентства ТАСС. Безруков зображав, як «узбеки бігали» по кладовищу, а він, «як барін», стояв з букетом і чекав, поки йому відкриють ворота. Фактично він висміяв людей, які серед ночі намагалися йому допомогти.
Узбекистан відреагував миттєво і дуже різко. Ректор Університету журналістики й масових комунікацій Шерзодхон Кудратходжа звернувся до актора публічно. Він звинуватив Безрукова в зарозумілості та сказав, що той поводиться так, ніби весь світ створений лише для того, щоб ним захоплюватися. Реакція була емоційною, але влучною — вона торкнулася давнього болючого питання.
Скандал відкрив стару проблему: російська популярна культура роками висміювала жителів Середньої Азії. Від шоу «Наша Russia» до повсякденних побутових жартів, у російському інфопросторі сформували цілий пласт презирства — до акценту, зовнішності, професій мігрантів. Те, що сталося з Безруковим, в Узбекистані сприйняли не просто як необережний гумор, а як символ російського снобізму, який десятиліттями подавався як норма.
Саме тому реакція була такою гострою — і такою показовою. Узбекистан дав зрозуміти, що часи самозвеличення «баріна», який сміється над «малими народами», закінчилися.