Росія концентрує величезні військові сили зовсім не для продовження війни в Україні, а для можливого протистояння з НАТО. Про це відкрито заявив член комітету з питань зовнішньої політики німецького парламенту, відставний полковник Бундесверу Родеріх Кізеветтер в ефірі телеканалу NTV .
За його словами, вже зараз Росія утримує на території Білорусі два армійські корпуси загальною чисельністю від 350 до 360 тисяч боєздатних солдатів. Ці сили знаходяться в безпосередній близькості від кордонів країн НАТО, насамперед країн Балтії, що викликає серйозну тривогу у військових аналітиків і політиків.
"Це викликає занепокоєння, особливо в країнах Балтії", — сказав Кізеветтер.
Він підкреслив, що подібний розвиток подій спостерігається вже близько двох років, проте європейська влада довгий час не наважувалася говорити про це публічно, щоб не провокувати паніку серед населення. Зараз же, на його думку, мовчання стає небезпечним.
Кізеветтер звернув увагу на важливий момент: незважаючи на те, що Путін веде війну проти України «не особливо успішно у військовому плані», російська військова економіка продовжує працювати на повну потужність. Саме вона дозволяє Кремлю готувати нові сотні тисяч солдатів, які при цьому взагалі не направляються на український фронт.
За його словами, це свідчить про стратегічний задум, що виходить далеко за межі України. Росія свідомо накопичує сили для інших сценаріїв, і один з них — тиск або пряма загроза НАТО.
Німецький політик застеріг від ілюзій і наївних очікувань, що дипломатичні зустрічі або переговори в Берліні здатні змінити плани Володимира Путіна. Він підкреслив, що Кремль діє системно і довгостроково, а не ситуативно.
Особливу увагу Кізеветтер приділив часовим рамкам. За його оцінкою, найближчі два роки — 2026 і 2027 — стануть критичними для безпеки Європи.
"Якщо ми переживемо їх — завдяки нашій здатності захищатися, але не лякаючи наше населення, а лише готуючи його до такої можливості, тоді ми це переживемо".
Фактично йдеться про визнання того, що Європа вже перебуває в стані прихованої війни, де Росія діє в так званій сірій зоні, накопичуючи ресурси і вичікуючи момент. Україна в цьому контексті стає не кінцевою метою, а етапом великого протистояння.
Заява німецького політика звучить як попередження: час, коли війну можна було вважати виключно українською проблемою, минув. Тепер питання стоїть про здатність всієї Європи вчасно побачити загрозу і підготуватися до неї, не чекаючи, поки вона стане реальністю.
Нагадаємо, Білорусь хоче відправити в Україну "миротворців". Як тільки Білорусь отримає відповідне рішення, миротворчі сили будуть готові переміститися в той чи інший регіон для виконання завдань.