У соцмережах обговорюють фото керівника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова з бізнесменом Олегом Богельським. Знімок опублікував сам Богельський на своїй сторінці у Facebook.
На фото Буданов позує на тлі бурштинового панно. За словами Богельського, цей виріб його компанія передала до музею ГУР. У дописі бізнесмен зазначив, що для нього та його команди це «велика честь».
Втім, резонанс викликала не стільки сама передача музейного експоната, скільки постать дарувальника. Як раніше повідомляли ЗМІ, зокрема, програма «Особливий погляд» у ефірі «5 каналу», в 2010 році Олег Богельський був засуджений Рівненським міським судом за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, пов’язані з організацією виробництва та збуту психотропних речовин. Інформація про це міститься у відкритому судовому вироку.
Останніми місяцями Богельський активно з’являється у публічному просторі як бізнесмен, пов’язаний із бурштиновою галуззю, а також як учасник благодійних ініціатив. Фото з очільником воєнної розвідки стало частиною цієї публічної активності.
Важливий нюанс: жодних повідомлень про передачу панно або спільне фото не публікували ані ГУР, ані сам Кирило Буданов. Уся інформація з’явилася виключно на сторінці Богельського.
Юридично порушень у цій історії немає. Закон України «Про запобігання корупції» дозволяє державним органам приймати протокольні та символічні подарунки, якщо вони передаються не у приватну власність посадовців, а інституції — наприклад, музею. Закон також не зобов’язує проводити репутаційну перевірку дарувальників.
Водночас експерти звертають увагу на етичний аспект. В умовах війни керівники силових структур беруть участь у великій кількості протокольних заходів, де перевірка бекграунду кожного учасника є обмеженою. Фото з таких подій не завжди мають символічне значення, однак можуть бути використані третіми особами для формування позитивного іміджу.
У підсумку ця історія знову порушила питання про межу між протокольною ввічливістю та публічною легітимацією. В Україні досі немає чітких правил щодо використання фото посадовців із приватними особами у соцмережах, що дозволяє трактувати такі знімки як сигнал про прийнятність або близькість до державних інституцій — навіть без прямих заяв чи підтримки.