Полонений росіянин Сергій Сєріков розповів, як окупанти виживають на фронті: замість їжі — вода з калюж і залишки тварин, замість наказів — лайка по рації. А сотні тіл загиблих товаришів залишаються на полі бою, бо їх ніхто не евакуює.
«Питались тим, що знайдемо. Воду збирали, буває росу — у тряпку… із калюж пили», — згадує Сєріков.
Шляхи через посадки перетворилися на «дорогу смерті». На відрізку в 7–8 кілометрів полонений нарахував сотню мертвих російських солдатів: «Вони вже давно лежать і нікому нахуй не потрібні».
На фоні цього він відзначає зовсім іншу ситуацію на українській стороні: «А ваші хлопці забирають… Не залишають ні трьохсотих, ні двохсотих».
Та найбільший шок для росіян — не український опір, а зрада власного командування. Сєріков згадує, як їхню групу накривала артилерія своїх, хоча командування знало маршрут руху. Останні слова помираючих окупантів були прокльонами на адресу власних офіцерів.
За інформацією Командування Десантно-штурмових військ ЗС України, свідчення полоненого підтверджують: на фронті російські солдати часто лишаються без підтримки, а командування нехтує життям власних бійців.