Минуло вже два тижні з моменту загадкового викрадення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро, а в коридорах Кремля досі не можуть оговтатися. Для Москви Мадуро був не просто диктатором з Латинської Америки, а вірним соратником і опорою в «антизахідному клубі». Його вважали стабільним партнером, на якого Володимир Путін міг покластися у своїй грі проти США.
Як пише журналіст Михайло Зігар у колонці для Der Spiegel, шок від того, що сталося в Москві, величезний, адже ще минулого року Мадуро стояв на сцені під час параду 9 травня — ритуалу, який має для нинішньої російської влади майже священне значення.
Економічний аспект цієї історії виглядає для Росії ще більш похмуро. Останнім часом РФ була змушена продавати нафту Індії за ціною близько 22 доларів за барель. Це майже втричі дешевше за середньосвітову ціну і фактично є продажем за собівартістю.
У таких умовах російська економіка стає вкрай чутливою до будь-яких коливань світового ринку. І хоча негайного краху чекати не варто - венесуельська нафта займає лише 1 відсоток світового видобутку - довгострокові наслідки будуть болючими. За оцінками аналітиків, ресурси для ведення війни у Путіна почнуть вичерпуватися, хоча він і зможе продовжувати бойові дії ще як мінімум два роки.
Однак переворот у Венесуелі став для Кремля не тільки нафтовою, а й масштабною фінансовою кризою. Москва роками просувала стратегію відходу від долара, змінюючи нафту на юані та створюючи «тіньовий флот» для обходу санкцій. Всі ці плани будувалися на припущенні, що Росія збереже доступ до альтернативних джерел ресурсів і незалежних маршрутів.
Тепер же, після заяв Дональда Трампа про те, що венесуельська нафта буде продаватися через американські компанії і тільки в доларах, ця стратегія фактично розвалилася. Доступ до ключових ресурсів опинився під контролем Вашингтона.
Два десятиліття Росія вливала колосальні кошти і зброю в режими Чавеса і Мадуро, а Китай видавав багатомільярдні кредити під майбутні поставки нафти. Тепер всі ці інвестиції і гарантії опинилися в руках США.
Для Кремля це означає необхідність терміново переглянути не тільки економічні плани, а й всю зовнішню політику. Вразливість Росії перед західним тиском різко зросла, а мрія про світ без долара зіткнулася з суворою реальністю, в якій Вашингтон одним ходом перекреслив багаторічні зусилля Москви в Латинській Америці.